79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
11 жовтня 2010 р. м. Львів № 2а-4722/09/1370
16 год. 35 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представників позивача Теряєва М.Є., Саноцького Ю.Л., представника відповідача Шокало В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПП " Інтер-Консалт"
до Львівська митниця
про про визнання протиправними дій ,
Приватне підприємство «Західноукраїнський науково-дослідний та виробничий центр «Інтер-Консалт»(надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі - відповідач). З урахуванням останньої заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.08.2010р. позивач просить суд:
1. визнати нечинною та скасувати Довідку про визначення митної вартості товарів №18/28-11830 від 21.11.2008 року;
2. зобов'язати Львівську митницю:
- провести перерахунок митної вартості складових комплектного об'єкта «Кран баштовий RICHIER GT 1295E»б/в 1972 р.в. із розрахунку 0, 54 дол. США за 1 кг;
- за результатами перерахунку митної вартості зарахувати позивачу надмірно сплачені митні платежі як передоплату для подальших розрахунків з відповідним відображенням у картці -особовому рахунку платника податків.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач внаслідок безпідставно проведеної за резервним методом (передбаченим ст. 273 Митного кодексу України) оцінки митної вартості складових комплектного об'єкту (крану) незаконно завищив розмір митної вартості. Погодитись з таким рішенням позивач не може, оскільки митний орган визначив вартість вантажу на підставі наявної у його ціновій базі інформації щодо подібних товарів, однак жоден із них не відповідає тим технічним та іншим параметрам, якими характеризується ввезений позивачем з Франції на митну територію України комплексний об'єкт «Кран баштовий RICHIER GT 1295E»б/в 1972 р.в.
Представник відповідача позов заперечив повністю. Зазначив, що відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Позивачем заявлено митну вартість крану за першим методом у сумі 11500 Євро на умовах DU Lvov». Відповідач звертає увагу суду на те, що відстань транспортування вантажу з міста Montlivault в Франції до пункту пропуску на митному кордоні «Краковець»становить 1973 км, а орієнтовна вартість перевезення крану на таку відстань становить 11000 Євро. За наслідками порівняння заявленої позивачем митної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також враховуючи істотні витрати на транспортно-експедиційні послуги, митний орган поставив під сумнів заявлену митну вартість крану. Тому відповідач провів відповідну перевірку, в т.ч. запропонував позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару. Оскільки позивач додаткових документів не надав, відповідач визначив митну вартість на підставі наявних у нього відомостей згідно із законодавством. Послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, відповідач обґрунтовує неможливість застосування попередніх методів та вважає правомірним застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
Враховуючи те, що питання визначення реальної вартості комплектного об'єкта «Кран баштовий RICHIER GT 1295E»б/в 1972 р.в. в країні походження (Франція) станом на дату прийняття спірного рішення потребує спеціальних знань, представник позивача заявив клопотання про призначення судової оціночної експертизи. Ухвалою від 26 квітня 2010 року суд призначив по даній справі оціночну експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також зупинив провадження у справі до одержання результатів цієї експертизи. 20 травня 2010 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз супровідним листом № 2056 повернув матеріали адміністративної справи №2а-4722/09/1370 (вх. № 18092 від 26.05.2010 року), оскільки в згаданій установі відсутні спеціалісти у цій галузі знань. Ухвалою від 01 липня 2010 року за клопотанням позивача суд направив справу для проведення судової експертизи Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Водночас провадження у даній справі було зупинено до одержання результатів цієї експертизи. 07 вересня 2010 року Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали адміністративної справи суду, оскільки в згаданій установі також відсутні спеціалісти у цій галузі знань. За наслідками обговорення в судовому засіданні питання про можливість та доцільність проведення судової експертизи іншою установою сторони повідомили суд, що вважають за недоцільне проведення експертизи та просять суд розглянути справу за наявними в ній доказами. Суд ухвалив розглянути справу за наявними у ній доказами.
У судовому засіданні на запитання суду сторони повідомили, що надали всі наявні докази, інших надати не бажають, клопотань про витребування доказів не мають.
В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2010 року.
Заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Приватне підприємство «Західноукраїнський науково-дослідний та виробничий центр «Інтер-Консалт»(покупець) та .A.L.E.M. Negoce»(продавець) 10.07.2008 pоку уклали контракт № 10/07-2008, згідно із п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує кран баштовий RICHIER GT 1295E б/в 1972 р.в. вартістю 11500 Євро, поставка якого згідно п. 3.1 контракту здійснюється на умовах Lvov»(вартість доставки включена в ціну товару).
29.10.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на класифікацію комплексного об'єкта -крана баштового RICHIER GT 1295 -за кодом 8226200000 згідно УКТЗЕД. 11.11.2008 року посадовою особою митного органу прийнято рішення про підтвердження коду комплексного об'єкта та дозволено ввезення та оформлення його складових за умови їх переміщення протягом шести місяців з дня завершення митного оформлення першої партії складових частин.
