КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
07 серпня 2024 року № 320/33155/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Перепелиці А.М., при секретарі судового засідання Заболотній Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю позивача,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в якій просить (з урахуванням заяви про збільшення підстав позову):
- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226) визначено перелік паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс». Позивач вважає, що вказане рішення в частині Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629 є протиправним та таким, що підлягає визнанню нечинним з моменту його прийняття, оскільки ухвалене з порушенням вимог земельного законодавства та положень закону, яким регламентовано порядок відведення земельних ділянок під майданчики для платного паркування, облаштування на них платних автостоянок та встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. Позивачем наголошено, що в оскаржуваному рішенні більшість із переліку паркувальних майданчиків розміщуються на земельних ділянках, відведених для інших потреб, у тому числі у приватну власність третім особам. Також, за посиланням позивача, визначені відповідачем в оскаржуваному рішенні паркувальні майданчики не було віднесено до жодної із категорій, визначених Податковим кодексом України (майданчики для платного паркування, спеціально відведенні автостоянки), які, в свою чергу, мають різний режим правового регулювання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у відкритті провадження в адміністративній справі №320/33155/23 за позовом ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Зобов'язано Київську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №320/33155/23 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629 у виданні, в якому вказане рішення було або мало бути офіційно оприлюдненим.
Протокольною ухвалою суду від 29.04.2024 витребувано з Київської міської ради відомості з Державного земельного кадастру України та міського земельного кадастру, а також рішення щодо формування, державної реєстрації та відведення земельних ділянок під паркувальні майданчики, що зазначені в оскаржуваному рішенні та які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у справі №320/33155/23 - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739).
Відповідач проти заявленого адміністративного позову заперечив, надавши суду відзив на позовну заяву в якому зазначив про відсутність факту порушення Київською міською радою прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Щодо дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем вказано, що пунктом 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва визначено особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, відповідно до яких у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів без потреби розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо обставин, викладених у позовній заяві. Окрім того, представником третьої особи наголошено на відсутності порушеного права позивача, що є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.
На виконання вимог протокольної ухвали від 29.04.2024, відповідачем подано до суду витребувані судом матеріали.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив про наявність у нього права щодо оскарження рішення, яке є предметом спору, оскільки він є суб'єктом правовідносин, у яких оскаржуване рішення буде застосовано.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до поданих до суду письмових пояснень позивач зауважив, що Правила благоустрою міста Києва не підлягають врахуванню під час розгляду даної справи, оскільки суперечать вимогам земельного законодавства.
У судовому засіданні 07.08.2024 позивачем позов підтримано, наголошено на протиправності оскаржуваного рішення. Представники відповідача та третьої особи у призначене судове засідання не з'явились (надійшли клопотання про відкладення розгляду справи). Заслухавши думку позивача, суд дійшов висновку про можливий подальший розгляд справи без участі представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 07.08.2024 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Київською міською радою 31.08.2021 прийнято рішення №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (далі - Рішення №2185/2226).
Пунктом 1 Рішення №2185/2226 Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24 грудня 2020 року №22/22) викладено в новій редакції.
Так, у Таблиці №1 до додатка 5 до Рішення №2185/2226 визначено перелік паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», з яких справлятиметься збір за місця паркування транспортних засобів.
Позивач вважаючи, що вказане рішення Київської міської ради в частині таблиці №1 до додатка 5 порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Наведене свідчить про те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 12.06.2020 у справі №804/3214/18, від 07.10.2022 у справі №640/28857/20.
Суд звертає увагу, що відповідне порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи, а адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629, яке у розумінні положень КАС України, є нормативно-правовим актом.
Так, для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
За змістом частини першої вказаної статті КАС України, такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Суд зазначає, що об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.
При цьому, захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Отже, під час розгляду справи суд повинен установити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №640/26683/21.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Щодо права на звернення до суду з дадним позивом позивач послався на те, що він є суб'єктом правовідносин, у яких оскаржуване рішення буде застосовано.
Разом з тим, у судовому засіданні 12.08.2024 судом було встановлено відсутність прямих юридичних наслідків для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Жодних доказів, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів позивача, матеріали справи не містять.
Відтак, на думку суду, вказані обставини підтверджують, що безпосередньо позивач не зазнав жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, оскільки воно не спричинило негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Суд звертає увагу, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується.
У свою чергу, відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача.
Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2023 по справі № 1840/3226/18.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для наведення мотивів щодо надання оцінки правомірності (законності) оскаржуваного рішення вимогам законодавства з огляду на їх передчасність, оскільки, як було вказано вище, відсутність порушеного права позивача у даній справі є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.01.2023 у справі 580/1526/20.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» в частині Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У силу статі 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.
Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2024 р.