Постанова від 14.08.2024 по справі 922/1676/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/1676/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора - Мосійчук Я.І., адвокат за довіреністю №ДП24701/24-0014 від 17.01.2024,

боржника - не з'явився;

розпорядника майна - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків (1538 Х/2 від 20.06.2024)

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 (повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2024, суддя Усатий В.О.)

за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якій заявник просив суд: прийняти до розгляду заяву АТ "Укрексімбанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД Агродар"; відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД Агродар"; визнати вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "ТД Агродар" у розмірі 402413361,02грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 102208,00грн - 1 черга - витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (витрати зі сплати судового збору, авансування грошової винагороди арбітражного керуючого), 371006561,02грн - 4 черга - грошові вимоги, не забезпечені заставою майна боржника, 31304520,00грн - позачергово, як забезпечені заставою майна ТОВ "ТД Агродар"; призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича.

В обґрунтування поданої заяви банк посилався на неналежне виконання ТОВ "ТД Агродар" взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами №68116К8 від 14.06.2016, №68116К17 від 13.10.2016, №68117К3/ЕЕР-119-EXIM від 10.03.2017, №18-72KV0019 від 11.09.2018, №19-72KV0016 від 23.05.2019, №19-72KV0019 від 07.06.2019, №19-72KV0026 від 06.09.2019, №19-72KО0014 від 23.05.2019, укладених в межах генеральної кредитної угоди №68118N2 від 16.03.2016 (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого станом на 10.05.2024 утворилась заборгованість в сумі 402311081,02грн.

Також, банк зазначав про те, що заявлені вимоги частково забезпечені заставою майна боржника відповідно до договорів застави №68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016, №68116Z37 від 17.10.2016, №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019, №19-72ZZ0026 від 15.10.2019, укладених між банком і ТОВ "ТД Агродар", загальна заставна вартість складає 31304520,00грн.

Посилаючись на приписи частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим, ініціюючий кредитор зазначав про те, що вимоги є забезпеченими в частині договірної вартості предметів застави, залишок вимог в сумі 371006561,02грн вважається незабезпеченим.

Враховуючи не погашення боржником в повному обсязі суми наявної заборгованості за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось з відповідною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар".

Ухвалою Господарського суду Харківської області суду від 20.05.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" до розгляду.

04.06.2024 боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" подано до Господарського суду Харківської області відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (вх.№14453), в якій просив суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на положення абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, зокрема, що вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

Обґрунтовуючи наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства боржник посилався на те, що основним джерелом його прибутку був продаж сільськогосподарської продукції - олії.

З метою отримання продукції для її подальшої реалізації та задля отримання прибутку між ТОВ "ТД Агродар" (надалі - замовник) та ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" (надалі - виконавець) було укладено договори на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 010917 П-1 від 01.09.2017 та №010919 П-1 від 01.09.2019, відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов'язання по переробці переданої замовником сировини - соняшника, в продукцію - олію соняшникову нерафіновану, а також виконання робіт по доробітку сировини, наданню послуг з схоронення продукції, а також у випадках, визначених в договорі - реалізації продукції (пункти 1.1. договорів).

Відповідно до пунктів 7.1 та 8.1 зазначених договорів, передача сировини та продукції здійснюється на складі виконавця за адресою: Луганська область, Троїцький (нова назва - Сватівський) район, смт. Троїцьке, вул. Чкалова, 16.

Територія Троїцької селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, де здійснювалась переробка сировини за договорами переробки, є тимчасово окупованою з 06.03.2022 і до сьогодні, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

Отже, з 06.03.2022 ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД", як виконавець за вищевказаними договорами позбавлений можливості виконувати свої зобов'язання за договорами в результаті того, що майно підприємства, на якому виконувались роботи з переробки, знаходиться в окупації.

У зв'язку із окупацією всього району Луганської області, де знаходиться олійно-екстракційний завод ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" та землі, на яких вирощувалася продукція, яка придбавалася ТОВ "ТД Агродар", боржник втратив можливість вести господарську діяльність, та, відповідно, отримувати прибуток і розраховуватися з контрагентами.

Боржник наголошував, що отримував кредит від АТ "Укрексімбанк", в тому числі, і для фінансування модернізації олійно-екстракційного заводу ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" за адресою: Луганська область, Троїцький (нова назва - Сватівський) район, смт.Троїцьке, вул. Чкалова, 16, на якому здійснювалась переробка сировини за вищезазначеними договорами переробки.

