про залишення позовної заяви без руху
13.08.2024 р. Справа № 914/1975/24
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця Сохи Семена Сергійовича, м. Харків, Харківська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лакоцького Андрія Івановича, м. Радехів, Львівська область
про стягнення 16165,45 грн заборгованості.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Сохи Семена Сергійовича до відповідача фізичної особи-підприємця Лакоцького Андрія Івановича про стягнення 16165,45 грн заборгованості за договором №02.04-1 від 02.04.2024, з яких: 15600,00 грн - основна заборгованість, 438,86 грн - інфляційні втрати та 126,59 грн - 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024, справу №914/1975/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
На запит суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом його формування у системі «Електронний суд» отримано відповідь №734097 від 12.08.2024 про те, що ОСОБА_1 на час формування такої відповіді зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Проте, з титульної сторінки скерованої позовної заяви судом не вбачається, що позивач не зазначив щодо свого статусу фізичної особи-підприємця, однак, зазначене прямо врегулювано п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачу під час звернення до Господарського суду Львівської області необхідно зазначити про свій статус фізичної особи-підприємця, як суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність. Одночасно, з вище викладених норм процесуального законодавства, позивач повинен повідомити суд про наявність та/або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Зважаючи на те, що позивач належним чином не зазначив конкретного способу захисту, яким останній просить суд відновити його порушене право зі сторони відповідача, а відтак, останній має зазначити у який спосіб майбутнє рішення суду сприятиме відновленню порушеного права позивача шляхом визнання стягнення попередньої оплати за договором.
Відповідно до п. п. 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно із ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач покликається на договір №02.04-1 від 02.04.2024 та додатків до нього. Однак, згідно складеного працівниками відділу загального діловодства суду актом Господарського суду Львівської області від 08.08.2024 №122, під час відкриття та реєстрації додатків, доданих до позовної заяви, виникла помилка при їх відкритті, а саме: « 7. Договір 02.04-1 від 02.04.2024 додаток до договору. zip». Також суд зазначає про те, що аналогічна ситуація виникає при відкриванні та реєстрації додатку до пазової заяви: « 3. Рахунок на оплату послуг за договором 02.04-1 від 02.04.2024.zip.».
Крім того, з тексу позовної заяви судом вбачається, що позивач покликається на те, що звертався 15.04.2024 до відповідача з листом-вимогою за допомогою системи електронного документообігу «ВЧАСНО» та цінним листом через засобами поштового зв'язку. Відповідні докази позивачем не долучені до матеріалів позовної заяви.
Крім того, позивач наголосив про те, що повторно звертався до відповідача 25.04.2024 з вимогою про повернення грошової суми попередньої оплати. Зазначена вимога позивача, з його слів, була надіслана за допомогою системи електронного документообігу «ВЧАСНО» та цінним рекомендованим листом на адресу відповідача. Однак, жодних доказів на підтвердження вище наведених обставин матеріали позовної заяви не містять.
З огляду на викладене, суд звертає увагу позивача на те, що йому необхідно надати усі докази, якими останній обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а також виконати п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України в частині повідомлення суду щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) та/або повідомити про відсутність відповідних доказів. Разом з тим, позивач зобов'язаний зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Пунктами 6, 7 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. З матеріалів позовної заяви судом не вбачається, що позивач повідомив щодо таких заходів та/або про їх відсутність.
Таким чином, суд вважає за потрібне зазначити позивачу про доцільність повідомити щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору (за наявності) та/або повідоми про невжиття позивачем відповідних заходів. Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що останнім не надано інформацію щодо здійснення заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та/або зазначення про те, що такі вживались позивачем.
Окрім того, суд повідомляє позивачу про те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Звертаючись до суду з позовом позивач зобов'язаний визначити предмет та підставу позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд наголошує на тому, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, предмет позову викладається позивачем саме у прохальній частині позову.
Позивачем у прохальній частині позову зазначив: « 2. Судові витрати покласти на відповідача».
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач покликається на укладення з адвокатом договору на професійну правничу допомогу та долучає відповідні докази до матеріалів справи. Однак, позивач не зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який останній поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачу необхідно виконати п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та викласти прохальну частину позовної заяви у повному змісті позовних вимог. А відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачу слід привести у відповідність зміст позовних вимог, пред'явлених до відповідача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.
Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
З прохальної частини позовної заяви судом вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16165,45 грн заборгованості.
Матеріали позовної заяви містять квитанцію про сплату №9329-5385-4821-0090 від 08.08.2024 на суму 1211,20 грн.
Проте, судом встановлено, що у матеріалах позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 08.08.2024, відсутні докази сплати судового збору згідно визначеної ціни позову у повному обсязі, що становить 3028,00 грн
З огляду на вище наведені норми законодавства України, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Одночасно, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, відповідач, як фізична особа-підприємець, згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України має право у добровільному порядку зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами, відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Зазначене підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою №2878013 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС фізичної особи РНОКПП: 3573901275 від 12.08.2024.
Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, визначено, що розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є детальний опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі.
Суд звертає увагу, позивача на те, що відповідач, як фізична особа-підприємець має право у добровільному порядку зареєстровати свій електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) для подальшого обміну процесуальними документами між сторонами та судом. Таким чином, на підставі вище наведених приписів, позивач не звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи, а відтак, останній зобов'язаний надати суду належні та допустимі докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з долученими документами у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Надати фізичній особі-підприємцю Сосі Семенові Сергійовичу - десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.