Справа № 620/18714/23 Суддя першої інстанції: Падій В.В.
13 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Мельничука В.П.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» на проголошене у відкритому судовому засіданні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, повний текст якого складено 29 квітня 2024 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» про стягнення податкового боргу, -
У грудні 2023 року Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - Позивач, ГУ ДПС у Чернігівській області) звернулося до Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» (далі - Відповідач, ПАП «Інтрансавтострой») про стягнення в дохід бюджету з рахунків ПАП «Інтрансавтострой» в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 269 593,80 грн для погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом вчинено всі необхідні дії, що передують зверненню до суду із цим позовом, суми податкових зобов'язань є угодженими та набули статусу податкового боргу, а розрахунок пені здійснено з урахуванням обмежень, пов'язаних із встановленням карантину на території України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що з огляду на скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2005 №0000172640/0 у судовому порядку податкові вимоги є відкликаними; до того ж вони не направлялися за правилами Податкового кодексу України. Підкреслює, що судом не враховано, що станом на 28.11.2022 податковий борг ПАП «Інтрансавтострой» є більшим за суму заборгованості, стягнутої на підставі рішення суду у справі №2а-9022/09/2570. Окремо наголошує, що пеня безпідставно нараховувалася під час дії карантину, а надані розрахунки останньої унеможливлюють встановити їх правильність. Крім іншого, звертає увагу, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ДПС у Чернігівській області прийняти рішення про визнання безнадійним податкового боргу ПАП «Інтрансавтострой».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 17.06.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області просить в її задоволенні відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що податкові вимоги були належним чином вручені платнику податків за нормами чинного на той час законодавства, а податковий борг Відповідача на момент звернення до суду із цим позовом не переривався. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 №0000172640 є чинним та в судовому порядку не скасовувалося, що свідчить про наявність у підприємства податкового боргу за вказаним актом, а також внаслідок несплати самостійно визначених сум податкового зобов'язання. Підкреслює, що пеня обраховувалася правомірно з урахуванням карантинних обмежень та з огляду на дату погашення податкового боргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2024, яке у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача відкладено на 23.07.2024.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2024 витребувано у ГУ ДПС у Чернігівській області пояснення і документи, продовжено строк розгляду справи, а також відкладено її розгляд на 13.08.2024.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Відповідача існувала несплачена податкова заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 269 593,80 грн, у тому числі сума основного боргу - 31 250 грн та пеня 238 343,80 грн (а.с. 5, 6, 15-21). Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі несплаченого податкового зобов'язання із вказаного податку згідно податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2022 рік (а.с. 13-14), а також несвоєчасної сплати зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 №0000172640, яке в установленому законом порядку не оскаржувалося.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що податкові вимоги форми «Ю1» від 28.07.2005 №1/204 та форми «Ю2» від 21.09.2005 №2/240 направлялися на адресу платника податків та отримувалися останнім (а.с. 7-8).
Відтак, на переконання Чернігівського окружного адміністративного суду, з огляду на те, що податкові зобов'язання є узгодженими, правильність нарахування пені підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а процедура звернення до суду із позовом про стягнення податкової заборгованості була дотримана, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За правилами пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), який був чинний на час формування та направлення на адресу Відповідача податковим вимог, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Приписи пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 указаного Закону визначали, що податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
При цьому пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону №2181-ІІІ передбачено, що податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків (пп. «а»); рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом (пп. «в»).
У свою чергу, положеннями чинного на час звернення до суду із цим позовом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Системний аналіз указаних норм дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу як у випадку збільшення суми податкового боргу, так й у випадку зміни суми податкового боргу за умови, що такий борг не був погашений у повному обсязі. При цьому норми ПК України не містять приписів щодо необхідності направлення нової податкової вимоги у зв'язку із втратою чинності Законом №2181-ІІІ та набранням чинності Податковим кодексом України.
Матеріали справи свідчать, що податкові вимоги форми «Ю1» від 28.07.2005 №1/204 та форми «Ю2» від 21.09.2005 №2/240 направлялися на адресу платника податків та отримані останнім 05.08.2005 та 26.09.2005 відповідно. До того ж, як правильно встановлено судом першої інстанції, податковий борг, який виник у ПАП «Інтрансавтострой» з 2005 року, не переривався до часу звернення ГУ ДПС у Чернігівській області до суду із вказаним позовом. За таких обставин доводи апеляційної скарги про обов'язок контролюючого органу з направлення платнику податків нової податкової вимоги є помилковими.
У площині наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 у справі №2а/2570/503/2011 стягнуто з ПАП «Інтрансавтострой» податковий борг з податку на прибуток в сумі 242 592,33 грн. Указане судове рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014.
Цією постановою суду стягнуто з Відповідача суму податкового боргу, яка виникла на підставі, зокрема, несплати узгодженого грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2005 №0000172640/0 у розмірі 248 000,00 грн. Указане податкове повідомлення-рішення на час ухвалення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 у справі №2а/2570/503/2011 відновлено у своїй чинності на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2010 у справі №2-а-2119/08. Відтак, грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2005 №0000172640/0 поновлено контролюючим органом на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2010 у згаданій справі №2-а-2119/08 шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.11.2010 №0000172640, зобов'язання за яким не було сплачено, починаючи з серпня 2005 року.
Викладене, на переконання колегії суддів, підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про те, що податковий борг ПАП «Інтранавтострой», починаючи з 2005 року, не переривався, що свідчить про відсутність у ГУ ДПС у Чернігівській області обов'язку з направлення платнику податків нової податкової вимоги.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Матеріали справи свідчать, що податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік Відповідачем було подано 01.03.2023 (а.с. 13-14), водночас протягом встановленого ПК України строку визначене у ній податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31 250 грн підприємством сплачено не було, що, з огляду на встановлені вище обставини дотримання Позивачем процедури, що передує зверненню до суду із цим позовом, свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог контролюючого органу про стягнення відповідної суми.
Щодо висновків суду першої інстанції про документальне підтвердження законності вимог ГУ ДПС у Чернігівській області про стягнення з ПАП «Інтрансавтострой» пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 №0000172640 у загальній сумі 238 343,80 грн, судова колегія, з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.
За правилами пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
При цьому за п. 129.4 п. 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Аналогічні за змістом норми щодо нарахування пені були визначені у ст. 16 Закону №2181-ІІІ.
Відповідно до п. 52-1 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Матеріали справи свідчать, що погашення зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 №0000172640, граничний строком сплати зобов'язань за яким було 15.11.2010 в силу абз. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ та п. 57.3 ПК України, здійснювалося ПАП «Інтрансавтострой» 28.11.2022 на суму 47 720 грн, 10.01.2023 на суму 50 000 грн, 01.02.2023 на суму 37 058,50 грн та на суму 12 941,50 грн, 13.07.2023 на суму 2 732,50 грн, 28.08.2023 на суму 3 500 грн, 15.09.2023 на суму 3 500 грн. У зв'язку із частковою сплатою підприємством податкового боргу ГУ ДПС у Чернігівській області правомірно та на виконання згаданих вище правових норм нарахована пеня в сумі 72 119,54 грн, 75 565,29 грн, 56 006,77 грн, 19 558,57 грн, 4 156,59 грн, 5 445,74 грн, 5 491,30 грн за період з 16.11.2010 по 28.11.2022, 10.01.2023, 01.02.2023, 13.07.2023, 28.08.2023, 15.09.2023 відповідно (а.с. 15-21). При цьому доводи Апелянта про те, що така пеня безпідставно нарахована у тому числі за період дії карантину, а розрахунки останньої є необґрунтованими, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, по-перше, із змісту наданих Позивачем розрахунків вбачається, що за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 (час дії карантину) пеня не нараховувалася, по-друге, у вказаних розрахунках наведені суми погашення боргу, облікова ставка Національного банку України у відповідний період, кількість днів та період прострочення.
З приводу посилання Апелянта на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №620/17247/21, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, якою, зокрема, зобов'язано ГУ ДПС у Чернігівській області прийняти рішення про визнання безнадійним податкового боргу ПАП «Інтрансавтострой» з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, стосовно якого минув строк давності і відсутнє рішення судів про його стягнення, та списати цей безнадійний податковий борг з картки платника податків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Цими судовими рішеннями встановлено, що за відомостями інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС станом на 17.12.2021 за ПАП «Інтрансавтострой» обліковується податковий борг у загальній сумі 310 341,72 грн, який складається, зокрема, з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 248 598,32 грн, який виник у зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні від 05.11.2010 №0000172640, самостійно узгоджених сум зобов'язання, визначених у поданих деклараціях на прибуток, а також застосованих сум штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та нарахованої пені (всього за період: 15.11.2010 - 11.03.2017).
У свою чергу, як встановлено у судових рішеннях у згаданій справі №620/17247/21, а також у межах справи, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 у справі №2а/2570/503/2011 стягнуто з ПАП «Інтрансавтострой» податковий борг з податку на прибуток в сумі 242 952,33 грн, до якого увійшла також сума податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0000172640.
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
У свою чергу, приписи п. 102.4 ст. 102 ПК України визначають, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
З метою з'ясування суми податкового боргу, яка визнана безнадійною за рішенням суду у справі №620/17247/21, судом апеляційної інстанції ухвалою від 23.07.2024 зобов'язано ГУ ДПС у Чернігівській області надати інформацію щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №620/17247/21 із зазначенням сум списаного податкового боргу і підстав його виникнення, а також наданням відповідних підтверджуючих документів.
На виконання вимог указаної ухвали Позивачем надано, зокрема, копію рішення від 20.01.2023 №1/25-01-13-02-04, із змісту якого вбачається, що на виконання рішення суду у згаданій справі було списано безнадійний податковий борг Відповідача з податку на прибуток на загальну суму 5 645,99 грн, у тому числі 1 421 грн податкового зобов'язання, 3 909,23 грн штрафних (фінансових) санкцій та 315,76 грн пені (а.с. 130). Тобто, з урахуванням положень пп. 101.2.3 та п. 102.4 ПК України контролюючим органом було списано безнадійний податковий борг підприємства в сумі, яка не охоплювалася постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 у справі №2а/2570/503/2011. Відтак, сума податкового боргу, стягнута у тому числі у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000172640, на час звернення ГУ ДПС у Чернігівській області до суду із вказаним позовом не визнавалася безнадійною, а тому нарахування контролюючим органом пені на суми погашення податкового боргу здійснювалося правомірно та з дотриманням положень згаданих вище норм ПК України.
Посилання Апелянта на те, що у межах цього спору податковий борг є більшим аніж той, що стягнутий за рішенням суду у справі №2а/2570/503/2011, що свідчить про безпідставність позовних вимог, судова колегія відхиляє, позаяк Відповідачем не враховано правової природи податкового боргу у справі №620/18714/23, який, як вже неодноразово зазначено вище, складається з 31 250 грн несплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання та 238 343,80 грн пені, тобто суми коштів у вигляді відсотків, нарахованої на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення з Відповідача податкового боргу в сумі 269 593,80 грн, оскільки Позивачем було у повній мірі дотримано алгоритм дій, які передують зверненню до суду з таким позовом, а також документально підтверджено виникнення такого боргу та його складові.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
В.П. Мельничук
Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2024 року.