14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17089/22 пров. № А/857/16106/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року з питань судового контролю за виконання судового рішення в справі №380/17089/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Кисильова О.Й.,
час ухвалення рішення - 13.06.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу та протиправну недоплату встановленого розміру пенсії з 20.12.2016 по теперішній час; зобов'язати відповідача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 № 1.380.2019.00166, перерахувати позивачу пенсію в розмірі 15896,27 грн з 20.12.2016 і здійснити виплату перерахованої пенсії з врахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням компенсації за затримку частини пенсії на індекс інфляції згідно ч. 2 ст. 55 Закону України № 2262-XII; постанову суду в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.02.2023 у справі №3890/17089/22 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії позивачу із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 20.12.2016 перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 31.10.2016 № 419, виходячи з 86 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та з урахуванням виплачених сум.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 14815,59 грн, що суперечить перерахунку розміру пенсії, здійсненому з 01.01.2017 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 380/17089/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України шляхом виплати з 01.01.2017 ОСОБА_1 пенсії у розмірі 15896 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 27 коп., відповідно до перерахунку пенсії від 23.06.2023, здійсненого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 380/17089/22, з урахуванням виплачених сум.
Надалі, 25 березня 2024 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 08.02.2023 у справі №3890/17089/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем не здійснено жодної виплати пенсії позивачу в розмірі 15896,27 грн. Відтак скаржник вбачає невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили та підстави для встановлення судового контролю.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене позивачем рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві,,Скордіно проти Італії (Scordi№o v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі,,Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, п. п. 24-27, від 13 червня 2006 року, п. п. 18 рішення,,Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах,,Бурдов проти Росії від 07.05.2002,,,Ромашов проти України від 27.07.2004,,,Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі,,Сокур проти України (Sokur v. Ukrai№e), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі,,Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukrai№e), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15 (№ 11-1403апп18).
Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.
При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Скаржник, звертаючись у березні 2024 року до суду із заявою про встановлення судового контролю зазначає, що з моменту набрання рішення законної сили і до початку 2024 року відповідачем не здійснено жодної виплати пенсії позивачу в розмірі 15896,27 грн. Як доказ долучає банківську виписку від 05.12.2023 року.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду рішенням від 08.02.2023 у цій справі (№3890/17089/22), яке набрало законно сили 29 травня 2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 20.12.2016 перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 31.10.2016 № 419, виходячи з 86 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром. Тобто згаданим рішення не встановлено конкретну суму пенсійної виплати, яка підлягала до нарахування позивачу.
Головне управління ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.223 у справі № 17089/22, про що свідчить наявний у матеріалах справи протокол про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 23.06.2023, підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку складає 15896,27 грн.
Лише окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України шляхом виплати з 01.01.2017 ОСОБА_1 пенсії у розмірі 15896 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 27 коп., відповідно до перерахунку пенсії від 23.06.2023, здійсненого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі № 380/17089/22, з урахуванням виплачених сум.
Однак скаржником не долучено банківських документів, які б свідчили про продовження нарахування пенсійної виплати в меншому розмірі після 14 грудня 2023 року. Відтак доказів того, що розглядуване рішення окружного суду не виконане як на момент подання заяви про встановлення судового контролю, так і момент подання апеляційної скарги матеріали справи не містять.
Ба більше, долучений позивачем розрахунок на доплату за пенсійною справою №ХВ 57624, складений на виконання окремої ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року в справі №3890/17089/22 свідчить про те, що пенсійним органом встановлено за період з липня 2023 по грудень 2023 нарахування пенсії позивачу в сумі 19621,75 щомісячно. Сума доплати (заборгованості) становить 4806,18 грн.
Отже вбачається визнана відповідачем затримка у виплаті пенсії.
В цьому контексті колегія суддів зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів наголошує про те, що перерахована позивачу пенсія може бути виплачена у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а та від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Також у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 802/357/17-а зроблено висновок про те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Головне управління ПФУ у Львівській області зазначає про те, що 12.03.2024 року звернулося до Пенсійного фонду України листом за № 1300-5902-5/40695 щодо виділення коштів на сплату заборгованості, яка виникла у зв'язку з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду рішенням від 08.02.2023 у цій справі.
У розглядуваному випадку виплата коштів на виконання рішення суду не залежить від суб'єктивного волевиявлення відповідача, а від виділення таких коштів відповідачу.
З огляду на викладені обставини та наведені норми права, ознак ухилення чи навмисного невиконання судового рішення з боку відповідача не встановлено.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжило усіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду, а невиплата коштів за відсутності відповідних бюджетних надходжень не може вважатись ухиленням відповідача від виконання судового рішення.
Відтак, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення за змістом спірних правовідносин, не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та не сприятиме поновленню порушеного права позивача в частині здійснення необхідних виплат, оскільки такі виплати будуть виконані при надходженні коштів.
Водночас суд звертає увагу, що виконання рішення суду забезпечується також через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Виконавче провадження, в силу приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону №1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Так, суд встановив, що 29.06.2023 державний виконавець Батюк М.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 № 380/17089/22.
Отже, рішення суду перебуває на примусовому виконанні та в межах такого Закон України "Про виконавче провадження" передбачає цілу низку важелів впливу державного виконавця на боржників у виконавчому провадженні у випадку невиконання рішення суду, в тому числі, накладення штрафів.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року з питань судового контролю за виконання судового рішення в справі №380/17089/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 серпня 2024 року.