вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"14" серпня 2024 р. Справа№ 910/17158/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, заяву
Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024
у справі №910/17158/23 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 348494,79 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/17158/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12, код 33447399) на користь Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича 348180 грн боргу, 314,79 грн три проценти річних з простроченої суми, 5227,43 грн витрат по оплаті судового збору. Нараховано до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12, код 33447399) на користь Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича три проценти річних на залишок суми боргу з 3 листопада 2023 р. до моменту виконання рішення суду за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП)/КДР/100=В, де: СОБ - сума основного боргу; 3 - 3% річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, В- сума нарахованих відсотків.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" подало апеляційну скаргу, в якій просило визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/17158/23; зупинити дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/17158/23; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24 січня 2024 року у справі №910/17158/23 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Привалка Антона Валерійовича повністю; відшкодувати судові витрати ТОВ "Талан Системс", за рахунок позивача у цій справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/17158/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/17158/23 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/17158/23. Витрати по сплаті судового збору покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Талан Системс".
01.07.2024 через електронний суд позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення де просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАН СИСТЕМС" (04050, місто Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), 12, код ЄДРПОУ 33447399) на користь Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу: у сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) грн за Додатковою угодою №4 від 15.08.2023 до Договору №15-08-2023 про надання правової допомоги від 15.08.2023 та Акту приймання-передачі надання послуг №23 від 28.06.2024.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.07.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича у справі №910/17158/23 передано на розгляд колегії у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В. у щорічній відпустці з 01.07.2024 по 19.07.2024 здійснити розгляд заяви не було можливо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17158/23 прийнято до розгляду. Розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17158/23 ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17158/23. Даною ухвалою суду не надавалось відповідачу час на подання заяви про зменшення витрат, оскільки станом на дату винесення ухвали суду заперечення відповідача вже були наявні.
10.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти ухвалення додаткового рішення, у даній заяві відповідач просив суд відмовити позивачу у відшкодуванні заявлених витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн, у разі якщо суд вирішить задовольнити витрати заявлені позивачем, то зменшити їх до 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, з огляду на таке.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону установлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як убачається із матеріалів справи, 15.08.2023 між АО «КЛОТ» та позивачем укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги клієнту (позивачу у даній справі).
Даним договором сторони визначили, що вартість послуг Виконавця визначається в додаткових угодах до договору.
15.08.2023 додатковою угодою сторони визначили, що вартість юридичних послуг становить 50 000,00 грн.
Судом установлено, що інтереси позивача у даній справі представляла адвокатеса Костишева В.Л., відповідно до ордеру від 08.01.2024.
Згідно акту приймання-передачі послуг №23 від 28.06.2024, адвокатом позивача було виконано наступні послуги:
- виконання умов Договору про надання правової допомоги №15-08-2023 від 15.08.2023 та Додаткова угода №4 від 15.08.2023 до даного договору, а саме представляти інтереси клієнта в суді апеляційної інстанції у справі №910/17158/23, готувати усі необхідні процесуальні документи та подавати їх до суду, приймати участь у судових засіданнях та вчинення інші процесуальні дії щодо захисту прав клієнта в указаній справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Водночас суд вважає з урахуванням позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та ураховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Додатково судом ураховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Крім того колегією суддів береться до уваги те, що витрати наразі стягуються за перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції. Отже, при складанні процесуальних документів представнику позивача не знадобилось вивчення обставини справи, оскільки відповідно до норм ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався без виклику учасників справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові ВС Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Водночас, приймаючи до уваги співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначав наступне.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
З урахуванням висновку Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем витрати у розмірі 50 000,00 грн, з урахуванням наданих послуг, а саме, складання відзиву, заперечення та клопотання про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заперечень відповідача, є завищеними пропорційно предмету спору, складності справи та об'єму наданих послуг.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими урегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що проаналізувавши апеляційну скаргу відповідача та відзив на апеляційну скаргу, який поданий позивачем, можна дійти висновку, що у відзиві позивач фактично дублює обставини, правове обґрунтування із висновками Верховного Суду, яке було зазначене у позовній заяві.
Отже, оскільки Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з огляду на заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича, з покладенням на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/17158/23 задовольнити частково.
2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Системс" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12, код 33447399) на користь Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч).
В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Привалка Антона Валерійовича відмовити.
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід'ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов