Справа № 755/6334/24 Суддя першої інстанції: Катющенко В.П.
13 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Мельничука В.П.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове видворення з України та про заборону в'їзду в Україну, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (далі - Відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) про визнання протиправними та скасування:
- рішення головного спеціаліста сектору правового забезпечення і міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Дмитра Хоржевського від 13.09.2023 про примусове видворення з України ОСОБА_1 ;
- рішення начальника Управління організації запобігання нелегальної міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Донскова А. від 23.10.2023 про заборону в'їзду в Україну громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Позивача відсутні будь-які документи, які надають йому право як на перетин державного кордону, так і на перебування на території України, статус біженця останній не має та у процедурі його набуття не перебуває, а відтак відсутні підстави, за яких примусове видворення неможливе. Крім того, суд підкреслив, що рішення про заборону в'їзду в Україну також прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства у межах повноважень міграційного органу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом безпідставно вказано, що протягом 2018-2023 році Позивач не звертався до компетентних органів із заявою про отримання статусу біженця чи притулку, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи документами та судовим спором у справі №420/33802/23. Крім того, підкреслює, що всупереч висновків суду у рішенні про примусове видворення відсутні посилання на нормативні підстави його прийняття, а судом залишено поза увагою об'єктивну неможливість його добровільного виконання. Також наголошує, що судом не було перевірено обізнаність Позивача із прийняттям судового рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке фактично покладено в основу оскаржуваного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Після усунення визначених в ухвалі від 10.05.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08.08.2024.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.08.2024.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, направивши справу на розгляд до іншого суду, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у ході реалізації заходів з усунення передумов та запобігання загрозам, які становлять діяльність членів та прихильників міжнародних терористичних організацій, Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, за відомостями іноземних спецслужб, є членом осередку міжнародної терористичної організації «Ісламська держава».
Згідно інформації Служби безпеки України громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримувався правоохоронними органами Турецької Республіки за терористичну діяльність, був засуджений, але звільнений умовно-достроково.
У травні 2018 року громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав в Україну, використовуючи підроблені документи та установчі дані громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
01.09.2019 у м. Києві ОСОБА_1 було затримано співробітниками Національної поліції. При затримані він пред'явив підроблене водійське посвідчення, видане компетентними органами Киргизької Республіки ОСОБА_2 . У ході особистого огляду у нього було виявлено вогнепальну зброю з боєприпасами до неї, саморобні вибухові пристрої в корпусі ВОГ-17 поєднані з запалами УЗРГМ-2, балаклава та капронові хомути.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24.05.2021 у справі №754/3932/20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Судом першої інстанції також встановлено, що 03.03.2021 Офісом Генерального прокурора у справі про екстрадицію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення про його видачу до російської федерації з відстрочкою виконання рішення після відбуття покарання на території України.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , етаповано 23.10.2022 до колонії №119 (Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка) для відбування покарання до 01.09.2023.
Бориспільським міськрайонним судом Київської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано 31.08.2023 екстрадиційний арешт, термін якого сплинув 13.09.2023.
У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану, припиненням будь-якої співпраці з органами державної влади російської федерації з 24.02.2022 по теперішній час Офісом Генерального прокурора видача осіб (екстрадиція) до вказаної країни припинена.
Матеріали справи свідчать, що 13.09.2023 уповноваженою особою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у відношенні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР № МКМ 013728, в якому зафіксовано, що Позивач порушив правила перебування іноземців на території України, а саме - перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, за що ч. 2 ст. 203 КпАП України передбачена відповідальність.
За наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення 13.09.2023 уповноваженою посадовою особою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН № МКМ 013679, відповідно до якої Позивача за порушення ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
13.09.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у відношенні громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол №МКМ 000408 про адміністративне затримання.
Також 13.09.2023 головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Дмитром Хоржевським прийнято рішення про примусове видворення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 . Це рішення було погоджене начальником Управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Андрієм Донсковим і затверджено 13.09.2023 заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Дмитром Петровим .
Підставою прийняття вказаного рішення визначено те, що Позивач перебуває в Україні щ порушенням вимог міграційного законодавства, становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Крім того, 13.09.2023 головним спеціалістом сектору правового забезпечення з міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Хоржевським Д.Е., з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення, прийнято рішення про поміщення у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України, громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для підготовки адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
У зв'язку із невиконанням громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постанови про накладення адміністративного стягнення, остання 06.10.2023 направлена для примусового виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Поряд з іншим, судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2023 начальником Управління організації запобігання нелегальній міграції Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Андрієм Донсковим прийнято рішення №628 про заборону в'їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.
Підставою прийняття цього рішення визначено невиконання Позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення та ухилення від її виконання.
Поміж цим, суд першої інстанції встановив, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.09.2023 у справі № 473/4940/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10., позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення задоволено, затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк, необхідний для проведення процедури видворення, однак не більше ніж на шість місяців, починаючи відрахування вказаного строку з дати фактичного затримання, тобто з 13.09.2023.
У подальшому рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.03.2024 у справі № 473/1305/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, задоволено частково, продовжено строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 13.09.2024.
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 9, 13, 26, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також ряду інших підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані індивідуальні акти прийнято із дотриманням порядку і процедури та у межах повноважень компетентного органу, а матеріалами справи їх правомірність не спростовується.
Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процесуальний закон містить вичерпний перелік випадків, коли справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними. Особливості розгляду таких справ визначені статтями 288, 289 КАС України. Водночас, до означеного переліку не включені спори щодо оскарження окремо прийнятого рішення про заборону в'їзду в Україну.
Матеріали справи свідчать, що предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 визначено два індивідуальні акти ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області: 1) рішення про примусове видворення з України від 13.09.2023; 2) рішення про заборону в'їзду в Україну від 23.10.2023.
Отже, одне з двох оскаржуваних у цій справі рішень не стосується примусового повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України, що свідчить про помилковість розгляду і вирішення судом цієї справи за правилами ст. 288 КАС України. Крім того, спірне рішення про заборону в'їзду в Україну не належить до будь-яких інших рішень суб'єктів владних повноважень, можливість оскарження яких передбачена саме до місцевого загального суду як адміністративного.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
За таких обставин, оскільки спір щодо оскарження рішення про примусове видворення з України від 13.09.2023 підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним, водночас спір щодо оскарження рішення про заборону в'їзду в Україну від 23.10.2023 має розглядатися окружним адміністративним судом, то розгляд справи, в якій такі позовні вимоги об'єднані, має здійснюватися саме окружним адміністративним судом, як це передбачено ч. 3 ст. 21 КАС України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно Указу Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» на територію міста Києва поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва.
Водночас, у зв'язку з набранням чинності 15.12.2022 Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
За таких обставин, з огляду на те, що, користуючись правилами альтернативної підсудності Позивачем було обрано суд за місцезнаходженням Відповідача, а не за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, то у цьому випадку окружним адміністративним судом, уповноваженим на розгляд і вирішення вказаної справи, є Київський окружний адміністративний суд.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил юрисдикції (ст. 20 КАС України), адже цей спір з огляду на зміст заявлених позовних вимог належить розглядати окружному адміністративному суду, а не місцевому суду як адміністративному, колегія суддів, не надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по її суті, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із направленням справи на розгляд до Київського окружного адміністративного суду. При цьому те, що спір розглянуто без урахування правил розмежування компетенції між місцевими загальними судами як адміністративним судами та окружними адміністративними судами, в силу статті 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення із направленням справи за встановленою законом підсудністю, безвідносно до того, чи заявляли учасники справи про непідсудність справи при її розгляді судом першої інстанції, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.10.2019 у справі №168/809/17.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 272, 288, 308, 311, 315, 318, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове видворення з України та про заборону в'їзду в Україну - направити на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
В.П. Мельничук
Повний текст постанови складено 13 серпня 2024 року.