22 жовтня 2010 р., 16 год. 45 хв. м. Львів № 2а-7268/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Кукси В.А.,
представника позивача Дубаса В.М.,
представника відповідача Савченка П.В.,
розглянувши справу за позовом
Державне підприємство "Львівський державний цирк"
до Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова
про про визнання протиправним і скасування рішення ,
Державне підприємство «Львівський державний цирк»звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2010 року № 0004533311.
В обгрунтування позову зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відсутній факт правопорушення, а перевірка проведена без попереднього письмового повідомлення про перевірку. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач проти позову заперечив. Пояснив, що актом перевірки встановлено факт правопорушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на загальну суму 200 грн., а тому рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним. Вважає, що перевірка проведена з дотриманням вимог закону.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Державне підприємство «Львівський державний цирк»є суб'єктом господарської діяльності та надає, зокрема, послуги з розміщення споживачів у гуртожитку «Арена»за адресою м. Львів, вул. Городоцька, буд. 83.
30.06.2010 року інспектори ДПІ у м. Львові Головатий В.О. та Левицький Т.І. на підставі направлення № 1586/23-8 від 22.06.2010р. провели планову виїзну перевірку гуртожитку «Арена», що належить ДП «Львівський державний цирк», про що зроблено запис № 42 в журналі реєстрації перевірок № 2. Перевірка розпочалася о 13:47.
Актом перевірки зафіксовано порушення п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в тому, що підприємством не проведено розрахункової операції через РРО та не видано розрахунковий документ на суму 130,00 грн.; має місце невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на загальну суму 200 грн (а.с. 7-8). В зауваженнях до акту адміністратор ОСОБА_5 зазначила, що не вважає це порушенням, оскільки для того, що б пробити чек треба було поміняти гроші.
В пояснювальній записці від 20.06.2010р. ОСОБА_5 зазначила, що під час перевірки в касу не було виручки. Один із перевіряючих [судом встановлено, що це був Левицький Т.І.] прийшов поселитися та розрахувався за номер купюрою 200 грн. Вона взяла зі свого гаманця гроші, розміняла їх у перукарні і дала здачу, залишивши 200 грн. Потім знову пішла розміняти цих 200 грн., що б покласти у касу та в гаманець. Коли вона повернулася на робоче місце, її показали акт перевірки.
У протоколі перевірки від 20.06.2010р. ОСОБА_5 написала пояснення. Зазначила, що порушення виникли помилкового під час поселення не було розмінної монети, так як декілька хвилин перед перевіркою вона здала касу.
Зазначені обставини ОСОБА_5 підтвердила в судовому засідання під час допиту її як свідка. Визнала, що гроші, отримані від Левицького Т.І., в касу не внесла та не видала чек одразу, оскільки в касі не було грошей та не було чим дати здачу. Тому вона пішла розміняти гроші до перукарні, яка знаходиться в цьому гуртожитку. Її пояснення підтверджуються службовим звітом 6, з якого вбачається, що станом на 13:47 30 червня 2010 року сума залишку коштів в касі становить 0,00 грн. В 13:51 вибито чек на суму 130,00 грн за одномісний номер.
На підставі Акту перевірки № 022579 від 30.06.2010р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято рішення № 0004533311 від 09.07.2010 р. про застосування до ДП «Львівський державний цирк»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000,00 грн. (а.с. 9) відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач не погоджується із зазначеним вище рішенням, вважає, що таке порушує його законні права та інтереси, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, висловлені в ході судового слідства та судових дебатів, Суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2);
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13);
У п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Водночас, відповідно до ст. 22 цього Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. Саме за це порушення позивача було притягнуто до відповідальності.
Відповідно до Податкового роз'яснення щодо застосування пунктів 5, 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.01.2002 р. № 20 у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (за їх наявності або відсутності) застосовується фінансова санкція відповідно до пункту 1 статті 17 Закону. Фінансова санкція за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, але при цьому не проводять реєстрацію розрахункових операцій.
Статтею 22 Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Враховуючи те, що порушення, пов'язане з не проведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (пункт 1 статті 17 Закону), призводить до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або недостача) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, то при застосуванні фінансової санкції, передбаченої статтею 22, невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів.
Оскільки в оплату за послуги адміністратору гуртожитку було передано 200 гривень і ця сума не була внесена до каси у встановленому порядку, з урахуванням зазначеного вище Роз'яснення, Суд дійшов висновку, що має місце невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (200 грн) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (0,00 грн).
Відповідно до п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 107/5298) реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції.
З пояснень свідків та чеків вбачається, що отримання грошових коштів від споживача (розрахункова операція) і реєстрація оплати послуги через РРО відбувалася не одночасно і не в присутності споживача. В акті перевірки зазначено, що перевірка розпочалася о 13:47, а оплата за послуги в сумі 130 грн. відбулася о 13:51 (згідно фінансового чеку). Таким чином, реєстрація відбулася через 4 хвилини після початку перевірки.
Оцінюючи правомірність дій адміністратора, яка не внесла грошей у касу з мотивів відсутності здачі, Суд виходить з того, що Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320). У п. 2.13 цього Положення передбачено обов'язок підприємств забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Відсутність у касі банкнот для видачі здачі з 200 гривень є наслідком порушення позивачем вимог зазначеного Положення, що сталося з його вини. За таких обставин відсутність здачі не є обставиною, що звільняє позивача від відповідальності за недотримання вимог законодавства, що регулює готівкові розрахунки.
Щодо дотримання ДПІ у м. Львові вимог щодо порядку проведення виїзної планової перевірки ДП «Львівський державний цирк»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»Суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Цим та іншими законами не передбачено спеціального порядку проведення планових або позапланових перевірок з питань додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону. Тому слід керуватися загальними правовими нормами, що регулюють проведення перевірок органами державної податкової служби. Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
У відповідності до ч.7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Суд не погоджується з правовою позицією представника відповідача, за якою порядок перевірки СПД, що використовують РРО, визначається Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, оскільки зазначений Закон не містить спеціального порядку проведення планових або позапланових перевірок з питань додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону.
Суд не приймає до уваги покликання відповідача на Методичні рекомендації, оскільки вони не є законом, а відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»спосіб здійснення державного нагляду (контролю) встановлюється виключно законами.
Окрім того, зазначені Методичні рекомендації ні за назвою, ні за змістом, не є нормативним актом, оскільки не містять норм права. Як вбачається з преамбули, їх розроблено з метою налагодження дієвої взаємодії між підрозділами Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій у АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, а також спеціалізованих державних податкових інспекцій при організації та проведенні перевірок суб'єктів господарювання, а також реалізації матеріалів перевірок.
Суд враховує також і те, що зазначені Методичні рекомендації не зареєстровані у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України.
З урахуванням наведеного, Суд вважає необгрунтованим покликання відповідача на те, що ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в частині підстав та порядку проведення планових і позапланових перевірок не поширюється на перевірки у сфері готівкового обігу, правил торгівлі та патентування.
Беручи до уваги положення статей 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2 ст. 11, а також ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу" Суд вважає, що всі перевірки органів державної податкової служби в межах повноважень, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є в силу закону позаплановими, якщо інше не зазначено у відповідному наказі та направлені на перевірку. Водночас, в запереченні проти позову відповідач зазначив, що проводив плану виїзну перевірку. Позапланову перевірку керівник ДПІ у м. Львові не призначав. Таким чином, відповідач, вирішуючи питання про призначення перевірки, визначив її як планову виїзну, тому повинен був керуватися законодавством, що визначає підстави та порядок проведення цього виду перевірки.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Відповідач не навів доказів, що таке направлення позивачеві надсилалося. Таким чином, вимоги зазначеної вище норми закону відповідачем порушені.
Водночас, відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Між тим, визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Таким чином, у випадку ненадання під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, або у разі відсутності підстав для її проведення, визначених цим та іншими законами України, позивач міг скористатися своїм правом та не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, чого ним зроблено не було.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що порушення під час призначення чи проведенні перевірки при фактичному добровільному допуску до проведення перевірки не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним спірного рішення від 09 липня 2010 року № 0004533311, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2010 року № 0004533311, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2010 року.
Суддя Кравчук В.М.