79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 жовтня 2010 р. № 2а-5881/10/1370
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
12 год. 06 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.;
секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.,
за участю:
представника позивача: Щадка М.В.;
представника відповідача: Оленич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»до управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
Акціонерне товариство «Український інноваційний банк»(далі -АТ «Укрінбанк») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, в якому просить суд скасувати рішення від 09.06.2010 року № 3 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про застосування фінансових санкцій у зв'язку з тим, що при виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа. При цьому, банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, а тому, не може нести відповідальність за повноту їх нарахування та сплати.
Відповідачем подано до суду заперечення від 01.10.2010 року № 8042/06-12, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум. Відповідач вважає, що установи банків можуть видати заробітну плату лише при умові перерахування страхувальником відповідної суми страхових внесків. При цьому, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, несе платник. У разі невідповідності вказаної інформації, платник має відшкодувати банку або іншій установі-члену платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок невідповідності інформації.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково зазначив, що установи банків приймають від страхувальника платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. Вважає, що відповідальність за правильність нарахування (обчислення) платежів несе платник, при цьому, банк здійснює лише перерахування відповідних коштів. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що у разі незабезпечення банком перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, такий банк зобов'язаний за рахунок власних коштів сплатити відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум до відповідного Фонду, такий Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, при проведенні документальної перевірки Комунального підприємства «Бориславводоканал», у червні 2009 року виявлено, що при одержанні коштів для виплати заробітної плати у серпні 2009 року КП «Бориславводоканал»подавало до установи банку не на повну суму платіжні документи про сплату страхових внесків.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що заробітна плата отримана по грошовим чекам за серпень 2008 року становить 40700 грн. 00 коп., заробітна плата приведена в цей період до нарахування становить 48840 грн. 00 коп., що підтверджується грошовими чеками.
При цьому, сума страхових внесків, що належала до сплати КП «Бориславводоканал»становила 16214 грн. 88 коп. (48840 грн. 00 коп. х 33,2% = 16214 грн. 88 коп.), з яких фактично сплачено суму страхових внесків в розмірі 2200 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: від 06.08.2008 року № 460 на суму 2000 грн. 00 коп. та від 06.08.2008 року № 465 на суму 200 грн. 00 коп. У вказаних вище платіжних дорученнях, банком платника зазначено Дрогобицьку філію АТ «Укрінбанк».
Таким чином, судом встановлено, що сума несплачених страхових внесків становить 14014 грн. 88 коп., а саме: 16214 грн. 88 коп. (сума нарахованих страхових внесків) -2200 грн. 00 коп. (сума фактично сплачених страхових внесків) = 14014 грн. 88 коп. (сума несплачених страхових внесків).
У зв'язку з виявленим порушенням, відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області прийнято рішення від 09.06.2010 року № 3 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.
Вказаним вище рішенням управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області, за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, накладено на АТ «Укрінбанк»штраф у розмірі 14014 грн. 88 коп. (розмір суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником).
Спір між сторонами виник стосовно правомірності рішення управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області від 09.06.2010 року № 3.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначають виключно цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Обчислення і сплата страхових внесків регулюється ст. 20 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж, через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Положення ч. 12 цієї статті передбачає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі невиконання банками цієї вимоги вони, за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Як вбачається з п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за порушення вимог, передбачених ч. 12 ст. 20 цього Закону, виконавчими органами Пенсійного фонду України застосовуються до банків штрафні санкції у виді штрафу у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, виходячи з наступного.
Норми Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ є загальними, в той час, як перевагу мають спеціальні норми. Спеціальними нормами, в контексті цього правового спору, є норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, оскільки саме ними регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, зокрема абз. 4 п. 3.9 цієї Інструкції, з якого вбачається, що банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, не підлягає судом до застосування, оскільки вказаний нормативно-правовий акт є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, а тому не може йому суперечити. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначають виключно цим Законом.
Отже, суд встановив, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області від 09.06.2010 року № 3 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій є правомірним.
Таким чином, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства України, наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 жовтня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.