вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" липня 2024 р. Справа№ 910/18093/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Шаптали Є.Ю.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024
у справі № 910/18093/23 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
до Комунальної організації «Київмедспецтранс»
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
про стягнення 4 491,28 (до зменшення 16 916, 34 грн)
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про стягнення 16 916, 34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він здійснив виплату страхового відшкодування згідно страхового акта № 68102 у розмірі 29 346,75 грн. А оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5163498, то останнє здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 430,41 грн.
Оскільки страховик сплатив лише частину, то сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 16 916,34 грн. (29 346,75 - 12 430,41). Під час розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги до 4 491,28 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося 27.02.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд зменшити позовні вимоги до 4 491,28 грн. та стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 4 491,28 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зокрема, на думку скаржника суд першої інстанції не звернув увагу, що скаржник уже звертався до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування та останнє здійснило виплату матеріального збитку у розмірі 24 855,47 грн.
Також, за своєю правовою суттю поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не покривають усі витрати на відновлювальний ремонт потерпілої особи.
Так, ліміт відповідальності встановлений полісом складає 130 000,00 грн, проте, страховик винної особи застосовує норму 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає: «У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством». Водночас, договором добровільного страхування наземного транспорту №УА/0257953/2.1.5 не передбачено зменшення розміру відновлювального ремонту на коефіцієнт фізичного зносу запасних частин, а тому позивач не здійснював такі вирахування.
Згідно полісу №АМ006821319 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну складає 130 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 29 346,75 грн., а третьою особою розраховано та виплачено позивачеві 24 855,47 грн., а відтак відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 4 491,28 грн.
На думку позивача судом першої інстанції помилково застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, водночас, позивач звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові 03.12.2020 у справі №352/1384/18.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/18093/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18093/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23.
25.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18093/23.
Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2024 по 27.03.2024, у відрядженні з 28.03.2024 по 31.03.2024 та у відпустці з 01.04.2024 по 02.04.2024 та з 03.04.2024 по 04.04.2024. Питання пов'язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (05.04.2024).
У зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Гончарова С.А. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.04.2024 у справі №910/18093/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 прийнято справу № 910/18093/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 визначеною колегією суддів, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів, що підтверджують оплату судового збору у розмірі 4 026,00 грн.
19.04.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» надійшла заява про усунення недоліків, сформована в системі «Електронний суд», з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.05.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач вважає, що СК «Гардіан» при визначені вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля було незаконно та безпідставно враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а розрахований позивачем розмір збитків понесених для відновлення автомобіля становить 29 346,75 грн., що не перевищує ліміт відповідальності СК «Гардіан» за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5163498, який визначений в розмірі 130 000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є безпідставною, так як всю суму страхового відшкодування в розмірі 29 346,75 грн. позивачеві повинна сплатити третя особа.
Відповідач стверджує, що СК «Країна» шляхом приховування доказів оплати вже здійсненого відшкодування, а також, зловживання процесуальними правами та подання завідомо безпідставного позову, намагається стягнути з відповідача бюджетні кошти, які повинні спрямовуватися виключно для досягнення основної мети діяльності визначеної Положенням комунальної організації «Київмедспецтранс».
Окрім того, на думку відповідача позивачем до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку ціни позову, в тому числі і розрахунку законодавчих обмежень щодо стягнення сум, що, за законом не можуть бути стягнуті зі страховика відповідача. Так, позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача суму страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль в розмірі 4 491,28 грн., однак, жоден процесуальний документ, поданий до суду першої інстанції, а також апеляційна скарга не містить обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми в розмірі 4 491,28 грн.
Розгляд справи №910/18093/23 06.06.2024 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відрядженні та відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 розгляд справи № 910/18093/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 призначено на 17.07.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у 17.07.2024 відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2024 у справі №910/18093/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 прийнято справу до провадження визначеним складом суду.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/18093/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи
26.10.2021 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - Позивач) та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛІБЕРТІ УКРАЇНА»» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності власників транспортних засобів №УА/257955 (далі - Договір).
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, що зазначений в п.5 даного договору.
Відповідно до п.5 договору забезпеченим транспортним засобом є Fiat Nuovo Doblo, тип ТЗ легковий, д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2016.
14.02.2022 о 16 год. 55 хв. ОСОБА_1 керуючи т.з. «Пежо» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідачеві, в м. Києві по вул. Скляренка, 4, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення т.з. «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП вказані т.з. отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2022 у справі № 756/2827/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу Peugeot Boxer, була застрахована третьою особою, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР/5163498 від 24.05.2021. Відповідач повідомив третю особу про дорожньо-транспортну пригоду 15.02.2022.
17.02.2022 ТОВ «Компанія «Ліберті Україна» звернулось із повідомленням про настання страхового випадку до АТ «СК «Країна».
12.05.2022 ФОП Поремський Василь Миколайович виставлено рахунок на оплату №Пр00001734 на суму 29346,75 грн.
13.05.2022 ТОВ «Компанія «Ліберті Україна» подало до позивача заяву про виплату страхового відшкодування.
16.06.2022 позивачем складено страховий акт №30/68102/2.1.5.1, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 29 346,75 грн. та 05.07.2022 позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно страхового акта №30/68102/2.1.5.1 від 16.06.2022 у розмірі 29 346,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6501 від 05.07.2022.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то 13.07.2022 позивач звернувся до третьої особи з заявою №6270, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у 30-ти денний термін, починаючи з одержання претензії на користь позивача в сум 29 346,75 грн.
29.09.2022 ТДВ «СК «Гардіан» був здійснений розрахунок страхового відшкодування та перераховано суму страхового відшкодування позивачеві в сумі 12 425,06 грн., що підтверджується листом ТДВ «СК «Гардіан» від 05.12.2022 №05/12-2022, а також самим позивачем у відповіді на відзив.
25.10.2022 Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №68102/ІНС, в якій просив для повного відшкодування завданої шкоди перерахувати у місячний термін, з моменту отримання претензії на користь позивача в сум 16 921,69 грн.
11.11.2022 ТДВ «СК «Гардіан» переглянуло розмір страхового відшкодування та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 430,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №167078 від 11.11.2022, яка наявна в матеріалах справи.
21.11.2022 відповідач направив позивачеві лист №899-3, в якому зазначив, що до заяви не додано документи, на підтвердження вимог позивача, а тому просив направити на свою адресу оригінали або належним чином засвідчені копії страхової справи та документи, що підтверджують законність вимог. Також відповідач звернув увагу, що третьою особою було сплачено позивачеві 12 430,41 грн.
Отже, оскільки різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку здійснило ТДВ «СК «Гардіан», становить 4 491,28 грн., то позивач просив стягнути з відповідача 4 491,28 грн.
Господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову виходячи з того, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Отже, як вважає суд першої інстанції, відшкодування шкоди відповідачем, відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» за договором, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Однак, вказаних виняткових обставин судом не встановлено, з огляду на встановлення судом зобов'язання страховика відповідача на підставі договору виплатити страхове відшкодування та те, що заподіяна майну потерпілого шкода не перевищує встановлений полісом Відповідача ліміт відповідальності, який становить 130 000,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком місцевого суду.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком (ТДВ «СК «Гардіан») регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином страховик відповідача, тобто третя особа, виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом ст. 993 Цивільного кодексу України у системному зв'язку зі ст. 990 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі №464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18).
Крім того, системний аналіз п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Така правова позиція Верховного Суду висловлена у постановах від 04.12.2019 у справі №359/2309/17, від 17.10.2019 у справі №489/1356/16-ц, від 04.03.2020 у справі № 331/6395/18.
Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого ТОВ «Компанія «Ліберті Україна» пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем Peugeot Boxer, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить відповідачеві, перевищує виплачений третьою особою позивачу розмір страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, в сумі 4 491,28 грн.
Не заслуговують на увагу заперечення відповідача, що розмір збитків не перевищує ліміт відповідальності ТДВ «СК «Гардіан» за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5163498, який визначений в розмірі 130 000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є безпідставною, так як всю суму страхового відшкодування в розмірі 29 346,75 грн. позивачеві повинна сплатити третя особа, виходячи з того, що вказана страхова компанія з урахуванням вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконала свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування, укладеним зі відповідачем, тому різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням підлягає стягненню саме з відповідача.
Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що АТ «СК «Країна» шляхом приховування доказів оплати вже здійсненого відшкодування, зловживання процесуальними правами та подання завідомо безпідставного позову, без подачі до позовної заяви обґрунтованого розрахунку ціни позову, в тому числі і розрахунку законодавчих обмежень щодо стягнення сум, що, за законом не можуть бути стягнуті зі страховика відповідача, оскільки вищевказане спростовується матеріалами справи.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та вказана позивачем в його розрахунку сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 236-238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на докази сплати судового збору позивачем за подання до суду позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, в тому числі, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2).
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Суми прожиткового мінімуму на 2023 рік встановлено в ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX, відповідно до якого сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становить 2 684,00 грн., а тому позивач при зверненні до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунальної організації «Київмедспецтранс» про стягнення 16 916,34 грн. зобов'язаний був оплатити судовий збір в сумі 2 684,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору додається до позовної заяви і має містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідний документ подається до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), такого документа не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Проте, скаржником до позовної заяви додана копія платіжного доручення від 29.01.2020 про сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн, що не відповідає вимогам Закону. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що надана позивачем згадана копія платіжного доручення датована 29.01.2020, в той час як спірні відносини виникли з 14.02.2022, а тому не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за вказаною позовною заявою.
А тому, враховуючи, що матеріали справи не містять належні докази сплати позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви у встановленому порядку та розмірі, враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн. з Комунальної організації «Київмедспецтранс» в дохід Державного бюджету України.
Водночас, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4 026,00 гривень підлягає стягненню з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна».
Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/18093/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення 4 491,28 грн. задовольнити.
Стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25, ідентифікаційний код 01993807) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код 20842474) 4 491 (чотири тисячі чотириста дев'яносто одну) гривню 28 копійок.
Стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25, ідентифікаційний код 01993807) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
4. Стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25, ідентифікаційний код 01993807) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код 20842474) судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.
5. Видачу наказу по справі №910/18093/23 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/18093/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту постанови 13.08.2024.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Г.П. Коробенко
Є.Ю. Шаптала