14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1905/24 пров. № А/857/13736/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Нора А. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №300/1905/24 за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанови та вимоги,-
суддя в 1-й інстанції - Бобров Ю. О.,
дата ухвалення рішення - 24 квітня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу від 27 лютого 2024 року та вимогу виконавця від 27 лютого 2024 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулька В. І., отримавши 30 жовтня 2023 року відповідь від Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про виконання його постанови від 20 вересня 2023 року, був зобов'язаний оцінити таку відповідь та винести рішення у строки встановлені законом, однак більше трьох місяців ним не було проведено перевірку виконання боржником рішення суду, і лише на підставі заяви Громадської організації «Громадська сила і контроль» від 29 січня 2024 року №07/01 ним було встановлено факт неповного виконання рішення суду. На думку апелянта, наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що державний виконавець при винесені оскаржуваних виконавчих документів діяв упереджено та в інтересах Громадської організації «Громадська сила і контроль» всупереч вимогам ст.19 Конституції України, Законів України «Про виконавче провадження», «Про звернення громадян» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5. Таким чином, вважає такі дії державного виконавця упередженими та такими, що суперечать вимогам та принципам Закону України «Про виконавче провадження», а відтак стали підставою для винесення незаконних оскаржуваних виконавчих документів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що за результатом розгляду звернення ГО «Громадська сила і контроль» від 09 серпня 2022 року №49/08 ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повторно не прийняло жодного рішення по суті порушеного в даному зверненні питання, як наслідок, боржником не виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/23, а тому державним виконавцем за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №300/5204/23 від 04 вересня 2023 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Вказує, що вимогою державного виконавця від 27 лютого 2024 року зобов'язано боржника виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №300/5204/22 від 04 вересня 2023 року в повному обсязі (з наданням підтверджуючих документів) протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Таким чином. на дату винесення оскаржуваної постанови, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду з примусового виконання виконавчого листа від 04 вересня 2023 року у справі №300/5204/22 була прийнята відповідачем на підставах, у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством, за відсутності поважних причин для невиконання боржником судового рішення зобов'язального характеру, а тому відсутні підстави для її скасування. З врахуванням наведеного вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник позивача (апелянта) - Сосяк В. Д. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/22, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області щодо розгляду звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року№49/08. Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повторно розглянути звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08, з врахуванням інформації, викладеної в зверненні від 19 липня 2022 року №37/07, та надати, з дотриманням порядку розгляду звернень, повну та обґрунтовану відповідь на таке звернення, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні. У задоволенні решти позову відмовлено.
04 вересня 2023 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом у цій справі видано виконавчий лист.
Судом також встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №72832238 щодо виконання виконавчого листа №300/5204/22, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04 вересня 2023 року про зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повторно розглянути звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08, з врахуванням інформації, викладеної в зверненні від 19 липня 2022 року №37/07, та надати, з дотриманням порядку розгляду звернень, повну та обґрунтовану відповідь на таке звернення, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Виконавче провадження №72832238 відповідачем відкрито 20 вересня 2023 року.
30 жовтня 2023 року позивачем повідомлено відповідача про виконання рішення суду та додано лист від 18 жовтня 2023 року, в якому зазначено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повторно розглянуто лист Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08. Повідомлено, що відповідно до приписів абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Однак у листі не вказано жодних порушень, що спричинило шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю фізичних осіб, інтереси яких ви представляєте, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави та не подано документів на підтвердження вказано, а тому управління не вправі здійснювати позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі поданого листа. Також зазначено про відсутність рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері регульованих цін щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
05 лютого 2024 року Громадською організацією “Громадська сила і контроль” подано відповідачу заяву від 29 січня 2024 року, відповідно до якої, інформація наведена у листі позивача від 18 жовтня 2023 року, не містить повної та обґрунтованої відповіді на звернення від 09 серпня 2022 року та не містить жодного рішення про проведення чи відмову у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю). Вказала, що зазначений лист є відмовою управління у проведенні перевірки з підстав неналежного суб'єкта звернення, а тому така заява містить аналогічні твердження, які і слугували підставою для звернення до суду у справі 300/5204/22. При цьому, управління не зверталося до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері регульованих цін щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) про погодження рішення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), як про це було наголошено у судовому рішенні.
27 лютого 2024 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення, а саме: не наданого документальне підтвердження повного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/22. Крім цього, 27 лютого 2024 року відповідачем винесено вимогу про необхідність виконання вказаного судового рішення.
