07 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3156/24 пров. № А/857/13555/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року про закриття провадження (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання відповіді протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області в якому просила:
- визнати відповідь Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 09.02.2024 протиправною.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 05.02.2024
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року провадження в адміністративній справі - закрито, з підстав передбачених п.1 ч. 1. ст. 238 КАС України.
Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду загальної юрисдикцій в порядку кримінального судочинства.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що вона, як журналіст, 05.02.2024 направила запит в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації» на адресу Відповідача, в якому просила надати інформацію: про проведені експертизи по кримінальному провадженню № 42022181110000075, яким закладом проводились експертизи, яка дата початку та закінчення, результати експертиз.
09.02.2024 отримано відповідь від відповідача, який повідомив, що згадане кримінальне провадження закрито, а питання по експертизам становить таємницю досудового розслідування.
Позицію та мотиви суду при закритті провадження у справі вважає помилковими, оскільки відповідно до ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Таким чином, інформація про вжиті заходи в процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування, є публічною інформацією, оскільки вона отримана і створена органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) під час виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Водночас, така інформація може містити таємницю досудового розслідування і визнається таємною інформацією. Її розголошення може завдати шкоди особі, суспільству і державі.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону «Про доступ до публічної інформації» порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Не викликає сумніву, що спеціальним законом, у даному випадку, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК). Він встановлює особливий порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування учасників кримінального провадження (стаття 221 «Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення», стаття 290 «Відкриття матеріалів іншій стороні» та інші).
На всі інші випадки надання доступу до такої інформації поширюються загальні вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Частина 1 ст. 221 КПК України не передбачає отримання інформації іншими особами, як помилково зазначає суд першої інстанції, до яких відносить і її, а передбачає можливість ознайомлення виключному колу осіб, серед них це - сторона захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Окрім того, КПК чітко встановлює перелік осіб, які можуть оскаржити рішення чи бездіяльність правоохоронних органів (ст. 303 КК України), серед таких осіб це - заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Вона не відноситься до будь-якої особи, яка перелічена у вищенаведених статтях КПК України, а отже порядок доступу до інформації повинен відбуватись у порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, вважає, що оскільки кримінальне провадження №42022181110000075 закрито, то інформація, яка була отримана правоохоронцями, втратила статус таємниці досудового розслідування.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Таким чином, спір повинен був вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Щодо висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 справа № 826/2106/17 та Верховного Суду у постанові від 21.03.2024 справа №640/7688/21 на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі то апелянт зазначає, що випадки, які розглядав ВС зовсім відмінні від даної ситуації. В згаданих справах звертався адвокат із адвокатським запитом, який регулює зовсім інший нормативно-правовий акт - ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», окрім того, адвокати в цих справах мали можливість ознайомлюватись із справою як сторона кримінального судочинства та головне, що по справах, де запитувалась інформація, кримінальні провадження не були закриті, а отже на них поширювалась таємниця досудового розслідування, яка дійсно регулюється спеціальними нормами КПК (ст.ст 221, 290, 303).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач є журналістом інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада».
05.02.2024 позивач звернулась до ГУНП в Рівненській області із запитом на доступ до публічної інформації згідно якого позивач, з покликанням на ст.29 Закону України «Про інформацію», просила надати наступну інформацію:
1. Чи були проведені експертизи по кримінальному провадженні №42022181110000075
2. Який заклад проводив експертизу/и
3. Дата початку і дата закінчення проведення кожної експертизи по кримінальному провадженню №42022181110000075
4. Які результати проведення кожної експертизи, яка була проведена по кримінальному провадженню №42022181110000075
Листом від 09.02.2024 вих. № 16ЗІ/24/02-2024 ГУ НП в Рівненській області у відповідь на запит повідомило позивача про те, що запитувані дані щодо досудового розслідування, відповідно до ст.222 КПК України є відомостями досудового розслідування, які можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого та прокурора і в тому обсязі, в якому вони визначать можливим. Враховуючи викладене, повідомили про відсутність законних підстав для надання інформації, запитуваної у вищевказаному запиті.
Вважаючи, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація не є публічною, оскільки стосується відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №42022181110000075, відтак отримання такої здійснюється відповідно до норм КПК України.
Пороте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13).
Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон №2939- VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
З огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За змістом п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Позивач дійсно звернулась до відповідача за отримання інформації яка міститься в матеріалах кримінального провадження і останнім надано відповідь про відмову у наданні такої інформації.
При цьому, суд першої інстанції дав неналежну оцінку тій обставині що позивач звернулась із запитом саме на доступ до публічної інформації і відповідач надав відповідь на такий запит.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження
Суд апеляційної інстанції вважає, що спірні взаємовідносини між сторонами, у даній справі підпадають під ознаки публічно-правового спору, оскільки запит та позовні вимоги сформовані з покликанням на Закон України «Про інформацію» та Закон України «Про доступ до публічної інформації», тому в процесі розгляду спору слід з'ясовувати чи є відповідач у даному випадку розпорядником публічної інформації і чи його рішення, дії чи бездіяльність у частині доступу до публічної інформації порушують права позивача.
Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи.
Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України.
Оскільки позивач, як журналіст, зверталась до відповідача запитом на отримання публічної інформації, а не в порядку КПК України, то відповідно і оцінку слід надавати з урахуванням положень цих актів.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що даний спір підпадає під предметну юрисдикцію адміністративного суду.
Крім того, колегія суддів вважає некоректним покликання суду першої інстанції на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17 та Верховним судом в постанові від 21.03.2024 у справі №640/7688/21, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду Верховним Судом відмінні від даної ситуації, бо у вказаних справах адвокат звертався із адвокатським запитом, на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за отриманням інформації в кримінальному провадженні та в інтересах особи, яка була учасником такого кримінального провадження.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а справу направити до цього ж суду для продовження її розгляду.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року про закриття провадження по справі №460/3156/24 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді А.Р. Курилець
О.І. Мікула
повний текст складено 14.08.2024