Справа № 545/3092/24
Провадження № 2/545/1749/24
"12" серпня 2024 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.
за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова О.А., звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом, в обґрунтування якогозазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 57969979 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 4569 від 30.05.2018 року. ОСОБА_1 не визнає боргу у повному обсязі перед ПАТ «ПУМБ», оскільки стягнення відповідного боргу на користь відповідача грубо порушує його законні права та інтереси, виконавчий напис № 4569 від 30.05.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., із порушенням чинного законодавства, не на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, а сума кредитних коштів не є безспірною.
Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати виконавчий напис від 30.05.2018 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. зареєстрований в реєстрі під № 4569 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 23.07.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. до позову додала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ПАТ «ПУМБ» надав заяву, у кій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Питання про стягнення судових витрат просить вирішити з урахуванням вимог ст. 142 ЦПК України, справу розглянути у його відсутність.
Третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про час місце та датуслухання справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду невідомі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 16.03.2012 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , був укладений Кредитний договір № 14442145, згідно якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 13240,00 грн. (а.с. 20-31).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 28.12.2018 року відкрито виконавче провадження № 57969979 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості (а.с. 11) на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 4569 від 30.05.2018 року (а.с. 10). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 04.04.2024 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 12-13).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями- не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.
Відповідно до п. 2-2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом 2. «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/20084/14, провадження № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.05.2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до договору № 190511-6584-1, укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як зазначила Велика палата Верховного суду у Постанові від 15.01.2020 року, ухваленій в цивільній справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557 цс 19, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав..
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною, оскільки не зрозуміло, чому заборгованість стягується саме з 15.05.2017р. по 15.05.2018р.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 2-09/05 від 09.05.2024 року (а.с. 84), Акту виконаних робіт від 30.07.2024р. (а.с. 82 звор. бік), переліку послуг (а.с. 83) вартість витрат на правову допомогу складає 6000,00 грн.
Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає їх співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для відповідача, а тому вважає необхідним стягнути її у зазначеному розмірі.
Позивач ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 42) та відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Суд відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, з урахуванням визнання стороною відповідача позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 1059,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4569 від 30.05.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованості в сумі 23752 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 38 (тридцять вісім) коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829)на корить держави судовий збір у розмірі 1059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:Т. О. Зуб