Справа № 620/14822/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 620/14822/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати з 20.07.2023 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 20.07.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
22.05.2024 позивачка подала до суду заяву, в якій просить:
- поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 620/14822/23, та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду, визнавши причини пропуску звернення до суду - поважними. Вважати початком перебігу строку на звернення в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України з 16.05.2024, з часу винесення ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження по справі № 620/6862/24;
- визнати дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 620/14822/23 - протиправними, та такими, що порушують право позивача на отримання з 20.07.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які стали перешкодою належному виконанню рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 620/14822/23, які створені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, що призвело до порушення права позивача, підтвердженого цим рішенням на отримання з 20.07.2023 підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- копію ухвали суду направити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- з метою забезпечення виконання вказівок в окремій ухвалі, встановити строк Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області для надання відповіді та повідомлення суду про виконання окремої ухвали не пізніше одного місяця після її надходження;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 620/14822/23 протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто.
Повертаючи заяву позивачеві, суд першої інстанції вказав, що в поданій до суду заяві відсутні: відомості про наявність відкритого касаційного провадження, інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження, що свідчить про невідповідність заяви вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд зазначив, що подана позивачем заява поряд із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень містить також і вимогу про подання звіту про виконання судового рішення, тобто окремі вимоги, які розглядаються за правилами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт наголосила, що заява відповідає вимогам ст. 383 КАС України, водночас висновки суду є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частина 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1).
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 ст. 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
В даній справі підставою для повернення заяви позивачки поданої в порядку ст. 383 КАС України судом першої інстанції зазначено про її невідповідність вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача не містить інформації про наявність (відсутність) відкритого касаційного провадження, інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформації про хід виконавчого провадження, що свідчить про невідповідність заяви вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд першої інстанції зазначив, що подана позивачкою заява поряд із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень містить також і вимогу про подання звіту про виконання судового рішення, тобто окремі вимоги, які розглядаються за правилами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша статті 383 КАС України).
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі, зокрема подання звіту, з якого слідує, що рішення суду виконано не в повному обсязі.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням статті 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що норми ст.ст.382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, аналіз приписів ст.ст.382, 383 КАС України дозволяє стверджувати, що питання щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, а також постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому ст.249 КАС України, мають вирішуватись за різними заявами, поданими або в порядку ст.382 КАС України або статті 383 КАС України, а не викладатися в сукупності в одній заяві.
Колегія суддів зазначає, що заяви, подані в порядку ст.ст.382, 383 КАС України, не можуть розглядатися та вирішуватися судом першої інстанції сумісно, оскільки такі види судового контролю мають розглядатися та вирішуватися останнім окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв.
Вищевказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з огляду на невідповідність останньої вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 316, 382, 383, 320, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких