вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2455/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 441 308,89 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" штрафні санкції в розмірі 441 308,89 грн., які складаються з:
86 748,14 грн. - 3% річних,
354 560,75 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою від 10.062024 позовну заяву залишено без руху.
20.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
27.06.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 02.07.2024 клопотання Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про розгляд справи №904/2455/24 з повідомленням (викликом) учасників справи задоволено. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.08.2024
23.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 29.07.2024 у задоволенні заяви представника Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. Призначено судове засідання на 06.08.2024.
05.08.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 06.08.2024 не відбулось в зв'язку з відпусткою судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 07.08.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.08.2024.
08.08.2024 через "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.08.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 08.08.2024 у задоволенні заяви представника Відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
12.08.2024 сторони в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
12.08.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/899/23 від 13.06.2023.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позву заперечив, зазначив, що позовна заява №НЮс-01/77 датована 05.06.2024, а відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 на підставі яких були нараховані 3% річних та інфляційні витрати -квітнем-травнем 2022.
На думку відповідача, зміст пункту 137 Статуту залізниць України визначає, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Згідно п.7.3. Договору, строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовника, що випливають з правовідносин Сторін ставить - 1 рік.
Відповідач вважає, що строк позовної давності сплинув у квітні-травні 2023 року, відтак й звернення з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних витрат подано з пропущенням строку позовної давності.
Відповідач також зазначив, що норми вищенаведених НПА й самого Договору №45- 00191000/2020-0001 від 30.06.2020 не передбачають нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідно до тексту листа №НЮв-4/1644 від 30.08.2021, АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» пропонує виконувати судові рішення у добровільному порядку, а у разі їх невиконання, вона буде змушена стягувати заборгованість у примусовому порядку.
На виконання вимог зазначеного листа (за домовленість сторін) рішення по справі №904/899/23 було виконано у добровільному порядку, у зв'язку з чим, нарахування 3% річних та інфляційних витрат з квітня 2022 по 29.10.2023 у розмірі 441 308,89 грн. є неправомірним, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат Позивач аргументує тим, що Відповідач безпідставно проставив заперечення на відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальних картках ф.ФДУ-92, чим унеможливив автоматичне списання коштів у строк, визначений п. 2.1.7. Договору ( не пізніше 2-х робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами).
З даним твердженням Відповідач не погоджується, оскільки застосування даного пункту Договору є правомірним й прийнятним тільки у тому випадку, коли нараховані суми є безспірними, а відомості плати за користування вагонами підписані без зауважень.
Відповідач стверджує, що нараховані Залізницею суми були непогодженими та спірними, автоматичне їх списання було неможливе, отже, спірність нарахованих сум й стала предметом спору по справі №904/899/23.
У зв'язку з чим, зобов'язання з оплати спірних сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу (вагонів), за актами загальної форми ГУ-23 в квітні-травні 2022 року, у Відповідача виникли з дня набрання законної сили рішення суду по справі №904/899/23 від 13.06.2023, а саме з 23.10.2023 (виникнення грошових зобов'язань в розумінні ст.509 ЦК України).
Відповідач зазначає, що, враховуючи факт добровільного виконання рішення суду по справі №904/899/23 прострочка виконання грошового зобов'язання Боржником -відсутня, відповідно застосування Позивачем до Відповідача відповідальності за ст.625 ЦК України безпідставне та неправомірне.
Відповідач також надав контррозрахунок, та зазначає, що підстава нарахування штрафних санкцій виникає на наступний день після набрання рішення по справі №904/899/23 законної сили (24.10.2023) та триває до фактичного виконання рішення (здійснення оплати) - 29.10.2023.
Отже, враховуючи період прострочення з 24.10.2023 по 29.10.2023, розмір 3% річних складає 939,19 грн., що значно менше тієї суми, яку намагається стягнути Позивач.
Враховуючи період прострочки 24.10.2023-29.10.2023 (прострочення менше півмісяця), правові підстави нарахування індексу інфляції на думку відповідача відсутні.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВЧА НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує Відповідач, а три роки.
Звідси, якщо період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даному спорі розпочинається з березня 2022 року, то трирічний строк позовної давності починає спливати з березня 2025 року.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Відповідач зазначив, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), у той же час ч.1 ст.258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала.
Так, Сторони при укладанні Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191000/2020-0001 дійшли згоди про збільшення строку позовної давності - встановивши 1 рік (п.7.3. Договору).
Відповідно до ч.6 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти. Аналогічний норма міститься в ч.3 ст. 925 ЦК України.
Враховуючи викладене, АТ «ПІВДГЗК» вважає, що строк звернення Позивача з позовною заявою №НЮс-01/77 від 05.06.2024 було пропущено, а твердження щодо застосування трирічного строку позовної давності - помилковим.
Відповідач вказує, що під час розгляду справи за первісним позовом (справа №904/899/23) Відповідач не мав статусу «Боржника» в розумінні ст. 625 ЦК України.
Нараховані суми плати за користування вагонами й збору за зберігання вантажу були спірними, поширення на них дії ч. 2 ст.625 ЦК України неправомірне.
Лише після набрання рішення по справі №904/899/23 законної сили у Відповідача виникли грошові зобов'язання, оскільки останній отримав статус «Боржника» по спірним сумам. Саме з цього моменту виникло право застосовувати положення ст 625 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак, грошові зобов'язання по справі №904/899/23 не є простроченими, оскільки Сторони не визначали строки їх оплати. Листом №НЮв-4/1644 від 30.08.2021 визначений порядок виконання рішення та зазначені банківські реквізити.
Враховуючи факт добровільного виконання рішення суду по справі №904/899/23, стверджувати про наявність прострочення виконання грошового зобов'язання й правомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, що не передбачені ані Статутом залізниць України ані вищезазначеним Договором - є неправовірним.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/899/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 1 832 573,40грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 71 902,68грн. та судовий збір в розмірі 28 567,14грн.
Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/899/23 04.12.2023 видано наказ про примусове виконання рішення суду.
В зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, яке встановлене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 по справі № 904/899/23, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 86 748,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 354 560,75 грн. за загальний період прострочення виконання зобов'язання з 14.04.2022 по 29.10.2023.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23).
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц (пункт 96) зазначено, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково стверджує Відповідач, а три роки.
Таким чином, якщо період нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даному спорі розпочинається з березня 2022 року, отже трирічний строк позовної давності починає спливати з березня 2025 року.
Позов АТ «Українська залізниця» по цій справі був поданий 06.06.2024, про що свідчить відмітка Господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позову, тобто в межах трирічного строку.
Щодо нарахування 3% річних.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 86 748,14 грн 3% річних нараховані за загальний період з 14.04.2022 по 29.10.2023.
Відповідач надав контррозрахунок, згідно якого 3% річних повинні нараховуватись з 24.10.2023 по 29.10.2023, розмір 3% річних складає 939,19 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача та відповідача та зазначає, що задоволенню підлягають 3% річних у розмірі, визначеному позивачем, а саме 86 748,14 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати розмірі 354 560,75 грн. за загальний період прострочення виконання зобов'язання з 14.04.2022 по 29.10.2023.
Відповідач зазначив, що, враховуючи період прострочки 24.10.2023-29.10.2023 (прострочення менше півмісяця), правові підстави нарахування індексу інфляції на думку відповідача відсутні.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 354 560,75 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що рішення по справі №904/899/23 було виконано у добровільному порядку відповідно до листа позивача №НЮв-4/1644 від 30.08.2021, у зв'язку з чим, нарахування 3% річних та інфляційних витрат з квітня 2022 по 29.10.2023 у розмірі 441 308,89 грн. є неправомірним, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки підставою звернення позивача до суду у справі №904/899/23 стала саме несплата відповідачем плати за користування вагонами у розмірі 1 832 573,40грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 71 902,68грн в добровільному порядку та у визначені законодавством терміни.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 у справі №904/899/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 встановлено факт порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, а, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання виникає у відповідача з моменту закінчення терміну оплати, який закінчується зі спливом 2 робочих днів з дня надання послуг (п. 2.1.7 договору), отже, позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних саме починаючи з наступного дня після закінчення терміну на підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 86 748,14 грн. - 3% річних, 354 560,75 грн. - інфляційних втрат.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 441 308,89 грн- задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) інфляційні втрати в розмірі 354 560,75 грн, 3% річних у розмірі 86 748,14 грн. та судовий збір в розмірі 6 619,63грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 14.08.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко