Справа № 120/5375/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
13 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ
Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Разом із позовом, 23.04.2024 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Заява обґрунтована тим, що у разі якщо позивач з'явиться за повісткою 10.05.2024 без належним чином оформленої відстрочки, через відмову у її оформленні ІНФОРМАЦІЯ_4 він буде призваний на військову службу під час мобілізації та своїм правом на оформлення відстрочки скористатися уже не зможе.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у разі якщо позивач з'явиться за повісткою 10.05.2024 без належним чином оформленої відстрочки, через протиправну та незаконну відмову у її оформленні ІНФОРМАЦІЯ_4 він буде призваний на військову службу під час мобілізації та своїм правом на оформлення відстрочки скористатися уже не зможе. У зв'язку із наявними обгрунтованими підставами було здійснене звернення до суду із заявою про забезпечення позову, одночасно з поданням позовної заяви.
Також зазначено, що розгляд справи є досить тривалим по часу, в тому числі, враховуючи завантаженість Вінницького окружного адміністративного суду через яку строки розгляду справи можуть бути збільшені. У разі якщо мобілізаційні заходи щодо позивача будуть завершені, відтак буде змінений його статус, отже і його звільнення врегульовуватиметься іншими нормами законодавства.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
07.08.2024 ухвалою суду призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.08.2024 о 10:10 у залі судового засідання №4 Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця, вул. Соборна, 48 / вул. Оводова, 34).
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду матеріали справи (матеріали військового обліку) щодо ОСОБА_1 .
12.08.2024 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Т. В. про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
12.08.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких вказано, що ОСОБА_1 не проходив військову службу, тому особова справа не формувалася.
Також просить провести розгляд справи без участі представника відповідача.
Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною відмову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену листом №365 від 08.04.2024, в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача зазначила, що 09.03.2024 позивач звернувся із заявою про надання йому відстрочки від призову на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю матері, яка є особою з інвалідністю II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати. Представник позивача зазначила, що позивачем було надано усі необхідні документи на підтвердження того, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи, а також відсутності інших працездатних членів сім'ї. Разом із тим, листом від 08.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про те, що у нього відсутнє право на відстрочку, оскільки його звернення не містить достатніх документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати матір, якій встановлена друга група інвалідності.
Також представник позивача зазначила, що 14.03.2024 позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії. Протягом 14.03.2024 - 03.04.2024 позивач проходив військово-лікарську комісію та 03.04.2024 йому була вручена повістка для прибуття у 16 каб. 10.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, представник позивача зазначила, що у разі якщо позивач з'явиться за повісткою 10.05.2024 без належним чином оформленої відстрочки, через відмову у її оформленні ІНФОРМАЦІЯ_4 він буде призваний на військову службу під час мобілізації та своїм правом на оформлення відстрочки скористатися уже не зможе.
Представник позивача також вказала, що за своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим. Зазначила, що у разі винесення такого наказу позивач набуде статусу військовослужбовця, а тому поновити його право на відстрочку буде неможливо. Також вказала, що реалізація повістки на відправку не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності її видачі, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде істотно ускладнено.
З огляду на вище викладене, представник позивача зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі №140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов'язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.
Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Згідно матеріалів справи 09.03.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача про надання йому відстрочки від призову на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю матері, яка є особою з інвалідністю II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Проте листом від 08.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про те, що у нього відсутнє право на відстрочку, оскільки його звернення не містить достатніх документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати матір, якій встановлена друга група інвалідності.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Водночас, протягом 14.03.2024 - 03.04.2024 позивач проходив військово-лікарську комісію та 03.04.2024 йому була вручена повістка для прибуття 10.05.2024 за відповідною адресою.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що в заяві про забезпечення позову представник позивача особисто зазначає, що позивачу було вручено повістку для прибуття, а не повістку на відправку.
Крім того, із долученої до матеріалів справи повістки також не вбачається того, що вона є бойовою повісткою чи/або повісткою на відправку, адже у ній лише наказано з'явитися у 16 каб. 10.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому твердження скаржника про те, що у разі якщо позивач з'явиться за повісткою 10.05.2024 без належним чином оформленої відстрочки він буде призваний на військову службу під час мобілізації є безпідставними, оскільки такі посилання ґрунтуються виключно на власних припущеннях та не підтвердженні жодними доказами.
Судом першої інстанції вірно враховано, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Водночас слід вказати, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому, підстави вважати, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Подання позовної заяви, предметом якої є дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі дії суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Так само в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином враховуючи, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.