Справа № 560/21501/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
14 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" (Протокол №72 від 10.11.2023), яким ОСОБА_1 оголошено догану та сувору догану;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 10.11.2023 про оголошення ОСОБА_1 «догани»;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 10.11.2023 про оголошення ОСОБА_1 «суворої догани».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".
10.11.2023 за результатами розгляду комісією державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнято постанови про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани та суворої догани.
Так, у постанові від 10.11.2023 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани зазначено, що 02 листопада 2023 року о 9 год. 20 хв засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме безпідставно в категоричній формі відмовився від проживання в загальній масі засуджених камери №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі. На неодноразово зроблені вимоги припинити дане порушення засуджений ОСОБА_1 не відреагував.
У постанові від 10.11.2023 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани зазначено, що 03 листопада 2023 року о 9 год. 30 хв засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме під час слідування на бесіду до начальника оперативного відділу порушив форму одягу, а саме слідував з нагрудним знаком не встановленого зразка. На зроблені зауваження не відреагував.
Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржених постанов відповідач діяв відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи. Доводи позивача не спростовують правомірності постанов про накладення дисциплінарної відповідальності у виді догани та суворої догани.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Статтею 15 Кодексу визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Відповідно до частини першої статті 9 КВК України, засуджені зобов'язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Частиною другою статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Статтею 107 КВК України визначено права і обов'язки засуджених до позбавлення волі.
Частинами третьою-четвертою статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов'язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Зі змісту рапортів, складених посадовими особами державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 02.11.2023 та 03.11.2023 вбачається, що позивач допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме безпідставно в категоричній формі відмовився від проживання в загальній масі засуджених камери №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, а також під час слідування на бесіду до начальника оперативного відділу порушив форму одягу, а саме слідував з нагрудним знаком не встановленого зразка. На неодноразово зроблені вимоги припинити дане порушення засуджений ОСОБА_1 не відреагував.
Пунктом 3 розділу II Правил передбачено обов'язки засуджених, зокрема дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02 листопада 2023 року о 9 год. 20 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме безпідставно в категоричній формі відмовився від проживання в загальній масі засуджених камери №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі. На неодноразово зроблені вимоги припинити дане порушення засуджений ОСОБА_1 не відреагував.
Даний факт підтверджується рапортами молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Березного А.М. від 02.11.2023 та заступника чергового помічника начальника установи Бернацького Ю.М. від 02.11.2023 та матеріалами службового розслідування по даному факту.
Згідно висновку від 07.11.2023 складеного за матеріалами службової перевірки по факту відмови від переведення в камеру №24 сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі, засудженого ОСОБА_1 , 1978 року народження, вбачається, що в ході проведеної службової перевірки відповідачем встановлено, що причин, які б перешкоджали засудженому ОСОБА_1 проживати в камері №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі не виявлено, ніхто із засуджених в конфліктних ситуаціях та боргових відносинах із ним не перебуває, про що свідчать відповідні матеріали. Не зважаючи на те, що засудженому ОСОБА_1 по прибуттю до установи та в ході проведення виховних і профілактичних бесід були доведені правила внутрішнього розпорядку та роз'яснено права та обов'язки щодо відбування покарання в установі, засуджений належних висновків не зробив та продовжує відмовлятися від переведення в камеру №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, чим свідомо не виконує законні вимоги представників адміністрації
Відмова від переведення в камеру №24 сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, зі сторони засудженого ОСОБА_1 відбулась в результаті особистої недисциплінованості та небажанням виконувати законні вимоги представників адміністрації установи.
В матеріалах справи міститься акт посадових осіб установи від 03.11.2023, в якому зафіксовано, що засуджений ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які пояснення з приводу порушення правил внутрішнього розпорядку.
Таким чином ураховуючи вищевикладене суд погоджується з доводами відповідача, що засуджений ОСОБА_1 допустив порушення установленого порядку відбування покарання, тобто вчинив дисциплінарний проступок, за який підлягав притягненню до відповідальності у виді догани.
