Справа № 378/419/24 Суддя (судді) першої інстанції: Т.Н. Скороход
13 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Мельничук В.П., Швед Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 03.07.2024 року у справі №378/419/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 2 роти 2 батальйону ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Киричок Ольга Василівна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -
ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 2 роти 2 батальйону ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Киричок Ольга Василівна, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.06.2024 року серії ЕНА №2416207, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Киричок Ольгою Василівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Вказував, що законодавцем чітко розділено умови пред'явлення для перевірки посвідчення водія або реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу, який відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевіряється лише у випадку складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 03.07.2024 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач керував транспортним засобом з непрацюючою передньою лівою фарою, зупинка транспортного засобу позивача працівниками поліції є цілком правомірною та не звільняє його, як водія, пред'явити на вимогу поліцейського документи, визначені пунктом 2.1 ПДР та ст.16 Закону України «Про дорожній рух», в тому числі поліс страхування цивільно-правової відповідальності. Дії поліцейського та притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає правомірними.
У поданому відзиві позивач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними. Зазначає, що суб'єкт владних повноважень не надав доказів, що він керував транспортним засобом, або керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, або поліцейським оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди за його участі. Також окремо звертає увагу щодо завідомо неправдивого повідомлення відповідачем у справі колегію суддів щодо фабули правопорушення, нібито позивач, керував транспортним засобом з непрацюючою передньою лівою фарою та без полісу обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників ТЗ. Разом з тим, в оскаржуваній постанові жодного посилання про непрацюючу передню ліву фару не має, будь-яких протоколів про адміністративні правопорушення або постанови відносно вказаних обставин на позивача, не складались та не виносились.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою від 17 червня 2024 року серії ЕНА №2416207 у справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розмірі 425,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови 17 червня 2024 року, о 22 год. 02 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мав та не пред'явив на вимогу працівника поліції поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ та п. 2.4.а ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із протиправності оскаржуваної постанови, оскільки у поліцейського були відсутні правові підстави вимагати у позивача документи, зокрема поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки зупинка позивача не ґрунтувалася на вимогах п.2 ч.1 ст.32, ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та не пов'язана з порушенням ПДД або оформленням матеріалів дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень патрульної поліції віднесено, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, здійснення у випадках, визначених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень, регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.
Згідно положень ч.1 ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено ч.4 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів..
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 затверджено Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Як встановлено п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху повинні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР).
Згідно п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб:
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Як встановлено п.п.«а» п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п.21.1 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод (п.2.1 ст.21 Закону).
Як встановлено п.21.3 ст.21 вказаного Закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (п.21.4 ст.21 Закону).
Статтею 53 вказаного Закону перевірка та контроль документів, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, віднесено до обов'язків посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції.
З наведених норм законодавства вбачається, що на водія покладено обов'язок мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред'являти його для перевірки на вимогу працівника поліції.
Як вбачається з оскаржуваної постанови від 17.06.2024, на вимогу поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Киричок О.В., водій ОСОБА_1 не мав та не пред'явив полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В автоматизованій системі Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЦБД МТСБУ) відомості щодо наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль, яким керував позивач, на дату винесення оскаржуваної постанови відсутні, позивачем доказів наявності страхового полісу не надано, до матеріалів справи не долучено.
За твердженнями позивача, покладеними в обґрунтування позовних вимог, він був незаконно зупинений працівником поліції, оскільки не порушував ПДР, а тому перевірка наявності у нього полісу цивільно-правової відповідальності була безпідставною.
Колегія суддів зазначені доводи позивача відхиляє, оскільки вищенаведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). Це по-перше.
По-друге, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, на підтвердження правомірності дій поліцейських та оскаржуваної постанови, до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора. Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції було роз'яснено причину зупинки позивача - керування транспортним засобом з непрацюючою передньою лівої фарою, що позивачем не заперечувалося, на вимогу поліцейського позивач страховий поліс не надав, особою, що розглядала справу про адміністративне правопорушення, дотримано порядок та процедуру розгляду справи, зокрема оголошено про початок розгляду справи, правопорушнику роз'яснено права, надана можливість надати пояснення, позивача ознайомлено з постановою, роз'яснено порядок її оскарження та вручено позивачу під підпис, стягнення накладено в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП.
Щодо посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що його не було притягнуто до відповідальності за непрацюючу передню фару, то вказана обставина не спростовує факту допущеного позивачем порушення щодо керування транспортним засобом без страхового полісу та непред'явлення його на вимогу працівника поліції, а вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.121 КУпАП відповідно до положень ст.222 КУпАП віднесено до повноважень відповідних підрозділів органів національної поліції з урахуванням вимог ст.ст.1, 5, 23, 245, 252, 280 Кодексу про адміністративні правопорушення.
З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону, доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, правомірності дій працівників поліції, законності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та необґрунтованості позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням приписів ч.1 ст.317 КАС України, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинами справи, неправильним застосуванням судом першої інстанцію норм матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити, а рішення Ставищенського районного суду Київської області від 03.07.2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя О.В. Голяшкін
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 13.08.2024 року.