14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7187/23 пров. № А/857/11855/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Качмар В.Я.
секретар судового засідання Пославський Д.Б.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_2, Гавдяк І.Б.
від відповідача Матящук В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня (головуючий суддя Мірінович У.А., розглянуто в порядку загального позовного провадження у м. Тернопіль, повний текст рішення складено 18.04.2024) у справі № 500/7187/23 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивачка, із врахуванням заяви про уточнення позовних, просить суд: визнати протиправними дії та скасувати рішення Міністерства оборони України від 30.06.2023 №22/975, прийняте у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 1860750,00 грн; зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з доданими документами ОСОБА_2 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_3 та прийняти рішення відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
В обґрунтування своєї позиції позивачка зазначила, що її чоловік - ОСОБА_3 27.02.2022 був призваний четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації. В період проходження служби приймав безпосередньо участь у бойових діях по захисту Батьківщини. 09.04.2022 чоловік позивачки помер в результаті захворювання, поліорганна недостатність, гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Смерть настала внаслідок захворювання під час виконання завдань у складі оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивачка звернулась із заявою до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв'язку із загибеллю її чоловіка.
22.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 направлено повідомлення № 11/1/10137, в якому зазначалось, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (зі змінами) «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 22/975 (2023) їй призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1860750,00 грн та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2023 № 206агд перераховано призначену суму.
Не погоджуючись із призначенням грошової допомоги в меншому розмірі, позивачка 05.10.2023 звернулась з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повторний розглянути її звернення та призначити одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 грн.
Однак, відповідач надав відповідь №11/1/16814 від 09.10.2023, що за результатами опрацювання поданих четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 документів, враховуючи те, що військовослужбовець ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 815 від 19.08.2022, ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено та направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (зі змінами). Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення №22/975 від 30.06.2023 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Позивачка вважає, що відповідачем здійснено призначення та виплату одноразової грошової допомоги не в повному обсязі чим порушено її право на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована державою.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги фактично мотивовані доводами адміністративного позову.
13.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій представник Міністерства оборони України посилається на те, що згідно витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.08.2022 №815 зазначено, що захворювання молодшого сержанта ОСОБА_3 , 1964 р.н., «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність» послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , - захворювання і причина смерті, «так, пов'язані із захистом Батьківщини». Тобто, молодший сержант ОСОБА_3 помер в результаті захворювання «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність». Оскільки ОСОБА_3 не загинув внаслідок участі у бойових діях або забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), а також не помер внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм, то і дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не розповсюджується на членів його сім'ї. Таким чином, згідно вказаного висновку 16 Регіональної військово-лікарської комісії, порядок призначення і виплата одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого молодшого сержанта ОСОБА_3 визначається постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.
Таким чином, на думку представника Міністерства оборони України посилання позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення даної правової норми не застосовуються у спірних правовідносинах.
Представник позивача та позивач підтримують вимоги апеляційної скарги.
Представник Міністерства оборони України заперечує проти апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 28.10.1989 ОСОБА_3 ,1964 року народження житель с. Кальне, одружений з ОСОБА_2 .
Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» 27 лютого 2022 року ОСОБА_3 був призваний четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації.
Відповідно до довідки №792, виданою Міністерством оборони України військовою частиною НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_3 (військовослужбовець по мобілізації) перебував на військовій службі з 27.02.2022 по 09.04.2022 у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно розпорядження ОСУБ «ІНФОРМАЦІЯ_9» № 87 від 09.03.2022, молодший сержант ОСОБА_3 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 10.03.2022 по 17.03.2022, про що видана довідка № 26 від 02.08.2022 військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
09.04.2022 ОСОБА_3 під час лікування у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова помер внаслідок захворювання: «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність», які відповідно до висновку 16 регіональної ВЛК (протокол №815 від 19 серпня 2022 року) пов'язані із захистом Батьківщини.
16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протоколом (Витяг) № 815 від 19.08.2022 встановлено: Захворювання молодшого сержанта ОСОБА_3 , 1964 року народження, «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.04.2022 № 62, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.04.2022 Козівським відділом державної РАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , - «захворювання і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини».
По факту смерті ОСОБА_3 позивачці видано довідку про причину смерті форми 106/о №2056 від 09.04.2022.
Позивачка звернулась із заявою до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв'язку із загибеллю чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_3 .
