справа№ 380/16539/24
з питань відвовду
13 серпня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про відвід судді О.Желік від розгляду адміністративної справи №380/16539/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 07.02.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2020 року по 2022 рік, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 07.02.2022 грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості.
Ухвалою судді від 05.08.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
08.08.2024 від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла заява про відвід судді О.Желік від розгляду адміністративної справи.
Ухвалою суду від 09.08.2024 передано адміністративну справу №380/16539/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії для розгляду заяви представника відповідача про відвід судді О.Желік від розгляду адміністративної справи іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, що буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Коморного О.І. від 12.08.2024 відмолено в задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Желік О.М. в адміністративній справі №380/16539/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
12.08.2024 від представника військової частини НОМЕР_1 до суду повторно надійшла заява про відвід судді О.Желік від розгляду адміністративної справи. Вказану заяву обґрунтовано тим, що до військової частини НОМЕР_1 ухвала суду від 05.08.2024 надійшла через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТ 07.08.2024. При цьому, копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до відповідача по справі судом надана не була, чим були порушені права військової частини НОМЕР_1 , встановлені діючим законодавством України. Оскільки, мали місце обставини, які свідчать про упередженість судді Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М. під час розгляду адміністративної справи №380/16539/24, то військовою частиною НОМЕР_1 08.08.2024 була подана заява про відвід судді у провадженні. Станом на 12.08.2024 вказана заява не розглянута у відповідності до вимог Закону. Після звернення до суду із заявою про відвід судді у провадженні, суд почав виконувати обов'язки, встановлені Законом. 09.08.2024, військова частина НОМЕР_1 дізналась через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що було додано позовну заяву ОСОБА_1 з додатками до адміністративного позову. Ознайомившись із документами та ухвалою суду від 05.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 встановлені обставини, які свідчать про упередженість судді Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М. під час розгляду адміністративної справи № 380/16539/24.
Так, представник відповідача зазначив, що в ухвалі від 05.08.2024 суд зазначив, що позов ОСОБА_1 подано до військової частини НОМЕР_1 , тобто військова частина НОМЕР_1 у даній адміністративній справі є відповідачем. Однак, після ознайомлення із позовною заявою самого ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 вказав відповідача: військова частина НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , інші засоби зв'язку невідомі, про наявність чи відсутність електронного кабінету невідомо. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що за адресою АДРЕСА_1 вона не перебуває і ніколи не перебувала, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 не належить, вона має інший код ЄДРПОУ. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 не містить навіть того мінімуму, який вимагає ЗАКОН до позовної заяви, щоб суд міг належним чином ідентифікувати відповідача, та не порушував права інших учасників процесу.
Представник відповідача вказав, що суд бере на себе обов'язки позивача, викладені в ст. 161 КАС України, та самостійно, без належних підстав та повноважень приймає рішення, що відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 буде саме військова частина НОМЕР_1 . І в ухвалі від 05.08.2024 суддя Желік О.М. визначає, що позов ОСОБА_1 подано саме до військової частини НОМЕР_1 , яка має інший юридичний адрес і код ЄДРПОУ, ніж вказаний ОСОБА_1 в позові.
Окрім цього, згідно позовної заяви ОСОБА_1 , останній просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 встановлено, що відповідно до ухвали від 05.08.2024 до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , в якій він просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості.
Суд, проаналізувавши аргументи представника відповідача вважає їх такими, що не підтверджують упередженість чи необ'єктивність судді О.Желік з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у розглядуваній ним справі. Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім» і «незалежним» (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Загальна декларація з прав людини (статті 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина перша статті 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Зміст заяви представника відповідача про відвід судді О.Желік вказує на те, що вона не містить обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази щодо наявності підстав для відводу судді.
На думку суду, наведені представником відповідача аргументи не можуть бути підставою для відводу головуючої судді у цій справі, оскільки твердження щодо дій, які викликають сумнів в неупередженості та необ'єктивності головуючої судді О.Желік під час розгляду справи, базуються на його суб'єктивних припущеннях.
При цьому суд вважає, що наявність об'єктивного критерію має визначатися виходячи з об'єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу.
Водночас будь-яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення головуючою дій, які б свідчили про прояви упередженості, представником відповідача не зазначено.
Отже, суд резюмує, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише незгоду із процесуальними діями головуючої судді в процесі розгляду справи, а також припущення про існування обставин, які викликають сумнів у її неупередженості або необ'єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого представником відповідача відводу судді Желік О.М.
Згідно із абзацом першим частини 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, заяву представника відповідача про відвід судді О.Желік у справі належить передати на розгляд іншого судді, що буде визначений у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Керуючись статтями ст.ст. 36-40, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
передати адміністративну справу №380/16539/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії для розгляду заяви представника відповідача про відвід судді О.Желік від розгляду адміністративної справи іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, що буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Желік О.М.