ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2024Справа № 910/5358/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
про стягнення заборгованості в розмірі 1 831 606,31 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 31.07.2024,
У квітні 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - відповідач, ДСНС) про стягнення заборгованості в розмірі 1 831 606,31 грн, з яких: 1 449 296,70 грн заборгованість за спожиту електроенергію у листопаді 2022 року, 96 008,97 грн інфляційні втрати та 286 300,64 грн 15 процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/5358/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2024 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
20.05.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
22.05.2024 в системі "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив.
24.05.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 27.05.2024 прибули представники сторін та надали пояснення, проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті заперечень не висловили.
За наслідками підготовчого засідання 27.05.2024 судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 31.07.2024.
У судовому засідання представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Також представник ДСНС просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами надано не було.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" було визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024.
Положенням статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пункт 3.4.4 ПРРЕЕ).
Зокрема, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; додаток №1 до Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 до договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії» та ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У М.КИЄВІ, як споживачем, був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції № 5, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, по оператору системи розподілу (далі - ОСР) ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку. Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
За даними ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, ГУ ДСНС України у м. Києві віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 20.09.2022, що підтверджується повідомленням ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Позивачем зауважено, що 30.11.2022 між ПП «ЕНЕРГОТРАНСЗАХІД» та ГУ ДСНС України у м. Києві укладено договір № 164/11-22 про закупівлю електричної енергії. Згідно із заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком 1 до договору №164/11-22 від 30.11.2022, початок постачання - 01.12.2022. Отже, позивач здійснював відповідачу постачання електричної енергії з 20.09.2022 по 30.11.2022.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями пункту 2.1. глави 2 договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Крім цього, пунктом 5.8. глави 5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до положень пункту 5.10 глави 5 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, що є невід'ємним додатком до договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Разом з тим, відповідно до положень пункту 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі.
Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Положеннями пункту 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
На виконання зазначеного договору, за даними оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 13.11.2018 №1411):
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за вересень 2022 року відповідачу Підприємством складено Акт № 028028 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2022 року від 30.09.2022 та рахунок № 000038620155/08/О09/35449 від 12.10.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 20 108 кВт.*год. на суму 96 675,72 грн та направлено ДСНС на його електронну адресу 18.10.2022 ;
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за жовтень 2022 року відповідачу Підприємством складено Акт № 029022 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2022 року від 31.10.2022 та рахунок № 000038620155/08/О10/36446 від 10.11.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 66 727 кВт.*год. на суму 374 854,93 грн та направлено відповідачу на його електронну адресу 11.11.2022;
- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за листопад 2022 року відповідачу Підприємством складено Акт № 029885 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2022 року від 30.11.2022 та рахунок № 000038620155/08/О11/37319 від 12.12.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 252 388 кВт.*год. на суму 1 449 296,70 грн та направлено відповідачу на його електронну адресу поштою 16.12.2022.
У порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору ДСНС оплатив спожиту ним електричну енергію лише частково, а саме у розмірі 471 530,65 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.12.2022 № 7216 на суму 96 675,72 грн, № 7215 на суму 320 230,77 грн, № 260 на суму 54 624,16 грн. Внаслідок часткового виконання обов'язку з оплати спожитої електричної енергії у ДСНС обліковується заборгованість у розмірі 1 449 296,70 грн станом на 30.04.2024 (дата подання позову до суду).
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено попередження від 18.01.2024 №44/11-009284/П про припинення постачання електричної енергії у зв'язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію на суму 1 449 296,70 грн.
Листом від 01.02.2024 р. № 7102-820/7104 ГУ ДСНС України у м. Києві повідомило, що не визнає вимогу стосовно сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у листопаді 2022 року.
Підприємством здійснено нарахування процентів річних, інфляційних втрат на суму заборгованості за період з 26.10.2022 по 31.03.2024 та ініційоване звернення із цим позовом до суду, в межах якого позивач просить суд стягнути з ДСНС 1 449 296,70 грн заборгованості за поставлену електроенергію, 286 300,64 грн п'ятнадцять процентів річних та 96 008,97 грн інфляційних втрат.
Відповідач не визнає заявлених позовних вимог та зауважує, що за умовами Комерційної пропозиції № 5 нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. До того ж, ДСНС просило суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Судом встановлено та сторонами не спростовано, що у вересні-листопаді 2022 року позивач поставив електричну енергію в обсязі 339 223 кВт/год на загальну суму 1 920 827,35 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями звітів про фактичне споживання електричної енергії за вересень 2022-листопад 2022 року, актів купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року та за листопад 2022 року та копіями відповідних рахунків. При цьому, судом встановлено, що фактично спір між сторонами існує щодо вартості електричної енергії поставленої Підприємством відповідачу в листопаді 2022 році.
Судом враховано, що відповідач заперечує проти споживання електричної енергії в листопаді 2022 році від позивача, однак ГУ ДСНС України у м. Києві уклало договір № 164/11-22 про закупівлю електричної енергії з ПП «ЕНЕРГОТРАНСЗАХІД» лише 30.11.2022, початок дії якого визначено з 01.12.2022. Матеріали справи не містять доказів того, що електрична енергія відповідачу постачалась відмінним від позивача постачальником.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення вказаної статті кореспондуються з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача на суму 1 449 296,70 грн за спожиту електричну енергію у листопаді 2022 року, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на спростування наведених обставин, документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1 449 296,70 грн. Одночасно, висловлені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують обставин обґрунтованості позову. При цьому, судом враховано таке.
Згідно з приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
Щодо позовних вимог про стягнення п'ятнадцяти процентів річних в розмірі 286 300,64 грн та інфляційних втрат в сумі 96 008,97 грн суд зауважує таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до договору, а саме положеннями розділу 7 «Додаткові зобов'язання Споживача», встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та проценти річних від простроченої суми.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19).
З огляду на порушення відповідачем строків оплати спожитої у вересні-листопаді 2022 року електричної енергії, позивачем за період з 26.10.2022 по 31.03.2024 було нараховано п'ятнадцять проценти річних у розмірі 286 300,64 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по березень 2024 року у розмірі 96 008,97 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, судом не встановлено підстав зменшення розміру штрафних санкцій, про яке в своєму відзиві просив відповідача, з огляду на наступне.
Чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкоду задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що обумовлені сторонами в Комерційній пропозиції № 5 проценти річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки ані проценти річних, ані інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 21 979,28 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" стягнення заборгованості в розмірі 1 831 606,31 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 13; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38620155) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, Україна, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок, 85; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19480600) 1 449 296,70 грн (один мільйон чотириста сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість гривень 70 копійок) заборгованість за спожиту електроенергію у листопаді 2022 року, 96 008,97 грн (дев'яносто шість тисяч вісім гривень 97 копійок) інфляційних втрат, 286 300,64 грн (двісті вісімдесят шість тисяч триста гривень 64 копійки) п'ятнадцять процентів річних та 21 979,28 грн (двадцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 28 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13.08.2024.