Завод також було передано в іпотеку банку як забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами (що є однією з умов генеральної кредитної угоди № 68116N2 від 16.03.2016 згідно пункту 5.3).

За наведених обставин, боржник правомірно очікував на те, що підприємство та завод і надалі зможуть нормально функціонувати, виконуючи договори переробки, та відповідно він матиме змогу отримувати прибуток і повертати кредит.

Більш того, як стверджував боржник, до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, належним чином виконував свої зобов'язання за кредитними договорами, плануючи вчасно і в повному обсязі повернути кредит банку.

Проте, військова агресія російської федерації, яка мала наслідком повну неможливість здійснювати діяльність на олійно-екстракційному заводі, напряму вплинула на неплатоспроможність боржника - ТОВ "ТД Агродар", оскільки останній був позбавлений основного джерела доходу на об'єкті, в який було інвестовано великий об'єм фінансових ресурсів.

Окрім викладеного, боржник також зазначав про те, що передав належні йому транспортні засоби в оренду ТОВ "Агрофірма Престиж" на підставі договорів оренди техніки №0401-1 від 04.01.2021 та № 0401-2 від 04.01.2021.

Відповідно до умов вказаних договорів, місцезнаходженням орендаря є Харківська область, Харківський район, с. Веселе, яке відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 з 25.02.2022 по 11.09.2022 перебувало в окупації.

Як стверджував боржник, під час перебування в окупації об'єктів ТОВ "Агрофірма Престиж" відбулось пошкодження та знищення, а також викрадення майна підприємства, в тому числі і техніки, яку йому передало в оренду ТОВ "ТД Агродар", за вказаних фактом Слідчим відділом УСБУ в Харківській області було відкрито кримінальне провадження № 12022221170002457 від 05.08.2022 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується доданою до відзиву копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказані вище обставини щодо окупації російською федерацією всього району Луганської області, де знаходиться олійно-екстракційний завод ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" та землі, на яких вирощувалася продукція, яка придбавалася ТОВ "ТД Агродар", а також викрадення та пошкодження майна боржника переданого в оренду ТОВ "Агрофірма Престиж", боржник втратив можливість вести господарську діяльність та, відповідно, отримувати прибуток і розраховуватись з контрагентами, а також втратив належну йому техніку, що в сукупності викликало його неплатоспроможність.

Враховуючи вищевикладене, на думку боржника, зазначені вище обставини є підставою для застосування до спірних правовідносин абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області суду від 04.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" у розмірі 402311081,02грн боргу (з яких: 371006561,02грн - основного боргу, 31304520,00грн - забезпечених заставою майна боржника), 30280,00грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, 72000,00грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "ТД Агродар"; призначено розпорядником майна ТОВ "ТД Агродар" арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича та встановлено арбітражному керуючому Беркуту М.С. основну грошову винагороду у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "ТД Агродар" за рахунок коштів, авансованих ініціюючим кредитором - АТ "Укрексімбанк"; визначено, що у разі, якщо процедура розпорядження майном боржника триватиме після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває у заставі, згідно з ч.2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства; ухвалено оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД Агродар".

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 1, 2, 39, 41, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, мотивовані тим, що станом на момент проведення підготовчого засідання боржником не було надано доказів оплати боргу за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, як і не було надано доказів які б підтверджували наявність в останнього можливості виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором.

Інформація, яка б свідчила про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження щодо вимог АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "ТД Агродар" або відомості щодо задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора матеріали справи також не містять.

Окрім викладеного, судом було відхилено заперечення боржника проти відкриття провадження у справі про банкрутство з посиланням на положення абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на те, що останнім не було доведено належними та допустимими доказами той факт, що вимоги ініціюючого кредитора не були задоволені внаслідок збройної агресії проти України, в тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження належними та допустимими доказами наявності у ТОВ "ТД Агродар" заборгованості перед АТ "Укрексімбанк" у розмірі 402311081,02грн боргу (з яких: 371006561,02грн - основного боргу, 31304520,00грн - забезпечених заставою майна боржника), та як наслідок встановив наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 34, 41, 44 Кодексом України з процедур банкрутства, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням місцевого господарського суду від 04.06.2024, ТОВ "Торговий дім Агродар" через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім Агродар" за заявою АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим боржником доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар".

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство поданому до Господарського суду Харківської області 04.06.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Від ТОВ "Торговий дім Агродар" надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано докази сплати судового збору у розмірі 36336,00грн.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.07.2024 у зв'язку із відставкою судді Фоміної В.О., яка входила до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1676/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24; призначено справу до розгляду на 08.08.2024 о 12:30 год; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

23.07.2024 від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім Агродар" (вх.№9696), в якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 - без змін.

Одночасно АТ "Державний експортно-імпортний банк України" висловив намір взяти участь у призначеному судовому засіданні з розгляду справи №922/1676/24 в апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2024 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1676/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

08.08.2024 від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначав, що представник не може з'явитись в судове засідання, у зв'язку із зайнятістю в якості представника у цивільній справі №638/6909/24, яка розглядається у Дзержинському районному суді міста Харкова, з приводу визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкладено розгляд справи на 14.08.2024 о 15:30 год; ухвалено проводити судове засідання 14.08.2024 о 15:30год. за участю представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.08.2024 представник ініціюючого кредитора заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 залишити без змін.

Представник боржника (апелянта) та розпорядник майна в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (т.4 а.с.74, 75, 77).

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія, з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, які не з'явились в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційнійих скарзігах доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає встановила наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

На переконання колегії суддів, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Судова колегія також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

За змістом частини 1 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частин 1-5 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав.

Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Поряд з цим, в силу приписів частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20.

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Колегія суддів також зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов'язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.

Так, у даній справі №922/1676/24 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" з підстав, зокрема, наявності у боржника заборгованості за кредитними договорами №68116К8 від 14.06.2016, №68116К17 від 13.10.2016, №68117К3/ЕЕР-119-EXIM від 10.03.2017, №18-72KV0019 від 11.09.2018, №19-72KV0016 від 23.05.2019, №19-72KV0019 від 07.06.2019, №19-72KV0026 від 06.09.2019, №19-72KО0014 від 23.05.2019, укладеними в межах генеральної кредитної угоди №68118N2 від 16.03.2016 (зі змінами та доповненнями), (з урахуванням договорів застави №68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016, №68116Z37 від 17.10.2016, №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019, №19-72ZZ0026 від 15.10.2019, укладених між банком і ТОВ "ТД Агродар").

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, судовою колегією встановлено, що 16.03.2016 між АТ "Укрексімбанк" (надалі - банк) та ТОВ "ТД Агродар" (надалі - позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №68116N2 (надалі - генеральна угода т. 1 а.с.23-39) (з подальшими змінами та доповненнями т.1 а.с.40-43, 44, 45-47, 48, 49-50, 51-52, 53-58, 59-63, 64-65, 66-69, 70-73, 74-75, 76-79), відповідно до умов якої банк здійснює з позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 2.2. цієї генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї генеральної угоди (пункт 1.1. статті 2 генеральної угоди).

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 генеральної угоди в редакції додаткової угоди №68116N2-0013 від 30.06.2020 (т.1 а.с.76-79), ліміт генеральної угоди: еквівалент 319516000,00грн. Ліміт генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в межах цієї генеральної угоди та включені до додатка №1 до цієї генеральної кредитної угоди протягом її дії, а також кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, які є відповідними додатками до цієї генеральної угоди згідно з додатком №1 до цієї генеральної угоди.

Пунктом 2.3. статті 2 генеральної угоди генеральної угоди в редакції додаткової угоди №68116N2-0013 від 30.06.2020 сторони погодили, що строк користування кредитом за цією генеральною угодою до 10.06.2022. При цьому умовами кредитного договору може встановлюватись інший (менший) строк погашення кредиту, що надається згідно з відповідним кредитним договором, який є обов'язковим до дотримання.

Згідно з пунктами 2.5 та 2.6 статті 2 генеральної угоди, надання кредиту здійснюється у порядку, визначеному у відповідному кредитному договорі. Погашення кредиту та виконання інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, здійснюється у порядку, визначеному у відповідному кредитному договорі, та з урахуванням положень статті 4 цієї генеральної угоди.

За змістом підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 статті 12.1 генеральної угоди вона набула чинності з дати її підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін і залишається чинною до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цією генеральною угодою, у тому числі Кредитними договорами.

В межах генеральної угоди між АТ "Укрексімбанк" (надалі - кредитор) та ТОВ "ТД Агродар" (надалі - позичальник) було укладено вісім кредитних договорів (зі змінами та доповненнями), які є чинними та згідно зі статтею 1, підпунктом 12.1.3 пункту 12 статті 12 генеральної угоди є додатками до генеральної угоди та її невід'ємними частинами, а саме: кредитні договори №19-72KV0016 від 23.05.2019, №18-72KV0019 від 11.09.2018, №68116К8 від 14.06.2016, №68117К3/EEP-119-EXIM від 10.03.2017, №68116К17 від 13.10.2016, № 19-72КV0019 від 07.06.2019, №19-72КV0026 від 06.09.2019, №19-72КО0014 від 23.05.2019 (надалі - кредитні договори (т.1 а.с.80-115, 116-152, 153-189, 190-209, 210-224).

На виконання умов генеральної угоди, в тому числі кредитних договорів, банком в порядку, передбаченому кредитними договорами, надані кредити на цілі, передбачені кредитними договорами, в підтвердження чого додаються довідки (виписки) по відповідним рахункам та платіжні документи.

Згідно зі статтею 1 кредитних договорів, дата надання кредиту - дата утворення заборгованості за кредитом на рахунку(-ах) з обліку наданого кредиту, відкритого(-их) банком для позичальника (далі - позичковий рахунок).

За умовами пункту 6.3 кредитних договорів погашення кредиту протягом дії Кредитних договорів здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості, який згідно зі статтею 1 кредитних договорів наведено у додатку 1 до Кредитних договорів та є їх невід'ємною частиною.

В свою чергу, позичальник, зокрема, зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пункт 9.2 статті 9 кредитних договорів), а саме: погашати кредит у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок в порядку та у строки, визначені положеннями статті 6 кредитних договорів згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (додаток №1 до кредитних договорів); сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями ст. 6 кредитних договорів у розмірі, визначеному ст. 3 кредитних договорів; сплачувати в порядку, встановленому ст. 6 кредитних договорів комісії, у розмірі, визначеному в ст.3 кредитних договорів.

Згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (додаток № 1 до кредитних договорів) остання сума платежу з погашення кредиту мала бути здійснена позичальником: за кредитними договорами № 19-72KV0016 від 23.05.2019 (т.2 а.с.4), №19-72КV0019 від 07.06.2019 (т.2 а.с.37 на звороті), №19-72КV0026 від 06.09.2019 (т.2 а.с.69), №19-72КО0014 від 23.05.2019 (т.2 а.с.109) у серпні 2020; за кредитним договором №68116К8 від 14.06.2016 (т.1 а.с.114 на звороті) - у січні 2021; за кредитним договором №68116К17 від 13.10.2016 (т.1 а.с.138) - у березні 2021; за кредитним договором №18-72KV0019 від 11.09.2018 (т.1 а.с.209) - у вересні 2021; за кредитним договором №68117К3/EEP-119-EXIM від 10.03.2017 (т.1 а.с.188-189) - у березні 2022.

В заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор зазначав про те, що внаслідок неналежного виконання боржником - ТОВ "ТД Агродар" своїх зобов'язань за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 10.05.2024 включно складає 8381413,31 доларів США та 70811098,07грн, що з урахуванням курсу, встановленого Національним банком України станом на дату подання банком заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТД Агродар" (на 10.05.2024 1 доларів США = 39,5518 грн) разом у національній валюті (в гривневому еквіваленті) становить 402311081,02грн, а саме: за кредитним договором №68116К8 від 14.06.2016 - 1599976,40грн, за кредитним договором №68116К17 від 13.10.2016 - 3286627,53грн, за кредитним договором №68117К3/ЕЕР-119-ЕХІМ від 10.03.2017 - 7663035,86грн, за кредитним договором № 18-72KV0019 від 11.09.2018 - 2649413,31 дол. США (що еквівалентно 104789065,35грн), за кредитним договором №19-72KV0016 від 23.05.2019 - 17900000,00грн та 2042000,00дол.США (що еквівалентно 80764775,60грн), за кредитним договором №19-72KV0019 від 07.06.2019 - 20361912,90грн та 3170000,00дол.США (що еквівалентно 125379206,00грн), за кредитним договором №19-72KV0026 від 06.09.2019 - 520000,00дол.США (що еквівалентно 20566936,00грн), за кредитним договором №19-72KO0014 від 23.05.2019 - 19999545,38грн.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язання за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, між АТ "Укрексімбанк" (заставодержатель) та ТОВ "ТД Агродар" (заставодавець) було укладено наступні договори застави:

- договір застави №68116Z8 від 16.03.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є автотранспортні засоби у кількості 9 одиниць (т.2 а.с.1-12);

- договір застави №68116Z9 від 16.03.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є сільськогосподарська техніка у кількості 11 одиниць (т.2 а.с.13-22);

- договір застави №68116Z15 від 14.06.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є сільськогосподарська техніка у кількості 4 одиниць (т.2 а.с.23-30);

