Дата документу 05.08.2024Справа № 554/4069/24
Провадження № 2/554/3848/2024
05 серпня 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участі секретаря - Васюти А.Є.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Курила В.О.,
представників відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Полтавської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури.
Позовні вимоги обгрунтувала тим, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року по справі № 545/2959/16, яке ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2018 року - залишено без змін.
Позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико- соціальної експертизи, треті особи: в.о. головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Шпилько Лариси Олександрівни, ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення, як такого, що є незаконним га поновлення на посаді, задовольнити частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ Полтавського обласного центру медико- соціальної експертизи №122-К від 15 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15 липня 2016 року.
Стягнуто з Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15 липня 2016 року по час розгляду справи в суді 11 липня 2017 року з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 243 грн. 68 коп., а саме в сумі 60676 грн. 32 коп. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір в сумі 2260 грн. 36 коп.
Полтавським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №545/2959/16-ц від 11.07.2017 року з примусового виконання про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря - терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15.07.2016 року, де боржником є Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року, яка Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року залишена в силі, а касаційну скаргу Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради», на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2018 року, ухвалою Верховного Оуду від 19 грудня 2018 року - повернуто, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані- особи: Шевченківський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області, КП « Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради, Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.
Замінена у виконавчому провадженні № 54301636 щодо виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року в цивільній справі №554/2959/16-ц боржника Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи його правонаступником Комунальним підприємством «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради (вул. Миколи Дмитрієва,7 м. Полтава, 36011, код ЄДРПУО 41467163).
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06 травня 2021 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради, Полтавський -обласний центр медико-соціальної експертизи, про виправлення помилки у виконавчому листі та визнання його таким, що не підлягає виконанню у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медюсо-соціальної експертизи, треті особи: в.о. головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , про скасування наказу про звільнення, як такого, що є незаконним та поновлення на посаді - задоволено.
Виправлено помилку у виконавчому листі Полтавського районного суду Полтавської-області від 11 липня 2017 року у справі № 545/2959/16-ц про: «Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради з 15 лцпня 2016 року», який був виданий на виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року у справі № 545/2959/16-ц, на «Поновитд ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта обласної медико- соціальної експертної комісії Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради з 15 липня 2016 року (вул. М.Дмирієва,7 м. Полтава, 36011, код ЄДРПУО 41467163)».
Визнано виконавчий лист Полтавського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2020 року у справі № 545/2959/16-ц про: «Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради з 15 липня 2016 року» - таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, справа №545/2959/16- ц, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 травня 2021 року - залишено без змін.
На виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з 26.05.2021 року перебувало виконавче провадження № 65541686 з виконання виконавчого листа виданого Полтавським районним судом Полтавської області від 11.05.2021 року № 545/2959/16 - ц про поновлення мене, ОСОБА_1 , на посаді лікаря-терапевта обласної медико-соціальної експертної комісії Комунального підприємству «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської ббласної ради з 15 липня 2016 року.
Постановами державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства; юстиції(м. Суми) від 19.10.2021 року та від 02.12.2021 року у відповідності; до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради, накладено штрафи у розмірі 5100, 00 грн. та 10200, 00 грн!
Керуючись частиною другою ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юостиції (м. Суми) було скеровано Подання про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого ст. 382 КК України за умисне невиконання рішення суд, що набрало законної сили боржником, КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради, від 10.12.2021 року за вихідним № 104910 до Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юостиції (м. Суми) від 28.12.2021 року, ВП № 65541686, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 545/2959/16 - ц від 11.05.2021 рору, виданий Полтавським районним судом Полтавської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта обласної медико-соціальної експертної комісії Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради з 15.07.2016 року - закінчено.
12.01.2022 року ОСОБА_1 , звернулася із заявою про кримінальне правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України) до Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області, проте заява уповноваженими посадовими особами Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області була проігнорована. Згідно ст. 214 КПК України слідчим відомості до ЄРДР за викладеними фактами в заяві протягом 24 годин не внесена. Витяг з ЄРДР наданий не був.
На неправомірні дії посадових осіб Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудбвих розслідувань я, ОСОБА_1 , звернулася зі скаргою до Октябрського районного суду м. Полтави.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2022 року, справа № 554/447/22, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов'язано уповноважену службову особу Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за моїм повідомлення від 12.01.2022 року.
На виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2022 року про зобов'язання уповноважену службову особу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області внести відомості до ЄДР про кримінальне правопорушення за повідомленням ОСОБА_1 від 12.01.2022, а саме про умисне невиконання рішення Полтавського, районного суду по справі № 545/2959/16 від 11 липня 2017 року, Полтавським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області внесено відомості до ЄРДР за №12022170420000133 від 29.01.2022 року та визначено правову кваліфікацію злочину за ч. 3 ст. 382 КК України.
15.02.2022 року позивачка звернулася з заявою до слідчого РУП ГУПН в Полтавській області щодо визнання потерпілою по даному кримінальному провадженні.
У подальшому, у вищезазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , визнано потерпілою та вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого, 17.03.2023 року.
Досудове розслідування здійснюється Полтавським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, а процесуальне керівництво - Полтавською окружною прокуратурою.
На час подання позовної заяви та до теперішній час, жодної особи, відповідальної за негайне виконання рішень судів слідчим не було встановлено під час досудового розслідування та не вчинено необхідних своєчасних дій як з боку слідчого так із прокурора, хоча орган, на якого покладено обов'язок поновлення мене на роботі чітко визначено в рішеннях суду.
Натомість постановою слідчого СВ Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській: області від 01.04.2022 року провадження, яке внесено до ЄРДР за №12021170420000133 від 29.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, закрите у зв'язку з відсутністю складу злочину на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.11.2022 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження, скасовано постанову слідчого СВ Полтавського РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Демченко А.О. від 01.04.2022 року про закриття кримінального провадження № 12021170420000133 від 29.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів у передбаченому законом порядку, зокрема, від 01.06.2022 року, від 01.08.2022 року із заявами, скаргами до Полтавської обласної прокуратури щодо стану досудового розслідуванню у кримінальному провадженні № 12022170420000133 від 29.01.2022 року.
Також, зверталася зі скаргою до керівництва слідчого управління ГУНП в Полтавській області від 20.03.2023 на бездіяльність слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області у кримінальному провадженні № 12022170420000133 від 29.01.2022 року.
У подальшому були звернення та скарги, як до Полтавської окружної прокуратури, і від 04.09.2023 року так і до Полтавської обласної прокуратури від 20.03.2023 року, від 01.09.2023 року, але органами державної влади на які покладено обов'язки щодо здійснення досудового розслідування та здійснення організації і процесуального керівництва судовим розслідуванням, належних заходів у відповідності до вимог чинного законодавства здійснено не було.
На думку позивачки, це засвідчує про бездіяльність, як слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, так і процесуального керівництва - Полтавської окружної прокуратури Полтавської області.
Внаслідок несвоєчасного поновлення на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15 липня 2016 року ОСОБА_1 , своєчасно не було призначено пенсію, яку вона не отримала.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже, станом на 15.07.2016 року їй було 57 років 7 місяців та вона, мала право на пенсію за віком.
В наслідок невиконання рішення суду, нею не були отримані доходи, які вона отримувала б внаслідок отримання пенсії, які вона визначає у сумі 603978 грн. 40 коп.
«Висновок спеціаліста щодо обстеження ОСОБА_1 23.11. 1958 р.н.» від 09.11.2023 року (надалі - Висновок), який був складений спеціалістом ОСОБА_6 зі стажем роботи 25 років психолога - психотерапевта та є дійсним членом Європейської асоціації псірсотерапії, сертифікована при Віденському Інституті індивідуальної глибинної психології за Адлером; Кваліфікація за програмою ОБСЄ, Дійсний член Європейської Асоціації Психотерапії та має інші сертифікації, про що засвідчує Державний реєстр Української Спілки Психотерапевтів, позивачкою підтверджено також спричинення їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 500000 грн.
Ухвалою судді від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити рохгляд у порядку загального позовного провадження.
24.05.2024 року до суду надійшов відзив ГУ НП в Полтавській області на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають із наступних підстав.
Зазначають, що позивачкою ОСОБА_1 не обґрунтувала те, що саме діяння ГУНП в Полтавській області та Полтавської обласної прокуратури призвели до неможливості отримання позивачкою пенсії за віком. У зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди з держави на користь позивачки.
У постановах Верховного Суду (від 29.08.2018 у справі № 686/16161/16-ц; від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17; від 23.01.2019 у справі № 308/1990/16-ц) висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювач шкоди), та наголошується на тому, що відповідно до положення статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої виключно незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відтак вина ГУНП в Полтавській області стосовно невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та щодо не отримання останньою пенсії за віком відсутня.
Водночас сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду внаслідок неправомірних дій посадових осіб, на який посилається позивачка як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
З моменту відкриття кримінального провадження № 12022170420000133 СВ Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області вчинено ряд заходів та процесуальних дій.
29.12.2023 слідчим Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Рішення про закриття вказаного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_1 до прокуратури та суду не оскаржувалось.
06.05.2024 матеріали закритого кримінального провадження надійшли до Полтавської окружної прокуратури та за результатом розгляду скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
На даний час досудове розслідування кримінального провадження триває.
Вважають, що при розгляді вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди судом можуть братися до уваги лише ті негативні наслідки немайнового характеру, які доведені позивачем під час розгляду даної справи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Проте, слід звернути увагу на те, що ГУНП в Полтавській області не було вчинено жодних протиправних дій стосовно позивача.
На підтвердження наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем надано висновок спеціаліста ОСОБА_6 від 19.04.2024 щодо обстеження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний висновок не є належним та достатнім доказом наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки він отриманий не у порядку, визначеному ЦПК України.
Крім цього, всі висновки щодо стану ОСОБА_1 , наведені у зазначеному висновку жодним чином не пов'язані із досудовим розслідуванням кримінального провадження №12022170420000133, а зроблені лише зі слів самої ОСОБА_1 .
Зі змісту позовної заяви взагалі не зрозуміло яким чином та на які обставини посилається позивач при визначенні суми моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.
Вважають, що таким чином, обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засідання позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник Полтавської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Представник Головного Управління Національної поліції у Полтавській області заперечувала проти задоволення позову із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що ГУ ДКСУ у Полтавській області не є належним відповідачем у даній справі. Жодним рішенням суду не встановлено протиправної бездіяльності чи неправомірних дій державного органу. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває. Вважає позовну заяву передчасною, а позовні вимоги не доведеними.
Суд, заслухавши позивачку, представника позивачки, представників відповідачів та дослідивши письмові докази, які долучені до маетріалів справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.07.2017 року у справі №545/2959/16, яке набрало законної сили, поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта обласної медико-соціальної експертної комісії КП “Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи” Полтавської обласної ради з 15.07.2016 року. Рішення у частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
У зв?язку з виконанням рішення суду №545/2959/16-ц, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відкрито виконавче провадження №65541686 (а.с.21).
На час розгляду справи, рішення не виконано.
У зв?язку з тривалим невиконанням вказаного рішення суду, ОСОБА_1 звернулася до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022170420000133 (а.с.22).
На час розгляду справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.
Позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до керівництва Полтавської обласної прокуратури та Слідчого управління ГУ НП в Полтавській області зі скаргами на бездіяльність слідчого поліції та прокуратури - 12.01.2022, 01.06.2022, 01.08.2022, 20.03.2023, 01.09.2023 (а.с.24-25, 28-29, 32) на які отримано відповіді - 24.03.2023, 17.04.2023, 21.04.2023, 05.08.2023, 14.09.2023 (а.с.30-31, 35-38).
Оскільки, тривалий час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022170420000133 та рішення суду від 11.07.2017 року не виконується, позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що вона позбавлена можливості оформити пенсію та отримувати відповідні виплати від держави, які вона обраховує у сумі 603978,40 грн.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Частиною першою статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, постанова Великої Палати Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 345/4225/18).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цього Кодексу).
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501ис17 та відтворено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц. від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
В зазначеній категорії справ відповідачем може бути лише держава, а не органи, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У постановах Верховного Суду (від 29.08.2018 у справі № 686/16161/16-ц; від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17; від 23.01.2019 у справі № 308/1990/16-ц) висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювач шкоди), та наголошується на тому, що відповідно до положення статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої виключно незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У ході розгляду справи встановлено відсутність будь-якого судового рішення, яким встановлено протиправність рішень, дій або бездіяльності державного органу чи посадової (службової) особи державного органу (відповідачів у даній справі).
Водночас сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду, внаслідок неправомірних дій посадових осіб, на який посилається позивачка як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Отже, позовні вимоги у частині стягнення матеріальної шкоди не можуть бути задоволені.
Спричинення моральної шкоди позивачкою підтверджено висновком спеціаліста щодо обстеженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконаного спеціалістом Української Спілки Психотерапевтів Волик В.В. від 09.11.2023 року.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1167 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Жодної з переліченої у ч.2 ст.23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов'язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, відповідачем не допущено.
У ході судового розгляду стороною позивача не надано суду доказів протиправної поведінки відповідачів.
Також, судом не може бути взято до уваги у якості належного і допустимого доказу висновок спеціаліста Української Спілки Психотерапевтів Волик В.В. від 09.11.2023 року, оскільки він за своєю суттю не є висновком експерта та отриманий з порушенням вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у частині стягнення моральної шкоди, оскільки до суду не надано належних доказів страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідачів, факту протиправних дій відповідачів чи їх протиправної бездіяльності, які підтверджуються рішенням суду, внаслідок чого позивачці могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які понесла позивачка.
Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури необхідно відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється за ст.141 ЦПК України. Оскільки, позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, так як має другу групу інвалідності (довідка до акта МСЕК серії АВ №0033193), судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 14.08.2024 року.
Суддя Т.М.Черняєва