14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 320/16669/23
адміністративне провадження № К/990/30893/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 26 вересня 2022 року №7703/10-36-24-06/3057901067, №7704/10-36-24-06/3057901067, №7705/10-36-24-06/3057901067, №7706/10-36-24-06/3057901067, №7711/10-36-24-06/3057901067, №Ф-7714/10-36-24-06/3057901067
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до п.921 Розділу VIII цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 38 598,26 грн та її скасувати;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до пункту 12 Розділу II цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 917 872,40 грн та її скасувати.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, позов задоволено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 2 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат задоволено частково та стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
8 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 23 травня 2024 року та від 4 липня 2024 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цієї підстави.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Так, на початку касаційної скарги міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, безпосереднє обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, зроблено вказівку на постанови без належного обґрунтування подібності правовідносин, із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Обов'язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено.
Висновки у цій справі та у наведеній скаржником постанові Верховного Суду формувались в залежності від відповідних обставин у справі та дослідженої у ході судового процесу доказової бази, наданої на підтвердження витрат на праничу допомогу. Фактично, у касаційній скарзі скаржник висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин щодо розміру витрат на правничу допомогу у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року підлягає поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська