14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3088/24 пров. № А/857/16114/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в справі №380/3088/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Москаль Р.М.,
час ухвалення рішення - 29.05.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії в сумі 137426,12 гривень, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004781 та виплачена 20 липня 2023 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року у справі № 1.380.2019.004781 у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період із 18 жовтня 2018 року по 19 липня 2023 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії, перерахованої на підставі рішення суду № 1.380.2019.004781 від 22.10.2018 за період з 18.10.2018 по 19.07.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 компенсацію втрати частини доходів за період з 18.10.2018 по 19.07.2023 у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії, перерахованої на підставі рішення суду №1.380.2019.004781.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі. Стверджує апелянт, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати".
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням у справі №1.380.2019.004781 від 23.12.2019 року, що набрало законної сили 03.09.2022, суд позов ОСОБА_1 задовольнив частково, зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, включивши до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з 18.10.2018 із подальшою виплатою у розмірі, встановленому після перерахунку без обмеження максимального розміру.
На виконання рішення суду 20.07.2023 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило виплату заборгованості перерахованої пенсії року у сумі 137426,12 грн. (а.с. 13 зворот).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Львівській області із заявою від 27.11.2023 про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії за період із 18.10.2018 по 19.07.2023. У відповідь ГУ ПФУ у Львівській області надіслало лист, відмовило у виплаті компенсації у зв'язку із відсутністю підстав для такої виплати, оскільки пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 дає підстави вважати, що:
- основною умовою для виплати підприємством (установою, організацією) фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів;
- під доходами розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії;
- компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ): самостійно (добровільно) чи на виконання судового рішення, яким зобов'язано провести нарахування/перерахунок доходу;
- нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати, адже цей день є останнім днем періоду, за який нараховується компенсація;
- відмова здійснити нарахування компенсації може бути оскаржена до суду.
За обставинами цієї справи ГУ ПФУ у Львівській області на виконання рішення суду від 23.12.2019 у справі № 1.380.2019.004781 перерахувало розмір пенсії та 20.07.2023 виплатило ОСОБА_1 заборгованість за період із 18.10.2018 по 31.10.2020 у сумі 137426,12 грн.
Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, яку отримує особа в разі досягнення пенсійного віку чи відповідної вислуги років, то з вини ГУ ПФУ у Львівській області позивач в період з 18.10.2018 по 31.10.2020 не отримував істотну частину пенсії. Протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 за вказаний період в заниженому розмірі встановлена в рішенні суду у справі №1.380.2019.004781 між тими ж сторонами та на підставі ст. 78 КАС України не потребує доказування.
Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 за період з 18.10.2018 по 31.10.2020 проведено лише 20.07.2023, отже з пропуском встановлених законом строків виплати пенсії як періодичного платежу, що виплачується щомісяця. З цих мотивів суд відхиляє як помилкові доводи відповідача про те, що доплата до пенсії позивача на виконання рішення суду не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер разової виплати. Отже, за таких обставин позивач має підстави для одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати його пенсії.
Суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року у справі №1.380.2019.004781, починаючи з 18.10.2018 по 19.07.2023 року.
З огляду на викладені мотиви, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року в справі №380/3088/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 серпня 2024 року.