14 серпня 2024 року
справа №380/9013/24
провадження № П/380/9124/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.03.2023 №0097649-2416-1328 на суму 390,00 грн., податкове повідомлення - рішення від 24.03.2023 №0097650-2416-1328 на суму 438,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097651-2416-1328 на суму 448,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097653-2416-1328 на суму 380,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №0097652-2416-1328 на суму 28830,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при визначенні суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка донарахована позивачу згідно спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом не взято до уваги той факт, що згадані у податкових повідомленнях-рішеннях об'єкти нежитлової нерухомості є торговими павільйонами, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки відповідно до пп. “е” пп. 266.2.2 п. 266.2 cm. 266 ПК України. Окрім того, звертає увагу на те, що у жодному податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом не вказано ставки податку, на підставі якої такий податок був нарахований. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.
Ухвалою від 30.04.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
07.05.2024 позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що відповідач не скерував своєчасно на його адресу вищевказані податкові повідомлення-рішення, відтак про їх наявність позивач дізнався лише у лютому 2024 року через електронний кабінет платника податків.
Суд ухвалою від 13.05.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
17.07.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що позивач не є виробником продукції в розумінні податкового законодавства, а тому він не може бути звільнений від податкових зобов'язань відповідно до пункту “е” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Документом, підтверджуючим приналежність об'єктів нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором, є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення класифікатора. Позивачем експертний висновок щодо приналежності об'єктів нерухомості до певного класу будівель, до податкового органу не надавався, позивач не звертався щодо проведення звірки по об'єктах нерухомості, які перебувають у його власності, та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. Позивачем також не надано будь-яких доказів, які підтверджують факт того, що оподатковані об'єкти нерухомості використовувались безпосередньо ним, як суб'єктом малого (середнього) бізнесу під час провадження діяльності у малих архітектурних формах та/або на ринку. Враховуючи те, що позивач не є виробником продукції, нараховані суми податку відповідно до податкових повідомлень-рішень від 24.03.2023, є правомірними та підлягають сплаті. Просить відмовити у задоволені позову.
Разом з відзивом відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду, яка мотивоване тим, що у відповідності до вимог ст. 42, 58 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скеровано ОСОБА_1 28.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №7900072852865 на адресу: АДРЕСА_1 , однак, такий конверт було повернуто 13.09.2023 на адресу ГУ ДПС у Львівській області з відміткою: “за закінченням терміну зберігання”. Відтак, днем, після якого слід вважати, що ОСОБА_1 отримав копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є 13.09.2023 - день повернення поштовою службою рекомендованого листа, і саме з цією датою пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду із позовом про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, останнім днем для звернення до суду є 13.03.2024, проте позивач звернувся до суду лише у квітні 2024 року, з порушенням строку звернення до суду.
Ухвалою від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
29.07.2024 позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, мотивоване тим, що про оспорювані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався 19.02.2024, коли отримав їх через електронний кабінет платника податків. Крім того, на думку позивача, з долучених до матеріалів справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення неможливо встановити беззаперечний факт направлення саме спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки в повідомленні про вручення така інформація відсутня.
Ухвалою від 30.07.2024 суд поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду та продовжив розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.05.2015 та перебуває на обліку у органах державної податкової служби, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За змістом вказаного Витягу ОСОБА_1 здійснює такі види економічної діяльності: - 68. 20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); - 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; - 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво ; - 16.21 Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; - 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; - 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; - 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; - 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; - 85.59 інші види освіти, н.в.і.у.; - 85.60 допоміжна діяльність у сфері освіти; - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; - 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; - 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; - 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновим виробами; - 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; - 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм какао та прянощами; - 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176827204 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 №109, загальною площею 4,6 кв. м. Згідно технічного паспорту від 17.01.2002, вказаний об'єкт позначений як павільйон №109, літ. А5-1.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №220892396 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 №103, загальною площею 4,5 кв. м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №197783147 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що позначене літерою Ч-1 загальною площею 4 кв. м.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №184433076 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення №247 за літерою “Ц7” загальною площею 3,9 кв. м.
Вказані об'єкти нерухомості розташовані на території ТзОВ “ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК” за адресою: АДРЕСА_2 , та використовуються для введення підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою ТзОВ “ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК” від 19.04.2024 №485.
На підставі договору дарування від 30.06.2015 ОСОБА_1 є власником 50/100 (п'ятдесят сотих) часток нежитлових приміщень в будівлі під літ. Ж-1, а саме: приміщення від 211 по 217; від 248 по 253; від 261 по 264, загальною площею 296,9 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
На підставі даних інформаційної системи Головним управління ДПС у Львівській області 24.03.2023 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0097649-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 390,00 грн.,
№0097655-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 438,75 грн.,
№0097650-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 438,75 грн.,
№0097651-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 448,50 грн.,
№0097653-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 380,25 грн.,
№0097652-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 28830,75 грн.
Позивач вказані податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку 19.02.2024 до ГУ ДПС у Львівській області.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області від 29.03.2023 за №9737/6/13-08-24-16 скасовано лише податкове повідомлення-рішення №0097655-2416-1328 від 24.03.2023 на суму 438,75 грн., інші податкові повідомлення-рішення від 24.03.2023 залишено в силі.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків, а приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.І ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, зокрема, ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до статті 25 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Зокрема відповідно до пункту 24 встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Так, в порядку ст.266 ПК України Львівською міською радою для нарахування майнових податків та для використання в роботі на адресу Головного управління ДПС у Львівській області було скеровано Ухвалу від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Згідно ухвали місцевого органу в податковий період 2022 року встановлена нульова ставка податку на нерухоме майно для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків (код 1230.2).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об'єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПКУ), а об'єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018- 2000 (п.266.2 ПКУ) (постанови Верховного Суду у справах №826/1338/17, №500/90/19).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Отже, застосування підпункту “е” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання таких обов'язкових умов: об'єктний склад: об'єкти нежитлової нерухомості; суб'єктній склад: суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу; місце проведення діяльності: у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Суд зазначає, що приписи підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від “а” до “л”) передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Аналіз пункту “е” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно на підставі цього пункту є ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.
Саме така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.
Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576), ринком вважається суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Матеріалами справи підтверджується право власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення (павільйони) для здійснення підприємницької діяльності, що розташовані на території ТзОВ “ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК” (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідка ТзОВ “ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК” від 19.04.2024 №485).
Всі вказані нежитлові приміщення є об'єктами нерухомості, які призначені для торгівлі непродовольчими товарами та використовуються для ведення підприємницької діяльності на території ТзОВ “ПРИВОКЗАЛЬНИЙ РИНОК”, тому враховуючи правову позицію Верховного Суду, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Водночас, суд враховує, що згідно ухвали від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» в податковий період 2022 року встановлена нульова ставка податку на нерухоме майно для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків (код 1230.2).
Отже, відповідач протиправно прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.03.2023, оскільки Львівська міська рада для належних позивачу об'єктів нежитлової нерухомості встановила нульову ставку податку.
Вказаний факт також встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі № 380/6782/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023, в якій предметом спору було визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.09.2022, що стосувалось податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної дiлянки, що сплачується фiзособами, якi є власниками об'єктiв нежитлової нерухомості, нарахованого ОСОБА_1 за спірне нерухоме майно за період 2021 року.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097649-2416-1328, №0097650-2416-1328, №0097651-2416-1328, №0097653-2416-1328, №0097652-2416-1328, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097649-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 390,00 грн.,
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097650-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 438,75 грн.,
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097651-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 448,50 грн.,
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097653-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 380,25 грн.,
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.03.2023 №0097652-2416-1328, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 28830,75 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.