Для митного оформлення товару згідно контракту № 10/07-2008 від 10.07.2008 декларантом позивача було подано вантажні митні декларації (далі -ВМД), № 209000004/2008/022266 від 19.11.08, № 209000004/8/022483 від 21.11.2008, № 209000004/8/022552 від 21.11.2008, № 209000004/8/022901 від 25.11.2008, № 209000004/8/022902 від 25.11.2008, № 209000004/8/022903 від 25.11.2008, № 209000004/8/024071 від 09.12.2008, № 209000004/2008/024637 від 16.12.08, № 209000004/8/024893 від 18.12.2008, № 209000004/2009/006497 від 08.04.09, № 209000004/8/006595 від 09.04.2009, з відповідними товаросупровідними документами на вантаж «Кран баштовий RICHIER GT 1295E»б/в 1972 р.в. Заявлена позивачем по ВМД № 209000004/2008/022266 від 19.11.08 митна вартість товару «Складова комплектного об'єкту «Кран баштовий RICHER GT 12.95E 1972р.в. верхня башта -1шт, баласт бетонний -2 шт. виробництва Франції, загальною вагою 20 000 кг»становила 0,10 дол. США за 1 кг або 1600,00 EUR за 20 000 кг та визначалась ним за першим методом оцінки (за ціною договору). Незважаючи на чергові поставки комплектного об'єкту по тому ж контракту по ВМД № 209000004/8/024637 від 16.12.08 митна вартість товару «Складова комплектного об'єкту «Кран баштовий RICHER GT 12.95E 1972р.в. секції -4 шт, баласт бетонний -2 шт. виробництва Франції, загальною вагою 11 000 кг»заявлена позивачем 0,21 дол. США за 1 кг або 1700,00 EUR за 11000 кг, а по ВМД № 209000004/9/006497 від 08.04.2009 митна вартість товару «Складова комплектного об'єкту «Кран баштовий RICHER GT 12.95E 1972р.в. секції башти -4 шт, баласт бетонний -2 шт. виробництва Франції, загальною вагою 9 000 кг»становила 0,25 дол. США за 1 кг або 1700,00 EUR за 9000 кг.
Посадовими особами відповідача проведено митний огляд товару, що переміщуються за вказаними ВМД, про що складено Акти митного огляду. При цьому, розбіжностей щодо кількості, найменування, коду товару не виявлено, спір між сторонами щодо цих обставин відсутній.
При перевірці поданих до митного оформлення документів з ВМД № 209000004/2008/022266 від 19.11.08 документів (Акт про проведення митного огляду товарів; Контракт № 10/07-2008 від 10.07.2008; Специфікація №6 до контракту № 10/07-2008 від 10.07.2008; Фактура від 13.11.08 №2008/11.006VG; СМR від 13.11.2008) та порівняння рівня заявленої митної вартості задекларованих позивачем товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідно до Постанови КМУ № 339 від 09.04.2008 року «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»митним органом встановлено, що заявлена митна вартість є значно нижчою від митної вартості подібних товарів митне оформлення яких уже здійснено.
Так, позивачем заявлено митна вартість на рівні 0,10 доларів США за 1 кг товару, в той час як у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України з діапазоном пошуку, з 21.08.2008 р. до 21.11.2008 р., наявні відомості про митні оформлення товарів, що співпадають по опису та коду згідно УКТЗЕД по митній вартості від 0,95 доларів США за 1 кг товару та вище.
Крім того, митним органом встановлено, що відстань від пункту завантаження товару до митного поста становить 1973 км (том №1, а.с. 193-196). Згідно наявної у відповідача довідкової інформації Держмитслужби України від 26.05.2008р. щодо вартості транспортних витрат в залежності від виду транспорту (том №1, а.с. 191-192), при перевезенні на відстані понад 150 км «…застосовується договірний тариф від 0,7 до 1,25 Євро/км (чим більша відстань -тим дешевше). Тариф у 0,5 Євро може викликати звинувачення у демпінгу …». Отже, взявши за основу найменший договірний тариф 0,7 Євро/км та кількість запланованих поставок складових частин комплексного об'єкта, митний орган встановив, що вартість перевезення крану за звичайних обставин становить 11048,8 Євро (1973 км * 0,7 Євро/км * 8 партій).
За наведених обставин суд вважає, що митний орган обґрунтовано поставив під сумнів подані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості крану.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари i транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України у постанові № 80 від 01.02.2006 р. «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів i транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
Згідно ст. 259 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 260, ст. 264, 265 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень МК України; заявлена декларантом митна вартість товарів i подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний, згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (далі -Постанова КМУ №1766), подати митному органу необхідні для цього відомості.
На підставі статті 265 МК України та п.11 Постанови КМУ №1766, посадовою особою відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці, з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості, посадовою особою відділу контролю митної вартості та номенклатури 20.11.2008 року було запропоновано представнику фірми подати додаткові документи (том №1, а.с. 90). Про ознайомлення представника позивача із даною вимогою свідчить його підпис із зазначенням дати ознайомлення. Однак декларантом не було подано жодних документів та проставлено запис: «Вищезазначених документів в десятиденний термін представити не можу. Прошу провести митну оцінку».
Ст. 266 МК України передбачено шість методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (ціна операції). Кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому, відповідно до частини 2 ст. 266 МК України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 i 269 цього кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У відповідності до ч. 2 ст. 264 МК України, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. В матеріалах справи наявні докази проведення зазначеної процедури.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №339 від 09.04.08р. - на підставі аналізу цінової бази даних ЄАІС ДМСУ рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відділом контролю митної вартості була здійснена митна оцінка (Довідку № 18/28-11830 від 21.11.2008 р.) за наявною інформацією на найнижчому рівні цінової бази (0,95 долари США/кг товару).
В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на момент митного оформлення додаткових документів позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості товару митному органу не надавалося.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що всі документи необхідні для митного оформлення товару відповідачу були надані. Адже для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Наведений в Постанові КМУ №1766 перелік є орієнтовним, згідно якого митний орган і може здійснити вимогу. Неподання документів, які вимагав митний орган, унеможливлює визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).
Відповідно до п.14 Постанови КМУ №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Львівська митниця обґрунтовано застосувала при визначенні митної вартості резервний метод, оскільки:
1. митна вартість за методами ціни договору щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, згідно ч. 3-6 ст. 268 МК України, не могла бути визначена, оскільки була відсутня інформація про ідентичні та аналогічні товари;
2. митна вартість за методом на основі віднімання вартості не була визначена з огляду на те, що оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, які були продані на території України, з врахуванням положень частин 2 та 3 ст. 271 Митного кодексу України;
3. визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовувалось згідно ст. 271 Митного кодексу України, так як відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включалися в ціну товарів відповідно до ст. 267 Митного кодексу України.
Отже, відповідачем правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі критерію гнучкого застосування всіх попередніх методів.
Згідно ч. 1 ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
В даному випадку відповідач на підставі інформації, отриманої з Програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (цінової бази даних), враховуючи митну вартість подібних товарів за попередні три місяці в діапазоні від 0,95 дол.США/кг до 11,75 дол.США/кг (том №1, а.с. 164-175), визначив митну вартість товару, на найнижчому рівні митної вартості імпортованих товарів, що містяться в ціновій базі даних Державної митної служби України.
Суд встановив, що відповідачем серед 81 позицій витягу з ЄАІС Держмитслужби України взято до уваги найменшу митну вартість на подібний товар, а саме: позиція №53 витягу - кран баштовий, виробництва Франції, 1978 року випуску.
Суд не бере до уваги покликання позивача про наявну в витягу ЄАІС Держмитслужби України позицію за №51 про митне оформлення товару «Складова комплексного об'єкта (Кран баштовий Кбк-160.2 завод.ном.2259 1 шт.б/в. в т.ч. портал -1 шт. Виробник:Завод «Северин»(м. Москва, СРСР)», митна вартість якого становить 0,3 дол. США/кг. Суд погоджується з митним органом, що згадана митна вартість не може розглядатися як альтернативна в розумінні ст. 273 МК України, оскільки згаданий товар має іншу країну виробництва та походження, а також відсутня будь-яка інформація про його технічні характеристики та рік випуску.
Інші доводи позивача не беруться судом до уваги як такі, що не стосуються предмету доказування, оскільки стосуються правомірності рішень про визначення митної вартості №18/28-13166 від 17.12.2008р. та №209000044/2009/002769/1 від 08.04.2009р. (на рівні 0,54 дол.США/кг). Суд встановив, що в ході судового розгляду справи позивач визнав правомірність винесення митним органом вищезгаданих рішень та не оспорює таких.
Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність i скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. При цьому адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.
Оцінюючи зібрані в справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що: дії Львівської митниці щодо самостійного визначення митної вартості товару за резервним методом були вчинені в межах наданих Конституцією та законами повноважень, у визначений законом спосіб; вимога надати документи для визначення правильності митної вартості товару пов'язана із здійсненням повноважень митного органу; Довідка № 18/28-11830 від 21.11.2008 р. винесена обґрунтовано, добросовісно, розсудливо i своєчасно. Тому вимога про скасування рішення про визначення митної вартості товарів є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Решта позовних вимог ґрунтуються на твердженні про протиправність рішення про визначення митної вартості товарів і мають похідний характер. Оскільки суд дійшов висновку про законність вказаного рішення, підстав для задоволення інших позовних вимог немає.
За наведених обставин в задоволенні позову приватного підприємства «Західноукраїнський науково-дослідний та виробничий центр «Інтер-Консалт»до Львівської митниці слід відмовити з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 94, 98 КАС України, враховуючи висновки суду по суті позовних вимог, підстав для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Москаль Р.М.