Справа № 749/628/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шаповал З.О.
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Щорського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом, у якому просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1943831 від 19 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП;
- справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що інспектором поліції не було роз'яснено позивачу його права, внаслідок чого він був позбавлений можливості їх реалізувати, зокрема скористатися допомогою адвоката. Поліцейським не надано доказів про порушення позивачем Правил дорожнього руху та в порушення статті 268 КУпАП не досліджено їх, не ознайомлено позивача з ними.
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову серії ЕНА № 1943831 від 19 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що інспектор взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП Колоша М.М. під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова від 19.04.2024 року серії ЕНА №1943831 повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 та від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. За таких обставин колегія суддів вважала можливим перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, 19.04.2024 інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Колошею М.М. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1943831, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн 00 коп.
Згідно даної постанови, 19.04.2024 року о 00:10 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21150 120-20 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Кіпті, траса М01, 97 км, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1. «а» Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова містить суттєві розбіжності з відеофіксацією події, зокрема невірно зазначено дату та час події, постанова не відповідає вимогам абз.3 частини третьої статті 283 КУпАП, а процедура розгляду справи була порушена.
З такими висновками колегія суддів не погоджується та, переглядаючи рішення суду першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями частини першої статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 2 статі 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
В силу вимог пункту 2.1 (а) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За приписами п.2.4 ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватись на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Колегією суддів апеляційного суду здійснено перегляд наданого відповідачем оптичного диску із відеозаписом з портативного відеореєстратора 474273 поліцейського (а.с.52), з якого вбачається, що екіпажем патрульної поліції під час несення служби зупинений транспортний засіб марки ВАС 21150 120-20 д.н.з. НОМЕР_1 . Після зупинки транспортного засобу водію повідомлено про необхідність надати для перевірки документи, визначені п.2.1 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія підлягає заміні, оскільки воно затерте та відкрите на категорію C. Позивач надав поліцейським посвідчення водія на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 , відповідно до якого, останній має право керування транспортним засобом лише категорії С, в той час як його транспортний засіб марки ВАЗ 21150 120-20 д.н.з. НОМЕР_1 відносить до категорії В.
Так, із відеозапису вбачається, що позивачу повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови, поліцейський оголосив про початок розгляду справи, ознайомив позивача з правами та обов'язками, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав. Позивач відповів, що права йому зрозумілі.
Колегія суддів встановила, що позивач жодних дій з реалізації своїх прав не здійснював та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не заявляв будь-яких клопотань про надання правової допомоги.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається дотримання поліцейським процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо роз'яснення йому його прав та можливістю скористатись правовою допомогою.
Встановленими обставинами спростовуються доводи позивача про те, що внаслідок нероз'яснення поліцейським йому прав, останній був позбавлений можливості їх реалізувати та отримати правову допомогу адвоката.
Судом першої інстанції під час розгляду справи зазначені обставини встановлені, однак суд дійшов неправомірного висновку про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стадія дослідження доказів була відсутня, оскаржувана постанова містить суттєві розбіжності з відеофіксацією події, а процедура розгляду справи була порушена.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що будь-яких протиріч між викладеними у постанові серії ЕНА №1943831 від 19.04.2024 року фактів та дійсними обставинами справи судом не встановлено, а можливі недоліки розгляду співробітником поліції справи про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання прийнятої ним постанови протиправною, за умови підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Можливі недоліки порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення або оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такої постанови за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається фактичним обставинам та змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15).
При цьому, жодних належних та допустимих доказів допущення поліцейським недоліків при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
Колегія суддів звертає увагу, що враховуючи фактичні обставини даної справи, окремі недоліки оформлення постанови у справі про адміністративні правопорушення не можуть розглядатись як підстава для її скасування, адже зі змісту постанови серії ЕНА №1943831 від 19.04.2024 року вбачається суть порушення, а також наявні усі обов'язкові відомості.
Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із наданої до суду першої інстанції відповідачем реєстраційної картки ТЗ вбачається, що транспортний засіб позивача ВАЗ 21150-120-20 д.н.з. НОМЕР_1 категорії - В. Відповідно до екзаменаційної картки водія, зазначено про видані посвідчення водія ОСОБА_1 , а саме: дата видачі 20.10.2018, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорія С.
Таким чином, оскаржувана постанова у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП прийнята відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Окрім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що якщо поліцейським в оскаржуваній постанові зазначено «п/в474273» як назву відеозапису, то має місце порушення абз. 3 ч. 3 статті 283 КУпАП, оскільки не зазначено технічний засіб, яким здійснено такий запис: тип обладнання та інвентарний номер обладнання, а якщо поліцейський таким чином позначив відповідний технічний засіб, то має місце порушення абз. 3 ч. 3 статті 283 КУпАП, оскільки не зазначено який саме доказ ним зафіксовано, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція №1026) портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції № 1026 портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Пунктами 4, 5 та 6 розділу II Інструкції №1026 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення; включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу; під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Тобто, нормами Інструкції №1026 передбачено вимоги до технічних приладів поліцейських.
Згідно з частинами другою, третьою статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду першої інстанції надано відеозапис приладу фіксації з портативного (нагрудного) вiдеореєстратору.
При цьому, зміст оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП, оскільки остання містить зазначення технічного засобу (відео з п/в 474273, п.7 постанови від 19.04.2024 серії ЕНА №1943831), втім стаття 283 КУпАП не передбачає обов'язкового зазначення у ній номенклатурних номерів карт пам'яті, інвентарних номерів відеореєстраторів.
Таким чином, доводи позивача про те, що оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис спростовуються наведеними вище фактичними обставинами справи.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством України, а постанова від 19.04.2024 року серії ЕНА №1943831 за формою відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2024 року у справі №749/628/24 скасувати, прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
Л.О. Костюк