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2023 № 11/1/10137 повідомлено позивачку, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (зі змінами) «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №22/975 (2023) їй призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 1860750,00 грн та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2023 року №206агд перераховано призначену суму.
Не погоджуючись із призначеною грошовою допомогою в меншому розмірі позивачка 05.10.2023 звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повторний розгляд її звернення та призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн (арк. справи 17 зворот, том 1).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/1/16814 від 09.10.2023 повідомлено, що за результатами опрацювання поданих четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 документів, враховуючи те, що військовослужбовець ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 815 від 19.08.2022. ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено та направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (зі змінами).
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення № 22/975 від 30.06.2023 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Позивачка вважаючи, що відповідачем здійснено призначення та виплату одноразової грошової допомоги не в повному обсязі звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 815 від 19.08.2022 ОСОБА_3 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б його дружині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.
Міноборони повністю виконало зобов'язання перед позивачем, прийняло відповідне рішення про виплату позивачу допомоги у визначеному законодавством розмірі 1 860 750 грн., що еквівалентно 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому помер чоловік позивачки.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців урегульоване нормами статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Частиною 1 ст.3 Закону №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;
4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Забезпечення виконання Закону №2011-XII, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.4 Закону №2011-XII).
Питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця регламентоване статтями 16, 16-4 Закону №2011-XII.
Відповідно до вимог ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (ч.3 ст.16 Закону №2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 частини 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).
Згідно з пп. «а» п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно ч.2, 3 ст.16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Частиною 6 ст.16-3 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно ч. 7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).
На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013р. №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абзацом 2 пункту 5 Порядку №975 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) ст.16-2 Закону №2011-XII доповнено ч. 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
У п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, проте спірним у цій справі є питання розміру грошової допомоги, який регламентується різними постановами Кабінету Міністрів України.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 28.02.2022р. на виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168.
За змістом абз. 1 п. 2 Постанови №168 (у редакції від 02.04.2022 року) сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до абз.6 п.2 Постанови №168, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Тобто, виплата збільшеного до 15 000 000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1. у разі загибелі військовослужбовця;
2. у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
На відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві (абзац 2 пункту «а» частини 1 стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15 000 000 гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз. 6 п. 2 Постанови №168).
Отже, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчі визначені умови для виплати.
Так, зі змісту правових приписів ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ вбачається, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби
При цьому суд зазначає, що така допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Водночас, розмір допомоги згідно Постанови №168 в сумі 15 000 000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме - для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, отриманого під час захисту Батьківщини.
Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану.
Слід зазначити, що термін «загиблий» у військовій справі - військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або інших пошкоджень, несумісних із життям.
Відповідно до Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наведено термінологію «загибель (смерть)».
Суд зазначає, що вказане не означає, що між поняттями загибель та смерть є тотожніми, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові. Тому, коректним є зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Так, згідно ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наслідком як загибелі так і смерті особи є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність.
Якщо ці «збої» були викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15 000 000 грн.
Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання чоловіком позивачки за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть.
Відповідно до пунктів 1.3., 21.9. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Згідно із Витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 815 від 19.08.2022 встановлено Захворювання молодшого сержанта ОСОБА_3 , 1964 року народження, «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.04.2022 № 62, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 13.04.2022 Козівським відділом державної РАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), послужило причиною смерті 09 квітня 2022 року, - «захворювання і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини».
Тобто, 16 Регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 стало не поранення, а захворювання «Гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Поліорганна недостатність».
Також суд наголошує, що предметом спору в даній справі є правомірність прийнятого рішення Міністерством оборони України від 30.06.2023 №22/975 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 1860750,00 грн, а не встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Отже, Міноборони повністю виконало зобов'язання перед позивачем, прийняло відповідне рішення про виплату позивачу допомоги у визначеному законодавством розмірі 1 860 750 грн, що еквівалентно 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому помер чоловік позивача.
Окрім зазначеного, колегія суддів наголошує, що в межах розгляду даної справи суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу особи та встановлювати причинний зв'язок захворювання, яким спричинена смерть, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Відтак, доводи апеляційної скарги, а також доводи позивача, не спростовують висновків суду у даній справі, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини у даній справі та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними заявлені позивачем вимоги, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не було доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги у даній справі.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 500/7187/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 14.08.24