Пунктом 3 розділу II Правил передбачено обов'язки засуджених, зокрема:
- виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил, поведінки, які, передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
- дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами;
- носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених (додаток 2). Засуджені, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, засуджені жінки, звільнені від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також які мають дітей до трьох років, мають право носити цивільний одяг.
Згідно додатку 2 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (пункт 3 розділу II), нагрудний розпізнавальний знак виготовляється із тканини темного кольору у вигляді прямокутника розміром 90 х 40 мм. На полі знака білою фарбою зазначаються прізвище, ініціали засудженого(ї), нижче - номер відділення, по краю наноситься кайма завширшки 5 мм.
Нагрудний розпізнавальний знак нашивається на верхній одяг і сорочку з лівого боку.
Правилами внутрішнього розпорядку передбачений обов'язок засудженого носити нагрудні знаки та відсутні будь-які застереження, які надають право не виконувати цей обов'язок.
З матеріалів справи судом встановлено, що 03 листопада 2023 року о 9 год. 30 хв засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме під час слідування на бесіду до начальника оперативного відділу порушив форму одягу, а саме слідував з нагрудним знаком не встановленого зразка. На зроблені зауваження не відреагував.
Даний факт підтверджується рапортами молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Власюка П. від 03.11.2023 та заступника чергового помічника начальника установи Мінькова С. від 03.11.2023.
Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи, позивач допустив порушення вимог встановленого порядку відбування покарання.
Суд зауважує, що докази подання позивачем до початку засідання дисциплінарної комісії або під час засідання будь яких заяв або клопотань на спростування доводів, викладених у рапортах персоналу ДП «Замкова виправна колонія (№58)», відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Відповідно до частини першої статті 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до частини першої статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Як свідчить аналіз вищевказаних норм законодавства, засуджені повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також недотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку
Згідно статті 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч. 6ст. 135 КВК України).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу №72 від 10.11.2023 засідання дисциплінарної комісії ДУ «Замкова виправна колонія №58, позивач допустив порушення вимог встановленого порядку відбування покарання.
Посилання ж позивача на те, що його було позбавлено гарантованого конституційного права на належну правову допомогу, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки позивачем до суду не надано жодного належного доказу на підтвердження зазначеного.
Окрім того, відповідно до ч.5 ст.135 Кримінально-виконавчого кодексу України, особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Судовою колегією враховується доводи відповідача, що представниками установи було вжито вичерпні заходи з метою реалізації права засудженого на юридичний захист, а саме надана була можливість для звернення по залученню власного адвоката, що підтверджується розписками засудженого від 07.11.2023 та 09.11.2023 р.
При цьому, для засудженого законодавством не передбачено забезпечення адміністрацією установи виконання покарання присутності захисника на засіданні дисциплінарної комісії, а лише надання йому можливості звернення за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Доводи апелянта про те, що його заява в Шепетівський місцевий центр з надання БВПД від 08.11.2023 р. була розглянута та направлена за призначенням 14.11.2023 р., а доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано 23.11.2023 р. не свідчить про те, що адміністрація державної установи порушила право засудженого на правову допомогу.
При цьому, ОСОБА_1 не спростовує та в матеріалах справи відсутні докази того, що ним під час засідання дисциплінарної комісії заявлялись клопотання про перенесення розгляду питання про притягнення його до відповідальності у зв'язку з відсутністю захисника.
Згідно ч. 7 ст. 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Пункт 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.
Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку фактів правопорушень та виніс постанови про накладення дисциплінарних стягнень з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Щодо застосованих відповідачем видів дисциплінарного стягнення, суд зазначає, що відповідач реалізував власні дискреційні повноваження, при цьому суд не встановив невідповідності виду дисциплінарних стягнень тяжкості виявлених правопорушень.
Суд також бере до уваги те, що згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_6 , за період з 22.11.2000 до 12.04.2022 до позивача 53 рази застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Натомість, заохочення стосовно позивача відсутні. З указаного слідує, що позивач порушення встановленого режиму утримання допускає систематично, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.