ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2024Справа № 910/6642/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД"
про стягнення 265 374,96 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" про стягнення 265 374,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
03.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6642/24, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
18.06.2024 та 19.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.
27.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023, відповідачем було поставлено товар у погоджені сторонами строки у кількості 84 000 кг на загальну суму 750 960,00 грн, при цьому в порушення умов договору № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023 відповідачем поставлено товар позивачу з порушенням строків у кількості 30 000 кг на загальну суму 263 200,00 грн.
За доводами позивача, оскільки залишок товару згідно заявки на постачання продукції відповідачем поставлений не був, позивач на адресу відповідача направлено лист про розірвання договору №135/16675-23-Вих від 06.12.2023 та примірник Додаткової угоди №1-23 від 06.12.2023 про дострокове розірвання дії договору №866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023.
Оскільки відповідачем не поставлено позивачу товар у встановлені строки поставки, позивачем нарахована пеня у сумі 265 374,96 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що Товариство виконувало умови договору № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023 щодо поставки товару протягом 14 календарних днів після отримання заявки, щоденно поставляючи військовим частинам (зазначеним у договорі як товароодержувачі) необхідну кількість картоплі, яку товароодержувачі не приймали з формальних причин, систематично порушуючи умови договору щодо допуску представників постачальника, порушення розумних строків розвантаження, надання актів (пункт 5.12. договору) тощо, про що відповідач повідомляв позивача та пропонував здійснювати поставку товару безпосередньо позивачу.
Однак, за поясненнями відповідача, позивачем жодних заходів вжито не було, що і призвело до одностороннього розірвання договору 06 грудня 2023 року.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що під час поставки товару були випадки, коли товароодержувачі, отримуючи товар у 14-денний строк з дати отримання заявки, забирали видаткові накладні та інші документи, передбачені цим договором, та проставляли на них дату, яка була за межами визначеного договором строку або взагалі не повертали видаткові накладні для подальшої передачі їх на оплату, що призвело до того, що частина поставленого товару залишається неоплаченою, про що також неодноразово відповідачем повідомлялося позивачу.
Також відповідач зазначив, що вказані обставини підтверджується актами приймання-передавання товару для перевезення, які датовані - 08.11.2023, що свідчить про те, що відповідачем товар поставлявся товароодежувачам у строк, визначений пунктом 5.1. договору, але товароодержувачі, забираючи видаткові накладні, проставляли на них дати на власний розсуд, які не відповідали дійсним датам поставки.
Відповідач зазначає, що у період часу з 23 листопада 2023 року (граничний термін поставки, передбачений пункту 5.1. договору) до 06 грудня 2023 року (дата одностороннього розірвання договору), позивачем зазначений у позовній заяві товар прийнято та оплачено у повному обсязі без будь-яких застережень, позивач у цей період не пред'являв жодних вимог до відповідача щодо сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2. договору, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень з боку позивача щодо виконання відповідачем умов договору до припинення дії договору - 06 грудня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.11.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ФУД ТРЕЙД» (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю картоплі продовольчої № 866-23 (ЦЗ) (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: картопля продовольча пізня ДСТУ 9221:2023, код ДК 021:2015 - 032100006 «Зернові культури та картопля». Кількість товарів в асортименті та цінами згідно Специфікації (Додаток № 1).
Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з Специфікацією (Додаток №1) (п. 1.4. договору).
Згідно пункту 3.1. договору загальна сума договору складає: 23 029 440,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20% - 3 838 240,00 грн.
Строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору , протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_4. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником Заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену ІНФОРМАЦІЯ_3 (провайдера).
Місце поставки (передачі) товарів: Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику (товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою замовника (товароодержувача) (п. 5.3. договору).
До кожної партії товару, що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника, а також надає документи, що підтверджують якість товару відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. розділу ІІ цього договору (п. 5.4. договору).
Згідно п. 5.5. договору для перевезення товару до товароодержувача, уповноваженими особами замовника оформляється акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (Додаток № 3 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору) та акт приймання-передачі запасів або акт приймання-передачі незавершених капітальних інвестицій (в чотирьох примірниках). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій - постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається постачальником до замовника.
Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань з боку постачальника понад 3 (три) календарних днів, повідомивши його про це у десятиденний термін, з подальшим стягненням штрафних санкцій (пункт 6.2.1. договору).
У відповідності до п. 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, визначені у п. 5.1. договору та згідно з заявками замовника, які подаються відповідно до п. 5.2. договору.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (пункти 11.1. та 11.3. договору).
Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору сторони погодили поставку товару: картопля продовольча пізня ДСТУ 9221:2023, у кількості 2 576 000 кг за ціною 8,94 грн з ПДВ.
03.11.2023 позивачем до відповідача направлено Заявку на постачання продовольства від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт отримання зазначеної заявки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар визначений заявкою від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих частково був поставлений відповідачем з порушенням строків, а саме:
- 26.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4971 від 08.11.2023;
- 04.12.2023 в кількості 10 000 кг на суму - 89 400,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4951 від 08.11.2023.
Листом від 06.12.2023 за вих. №135/16672-23-Вих позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023 в односторонньому порядку відповідно до Додаткової угоди №1-23 від 06.12.2023.
Позивачем направлена відповідачу претензія від 10.05.2024 за вих.№ 06.1.2./3462-24-Вих, в якій позивач просив відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 265 374,96 грн на підставі пункту 7.2. договору.
Вимоги за вказаною претензією залишені відповідачем без задоволення. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору № 866-23 (ЦЗ) від 01.11.2023 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2. договору пені у сумі 265 374,96 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до п. 5.1. договору строк (термін) поставки (передачі) товарів: постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, протягом 14 робочих днів з моменту направлення заявки замовником.
За змістом п. 5.2. договору сторонами погоджено, що заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_4. На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником Заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену ІНФОРМАЦІЯ_3 (провайдера).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2023 позивачем на електронну пошту відповідача направлено заявку на постачання продовольства від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих у кількості 2 576 000,00 кг.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, враховуючи п. 5.1. договору, відповідач мав здійснити поставку продукції в строк до 23.11.2023.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач поставив позивачу товар за заявкою на постачання продовольства від 03.11.2023 № 701/15130-23-Вих в наступні строки та кількості:
- 15.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4949 від 08.11.2023;
- 19.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4869 від 08.11.2023;
- 20.11.2023 в кількості 2 000 кг на суму - 17 880,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4920 від 08.11.2023;
- 24.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн. відповідно до видаткової накладної №4978;
- 24.11.2023 в кількості 2 000 кг на суму - 17 880,00 грн. відповідно до видаткової накладної №4983;
- 24.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4950 від 08.11.2023;
- 26.11.2023 в кількості 20 000 кг на суму - 178 800,00 грн відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4971 від 08.11.2023;
- 04.12.2023 в кількості 10 000 кг на суму - 89 400,00 грн. відповідно до акту приймання-передавання товару для перевезення № 4951 від 08.11.2023.
Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем на виконання умов договору, поставлено товар у кількості 114 000,00 кг, при цьому за актом приймання-передавання товару для перевезення № 4971 від 08.11.2023 та актом приймання-передавання товару для перевезення № 4951 від 08.11.2023 з порушенням встановлених строків.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що поставка товару здійснювалась відповідачем протягом 14 календарних днів після отримання заявки, однак товароодержувачі не приймали товар з формальних причин, систематично порушуючи умови договору щодо допуску представників постачальника, порушення розумних строків розвантаження, надання актів, проставлення на актах дату, яка була за межами визначеного договором строку, про що відповідач повідомляв позивача.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, що в ході виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, останній мав зауваження відносно приймання товару позивачем та підписання актів приймання-передавання товару.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем неодноразово порушувались умови договору в частині приймання товару, то тягар доведення неналежного виконання позивачем умов договору покладається саме на відповідача.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.
Відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо порушення умов договору під час приймання товару.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем допущено порушення строків постачання товару, позивачем правомірно нарахована пеня, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з поставки товару.
За розрахунком позивача нарахування пені за договором позивач здійснює:
22 278 480,00 грн. (розрахункова сума) х 0,1% (пеня) х 2 календарних дні (кількість днів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, період розрахунку з 24.11.2023 по 25.11.2023) = 44 556,96 грн.;
22 099 680,00 грн. (розрахункова сума) х 0,1% (пеня) х 8 календарних днів (кількість днів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, період розрахунку з 26.11.2023 по 03.12.2023) = 176 797,44 грн.;
22 010 280,00 грн. (розрахункова сума) х 0,1% (пеня) х 2 календарних днів (кількість днів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, період розрахунку з 04.12.2023 по 05.12.2023) = 44 020,56 грн.
Розрахунок пені у сумі 265 374,96 грн є арифметично вірними, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У відзиві на позов відповідач посилається на норми статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру санкцій.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання відповідача на статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України суд відхиляє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" повністю.
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ФУД ТРЕЙД" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-А, ідентифікаційний код 44948514) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у сумі 265 374,96 грн та судовий збір у сумі 3 184,49 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 14.08.2024.
Суддя О.В. Гулевець