Вважаючи дії щодо винесення спірної постанови неправомірними, а оскаржувані постанову та вимогу - протиправними, позивач звернувся з цим позовом у суд.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 27 лютого 2024 року ВП №72832238 про накладення штрафу та вимога виконавця від 27 лютого 2024 року, винесені державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки при повторному розгляді звернення, позивачем, добровільно у повному обсязі не забезпечено виконання рішення суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/22, оскільки при розгляді звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08 не враховано інформації, викладеної у зверненні від 19 липня 2022 року №37/07 та не надано повної та обґрунтованої відповіді на таке звернення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вищевказаному рішенні, при цьому, судом не встановлено поважних причин невиконання такого рішення та позивачем такі причини не зазначено.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Ч.3 ст.14 КАС України передбачає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, ч.1 ст.18 вищезазначеного Закону №1404-VIII передбачає, що Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.16, п.18 вищезазначеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Таким чином, законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. Так, в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження”, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. При цьому, поважними, у розумінні наведених вище правових можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2023 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №72832238 на підставі виконавчого листа №300/5204/22, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 04 вересня 2023 року, згідно з яким зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повторно розглянути звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08, з врахуванням інформації, викладеної в зверненні від 19 липня 2022 року №37/07, та надати, з дотриманням порядку розгляду звернень, повну та обґрунтовану відповідь на таке звернення, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
При цьому, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області листом від 18 жовтня 2023 року повідомило відповідача про те, що Управлінням повторно розглянуто лист Громадської організації “Громадська сила і контроль“ від 09 серпня 2022 року №49/08 та повідомлено, що відповідно до приписів абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Однак у зв'язку з тим, що у листі не вказано жодних порушень, що спричинило шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю фізичних осіб, інтереси яких громадська організація представляє, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави та не подано документів на підтвердження вказано, то управління не вправі здійснювати позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі поданого листа. Також позивачем зазначено про відсутність рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері регульованих цін щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
05 лютого 2024 року на адресу відповідача надійшла заява №07/01 від 29 січня 2024 року Громадської організації «Громадська сила і контроль» про те, що інформація наведена у листі боржника від 18 жовтня 2024 року не відповідає вимогам рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та, відповідно, виконавчому листу №300/5204/22 від 04 вересня 2023 року, зокрема Лист ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 18 жовтня 2023 року №06.1/4177-23 не містить повної та обґрунтованої відповіді на звернення ГО «Громадська сила і контроль» від 09 серпня 2022 року №49/08, а також у листі не надано інформації про прийняте рішення контролюючого органу по суті порушеного у даному зверненні питання про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
27 лютого 2024 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення та винесено вимогу про необхідність виконання вказаного судового рішення.
Вимогою державного виконавця від 27 лютого 2024 року зобов'язано боржника Виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №300/5204/22 від 04 вересня 2023 року у повному обсязі (з наданням підтверджуючих документів) протягом 10 робочих днів, про, що письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні суду у справі №300/5204/22, зокрема, зазначено про те, що позивач у межах своїх дискреційних повноважень, може прийняти рішення про проведення такого позапланового заходу або про відмову в його проведенні лише за результатом розгляду звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08. При цьому, рішення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) має бути погоджено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Крім того, що звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року№49/08, з врахуванням також попереднього звернення від 19 липня 2022 року №37/07 у частині, що стосується компетенції відповідача, з огляду на висновок суду вище, відповідачем по суті не розглянуто.
При цьому, у листі позивача на виконання вищевказаних вимог, зокрема, зазначено про те, що підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Однак у зв'язку з тим, що у листі не вказано жодних порушень, що спричинило шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю фізичних осіб, інтереси яких громадська організація представляє, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави та не подано документів на підтвердження вказано, то управління не вправі здійснювати позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі поданого листа. Також позивачем зазначено про відсутність рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері регульованих цін щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при повторному розгляді звернення позивачем добровільно у повному обсязі не забезпечено виконання рішення суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/22, оскільки при розгляді звернення Громадської організації “Громадська сила і контроль” від 09 серпня 2022 року №49/08 не враховано інформації, викладеної у зверненні від 19 липня 2022 року №37/07 та не надано повної та обґрунтованої відповіді на таке звернення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вищевказаному рішенні, при цьому, судом не встановлено поважних причин невиконання такого рішення та позивачем такі причини не зазначено.
Колегія суддів вважає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області без поважних на те причин не виконало рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №300/5204/23 і у відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» це є підставою для накладення на боржника штрафу, оскільки належних доказів на спростування цих обставин суду не надано.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення штрафу від 27 лютого 2024 року ВП №72832238 та вимогу, оскільки на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.195, 242, 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №300/1905/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 серпня 2024 року.