- договір застави №68116Z16 від 14.06.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є транспортний засіб у кількості 1 одиниці (трактор) (т.2 а.с.31-38);

- договір застави №68116Z35 від 10.10.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є сільськогосподарська техніка у кількості 5 одиниць (т.2 а.с.39-49);

- договір застави №68116Z36 від 10.10.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є навісна/причепна сільськогосподарська техніка у кількості 5 одиниць (т.2 а.с.50-58);

-договір застави №68116Z37 від 17.10.2016 (з урахуванням змін та доповнень), за яким предметом застави є сільськогосподарська техніка у кількості 4 одиниць (т.2 а.с.59-66).

Пунктами 3.1 договорів застави визначено, що застава виникає з моменту підписання повноважними на те представникам сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення цих договорів.

Згідно з пунктами 8.4 договорів застави, договори набувають чинності з моменту підписання повноважними на те представникам сторін, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишаються чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цими договорами та виконання заставодавцем (ТОВ "ТД Агродар") своїх зобов'язань за кредитним договором (згідно із п.1.1. даних договорів застави під кредитним договором розуміється генеральна угода з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються, є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ).

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТД Агродар" за кредитним договором №19-72KV0019 від 07.06.2019 між АТ "Укрексімбанк" (надалі - заставодержатель) та ТОВ "ТД Агродар" (надалі - заставодавець) було укладено договір застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019 (з урахуванням змін та доповнень), предметом якого є товари на складі - насіння соняшника, прийняте на зберігання зерновим складом за подвійними складськими свідоцтвами (т.2 а.с.67-79).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТД Агродар" за кредитним договором №19-72KV0026 від 06.09.2019 між АТ "Укрексімбанк" (надалі - заставодержатель) та ТОВ "ТД Агродар" (надалі - заставодавець) було укладено договір застави №19-72ZZ0025 від 15.10.2019, за яким предметом застави є товари на складі - насіння соняшника, прийняте на зберігання зерновим складом за подвійним складським свідоцтвом, а також договір застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019, за яким предмет застави - товари в обороті (пшениця, кукурудза, соняшник, олія соняшникова, шпрот соняшниковий, соя, ячмінь, висівки пшеничні, лузга соняшника, пілети з лушпиння соняшника та інше) на загальну балансову вартість не менше ніж 6500000,00грн (т.2 а.с.80-85, 86-91).

Згідно з пунктами 8.1 договорів застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019 взаємні права й обов'язки заставодавця та заставодержателя за цими договорами виникають з моменту набуття чинності цими договорами, однак застава виникає після відокремлення і передачі частини Б "заставне свідоцтво" подвійного складського свідоцтва від заставодавця заставодержателю.

Відповідно до підпунктів 10.1.1 пунктів 10.1 договорів застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019 договори набувають чинності з моменту їх підписання повноважними представниками обох сторін, скріплення печаток сторін та нотаріального посвідчення і залишаються чинними до припинення застави у відповідності до пунтів 8.2 цих договорів, але не більше ніж до закінчення строку складського зберігання предмету застави, зазначеного у подвійному складському свідоцтві.

Водночас, в переданих боржником до банку відповідно до договору застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019 заставних свідоцтвах (частина Б) подвійного складського свідоцтва на зерно: АБ №111263 від 02.09.2019, АБ №111264 від 02.09.2019, АБ №111265 від 02.09.2019, АБ №111267 від 10.09.2019, АБ №111268 від 10.09.2019, АБ №111269 від 10.09.2019, АБ №111270 від 10.09.2019, АБ №111271 від 10.09.2019, АБ №111272 від 16.09.2019, АБ №111273 від 16.09.2019, АБ №111274 від 17.09.2019, АБ №111276 від 17.09.2019, АБ №111277 від 26.09.2019, АБ №111278 від 26.09.2019 (т.2 а.с.92-103,105-106) зазначено, що строк зберігання вказано до 01.11.2020, а у заставному свідоцтві (частина Б) подвійного складського свідоцтва на зерно АБ №111275 від 17.09.2019 (т.2 а.с.104) строк зберігання не зазначений (при цьому, в пункті 1.2. договору застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019 зазначено, що строк дії договору складського зберігання становить 38 місяців і закінчується 01.11.2022).

В переданому боржником до банку відповідно до договору застави №19-72ZZ0025 від 15.10.2019 заставному свідоцтві (частина Б) подвійного складського свідоцтва на зерно: АБ №111279 від 04.10.2019 (т.2 а.с.107) також вказано строк зберігання до 01.11.2020.

