Справа №443/920/24
Провадження №3/443/483/24
іменем України
14 серпня 2024 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за статтею 173 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 02.05.2024 близько 10 год 00 хв за адресою: Львівська область, Стрийський район, вул. Лесі Українки пошкодила шляхом обливання речовиною чорного кольору воріт та бруківки належної ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян, що призвело до конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вчинивши правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду повторно не з'явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи не подала.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.08.2024 та не повідомляла суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавала інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо. Крім цього, ОСОБА_1 не висловлювала у письмовій формі аргументів щодо законності дій працівників поліції та складеного на нього протоколу.
Судом вживалися необхідні процесуальні заходи з метою належного та своєчасного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, шляхом скерування на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу її місця проживання судових повісток. Крім цього, постановами від 11.06.2024, 09.07.2024, 22.07.2024 та 01.08.2024 ОСОБА_1 піддавалася приводу до Жидачівського районного суду Львівської області, однак такі працівниками поліції не виконані з причини відсутності особи за місцем проживання.
З огляду на викладене, беручи до уваги дату вчинення адміністративного правопорушення та зважаючи на строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, який сплив, а тому суд доходить переконання про недоцільність здійснення повторного виклику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду та повторно вжиття інших заходів, зокрема її приводу, і вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить такого висновку.
Відповідно до диспозиції статті 173 КУпАП адміністративним правопорушенням є дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, доведена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №375683 від 09.05.2024, у якому зафіксовано вчинене ОСОБА_1 діяння, що містить усі ознаки дрібного хуліганства; рапортом від 02.05.2024, яким повідомлено начальника правоохоронного органу про виявлення обставин вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства; заявою ОСОБА_2 від 02.05.2024, якою вона повідомила правоохоронний орган про вчинення ОСОБА_1 стосовно неї хуліганських дій.
Досліджені судом документи є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. Зазначені докази узгоджуються між собою, є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, тобто вчинення інших дій, що порушувало громадський порядок і спокій громадян, тому її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП.
Водночас, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З аналізу матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення нею правопорушення 02.05.2024. Однак станом на день розгляду справи у суді (14.08.2024) закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, відтак суд не вбачає доцільності відкладати розгляд цієї справи чи повертати її для належного оформлення.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності та зважаючи на сплив строку накладення адміністративного стягнення, суд вважає, що розпочате провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП слід закрити.
Керуючись статтями 38, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
Суддя А.І. Павлів