Умовами пункту 8.4 договору застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання повноважними на те представникам сторін, скріплення печатками сторін і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання заставодавцем (ТОВ "ТД Агродар") своїх зобов'язань за кредитним договором (згідно із п.1.1. цього договору застави під "кредитним договором" розуміється кредитний договір №19-72KV0026 від 06.09.2019).

Згідно з пунктом 3.1. договору застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 застава виникає з моменту підписання повноважними на те представникам сторін та скріплення печатками сторін.

Розмір заставної вартості станом на дату укладення договорів застави (№68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016 №68116Z37 від 17.10.2016, №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019, №19-72ZZ0026 від 15.10.2019) вказаний у пунктах 1.3 договорів.

При цьому, сторони у даному пункті договорів застави домовились, що в подальшому заставна вартість предмету застави змінюється з урахуванням відповідних положень цих договорів.

Відповідно до підпунктів 2.1.10 пунктів 2.1 договорів застави №68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016 №68116Z37 від 17.10.2016 та підпунктів 2.1.9 пункту 2.1 договору застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 заставодержатель має право проводити перегляд заставної вартості предмету застави у відповідності до статті 4 цих договорів.

Згідно з підпунктами 3.1.4 пунктів 3.1 договорів застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019 заставодержатель має право проводити перегляд заставної вартості предмету застави у відповідності до статті 5 цього договору.

Сторони договорів застави домовились, що з дня відправлення заставодержеталем заставодавцю повідомлення про нову заставну вартість предмета застави, заставною вартістю предмета застави вважається заставна вартість, зазначена у відповідному повідомленні (пункти 4.4 договорів застави №68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016 №68116Z37 від 17.10.2016, пункт 4.4 договору застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 та пункти 5.5 договорів застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019).

При цьому, будь-яке повідомлення (інформація), що надсилається однією стороною іншій за змістом договорів застави може подаватись особисто під підпис уповноваженої особи, рекомендованим листом з повідомленням, телеграмою, факсом, електронною поштою (пункти 8.6. договорів застави №68116Z8 від 16.03.2016, №68116Z9 від 16.03.2016, №68116Z15 від 14.06.2016, №68116Z16 від 14.06.2016, №68116Z35 від 10.10.2016, №68116Z36 від 10.10.2016 №68116Z37 від 17.10.2016, №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 та підпункти 10.3.1 пунктів 10.3 договорів застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019, №19-72ZZ0025 від 15.10.2019).

З урахуванням повідомлень щодо нової заставної вартості предмета застави (листи банку №068-07/400 від 23.01.2020, №068-07/861 від 16.03.2020, №068-07/2376 від 22.09.2020, т.2 а.с.108-110, 111-112, 119) загальна заставна вартість предмету застави за договорами застави становить 31304520,00грн, а саме: за договором застави №68116Z8 від 16.03.2016 - 4057600,00грн; за договором застави №68116Z9 від 16.03.2016 - 1017225,00грн; за договором застави №68116Z15 від 14.06.2016 - 5729025,00 грн; за договором застави №68116Z16 від 14.06.2016 - 2789550,00грн; за договором застави №68116Z35 від 10.10.2016 - 12407430,00грн; за договором застави №68116Z36 від 10.10.2016 - 1892030,00грн; за договором застави №68116Z37 від 17.10.2016 - 3411660,00 грн; за договором застави №19-72ZZ0024 від 05.09.2019 - 0,00грн; за договором застави №19-72ZZ0025 від 15.10.2019 - 0,00грн; за договором застави №19-72ZZ0026 від 15.10.2019 - 0,00грн.

Посилаючись на приписи частини 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено, що якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим, ініціюючий кредитор зазначав про те, що вимоги є забезпеченими в частині договірної вартості предмета застави, залишок вимог в сумі 371006561,02грн вважається незабезпеченим.

Враховуючи не погашення боржником в повному обсязі суми наявної заборгованості за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, 10.05.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар".

Судова колегія зауважує, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

Крім того, слід також зазначити, що фактом невиконання боржником зобов'язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Такий висновок кореспондується з приписами частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Отже, з'ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі).

При наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.

Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне.

Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора.

Правова позиція аналогічного змісту викладена Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 25.11.2020 у справі №910/5799/20.

Судова колегія зазначає, що серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно частини 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, судова колегія приймає до уваги укладені між АТ "Укрексмібанк" та ТОВ "ТД Агродар" кредитні договори (в межах генеральної кредитної угоди №68116N2 від 16.03.2016) та вищезазначені договори застави як належну підставу у розумінні приписів статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, станом на момент проведення підготовчого засідання боржником не було надано доказів оплати зазначеного боргу за генеральною кредитною угодою №68116N2 від 16.03.2016, як і не було надано доказів, які б підтверджували наявність в останнього можливості виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про підтвердження належними та допустимими доказами наявності у ТОВ "ТД Агродар" заборгованості перед АТ "Укрексімбанк" у розмірі 402311081,02грн боргу (з яких: 371006561,02грн - основного боргу, 31304520,00грн - забезпечених заставою майна боржника).

Щодо заперечень боржника проти відкриття провадження у справі про банкрутство, з посиланням на положення абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, викладених у відзиві на заяву АТ "Укрексімбанк" поданому до Господарського суду Харківської області 04.06.2024 (т.3 а.с.194-196), судова колегія зазначає таке.

Так, зокрема, зі змісту відзиву вбачається, що боржник зазначав, що основним джерелом його прибутку був продаж сільськогосподарської продукції - олії.

З метою отримання продукції для її подальшої реалізації та задля отримання прибутку між ТОВ "ТД Агродар" (надалі - замовник) та ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" (надалі - виконавець) було укладено договори на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 010917 П-1 від 01.09.2017 та №010919 П-1 від 01.09.2019 (т.3 а.с.118-201, 202-206), відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобов'язання по переробці переданої замовником сировини - соняшника, в продукцію - олію соняшникову нерафіновану, а також виконання робіт по доробітку сировини, наданню послуг з схоронення продукції, а також у випадках, визначених в договорі - реалізації продукції (пункти 1.1. договорів).

Територія Троїцької селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, де здійснювалася переробка сировини за договорами переробки, є тимчасово окупованою з 06.03.2022 і до сьогодні, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

У зв'язку з окупацією всього району Луганської області, де знаходиться олійно-екстракційний завод ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" та землі, на яких вирощувалась продукція, яка придбавалась боржником, останній втратив можливість вести господарську діяльність, та, відповідно, отримувати прибуток і розраховуватись з контрагентами.

Більш того, як стверджував боржник, до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він належним чином виконував свої зобов'язання за кредитними договорами, плануючи вчасно і в повному обсязі повернути кредит банку.

Проте, військова агресія російської федерації проти України, яка мала наслідком повну неможливість здійснювати діяльність на олійно-екстракційному заводі, напряму вплинула на неплатоспроможність ТОВ "ТД Агродар", оскільки підприємство було позбавлене основного джерела доходу на об'єкті, в який було інвестовано великий об'єм фінансових ресурсів.

На думку боржника, зазначені обставини є підставою для застосування до спірних правовідносин абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, яким встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, зокрема, що вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені боржником у відзиві обставини, судова колегія зазначає, що в у вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника пріоритетним (порівняно з питанням щодо обґрунтованості заявлених кредитором грошових вимог до боржника та визначення їх розміру) є з'ясування наявності підстав, які перешкоджають відкриттю провадження у справі про банкрутство боржника на дату розгляду та вирішення судом відповідного питання.

Загальні (тобто однакові для всіх боржників) підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи передбачені положеннями частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас особливі підстави містить розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, який було доповнено пунктом 1-6 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" №3249-IX від 13.07.2023, що набрав чинності з 29.07.2023.

Цим пунктом, зокрема, встановлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

При застосуванні наведених положень пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства судова колегія виходить з того, що попри набрання чинності лише з 29.07.2023 внесених в КУзПБ відповідних змін, положення цього пункту мають ретроспективну дію, поширюючись на всі передбачені цією нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тобто, норма пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства містить окреме застереження стосовно порядку та дії в часі цієї норми.

Тому заборона за пунктом 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства поширюється і на ті правовідносини та випадки, що мали місце до набрання чинності з 29.07.2023 відповідною нормою, оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початок збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо), як причини, за яких вимоги кредитора (кредиторів) не могли бути задоволені боржником, настали до моменту врегулювання цих правовідносин відповідним Законом з 29.07.2023.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №913/101/23, від 06.12.2023 у справі № 923/140/22 та від 13.02.2024 у справі № 911/2237/22, від 08.05.2024 у справі № 905/507/22.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які в силу приписів статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є достовірними, місцем реєстрації боржника код ЄДРПОУ 36036854 - є місто Харків; основним видом діяльності зазначено КВЕД 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту".

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів звертає увагу на те, що боржником не було надано до матеріалів справи доказів того, що ним як замовником за договорами на переробку соняшнику на давальницьких умовах №010917 П-1 від 01.09.2017 та №010919 П-1 від 01.09.2019 передавалась контрагенту - ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" на переробку відповідна сировина.

З огляду на зазначене, судова колегія критично ставиться до посилань боржника на положення абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, як на підставу відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через знаходження його контрагента - ТОВ "Агро Кепітал Груп ЛТД" в окупації, оскільки ТОВ "ТД Агродар" не було позбавлено можливості укласти договори з іншими контрагентами.

Щодо доводів боржника про втрату техніки, переданої в оренду ТОВ "Агрофірма Престиж" на підставі договорів оренди техніки №0401-1 від 04.01.2021 та № 0401-2 від 04.01.2021, судова колегія зазначає про те, що ТОВ "ТД Агродар" до матеріалів справи не було надано доказів того, що вказана техніка була єдиним активом підприємства, втрата якої призвела до неплатоспроможності підприємства.

Доказів того, що все майно ТОВ "ТД Агродар" через збройну агресію російської федерації проти України було втрачене (знищене) або пошкоджене, що унеможливило його використання в господарській діяльності товариства або продаж третім особам з метою отримання коштів для погашення заборгованості, або неможливість підприємства укласти договори з іншими контрагентами матеріали справи також не містять.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, матеріалами справи не підтверджено доводи боржника про те, що кредиторська заборгованість товариства виникла та не була погашена саме внаслідок збройної агресії проти України та як наслідок наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на положення абзацу 9 пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 34, 41, 44 Кодексом України з процедур банкрутства, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна.

Згідно частини 2-1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною 1 статті 34, частиною 2 статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією. Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною 3 статті 28 цього Кодексу. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.

АТ "Укрексімбанк" звертаючись до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство просило суд призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича.

До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім Агродар" було додано заяву арбітражного керуючого Беркута М.С. від 27.03.2024 вих.№02-01/17 про участь у справі про банкрутство, в якій вказано про згоду на призначення розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (т.3 а.с.115-117).

Крім того, в заяві повідомлено, що арбітражний керуючий відповідає вимогам, визначеним в статті 11 Кодексу України з процедур банкрутства, та не належить до жодної з категорії осіб, визначених в пункті 1) - 6) частини 3 статті 28 цього Кодексу. Також повідомлено про наявність досвіду та компетентності, організаційних та матеріально-технічних можливостей для виконання повноважень; відсутність великого навантаження у виконанні обов'язків арбітражного керуючого у зв'язку з невеликою кількістю справ, у яких бере участь; страхування відповідальності арбітражного керуючого у відповідності до вимог статті 24 Кодексу України з процедур банкрутства.

До вказаної заяви додано, зокрема, копії: свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №3468/5 від 06.10.2020; договору №ДЦВАК/252/23 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язків від 20.09.2023 (т.3 а.с.118, 120-122).

Частиною 3 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі:1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи. До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.

Розглянувши заяву арбітражного керуючого Беркута М.С. з доданими до неї документами, враховуючи наявність організаційних можливостей, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, страхування відповідальності, Господарський суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Кодексом України з процедур банкрутства обов'язки розпорядника майна, оскільки його кандидатура відповідає вимогам Кодексу.

Частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Відповідно до частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом було правомірно встановлено грошову винагороду розпоряднику майна арбітражному керуючому Беркуту М.С., у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" за рахунок коштів, авансованих на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" не підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 у справі №922/1676/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.08.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна

Попередній документ

120993409

Наступний документ

120993411

Інформація про рішення:

№ рішення:	120993410
№ справи:	922/1676/24
Дата рішення:	14.08.2024
Дата публікації:	15.08.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.07.2025)
Дата надходження:	14.05.2024
Предмет позову:	визнання банкрутом

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

04.06.2024 15:00	Господарський суд Харківської області
08.08.2024 12:30	Східний апеляційний господарський суд
14.08.2024 15:30	Східний апеляційний господарський суд
10.10.2024 12:00	Господарський суд Харківської області
12.11.2024 15:20	Господарський суд Харківської області
05.12.2024 12:10	Господарський суд Харківської області
28.01.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
27.02.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
27.03.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
17.04.2025 11:20	Господарський суд Харківської області
10.06.2025 15:20	Господарський суд Харківської області
24.07.2025 12:20	Господарський суд Харківської області
02.09.2025 14:20	Господарський суд Харківської області