Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/12553/24
Провадження №1-кп/523/1351/24
08.08.2024р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024163490000316 від 10.05.2024р. за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2013,2023 років народження, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15,ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 достовірно знаючи про військову агресію збройних сил російської федерації та впровадження на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 №230, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу цієї військової частини і призначено на посаду бойового медика 1 парашутно-десантного взводу 8 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону у званні молодшого сержанта.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо.
Відтак, будучи військовослужбовцем, ОСОБА_5 має статус військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби по теперішній час.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Проте, ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
09.05.2024р., приблизно о 16год. 00хв., ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, достовірно знаючи про впровадження на території України воєнного стану, знаходився на території Одеської обласної клінічної лікарні, розташованої по АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення металевого стелажу з полицями, що належить КНП «Одеська обласна клінічна лікарня, OOP, який знаходився біля будівлі харчового блоку лікарні. Далі, Капука керуючись прямим умислом, корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи таємно, переніс зазначений стелаж, який залишив біля кам'яного паркану, що огороджує територію лікарні зі сторони провулку Одеського. Після чого, ОСОБА_5 вийшов з території лікарні та направився до провулку Одеського, де перебуваючи біля кам'яного паркану, навпроти будинку АДРЕСА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишились не поміченими для оточуючих, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, заліз на паркан та таємно викрав зазначений стелаж, вартістю 1508грн., який перетягнув з території лікарні на сторону провулку Одеського. Після чого, ОСОБА_5 зліз з паркану і взявши в руки металевий стелаж з полицями почав йти в сторону АДРЕСА_1 , однак з причин, що не залежали від його волі, довести свій злочинний намір до кінця не зміг, оскільки був помічений та зупинений співробітником поліції.
В судовому засіданні, обвинувачений повністю визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєних кримінальних правопорушень.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор, обвинувачений та представник потерпілої сторони не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.2 ст.15,ч.4 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується особа ОСОБА_5 , який є особою раніше не судимою, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2013,2023 років народження, військовослужбовця, але є таким, що самовільно залишив місце служби (підтверджується документально), маючого постійне місце реєстрації та проживання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання обвинуваченим своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальної шкоди, у зв'язку із поверненням раніше викраденого майна.
Обставинам, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження,
беручи до уваги особу Капуки, який є особою раніше не судимою, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей 2013,2023 років народження, військовослужбовця, але є таким, що самовільно залишив місце служби (підтверджується документально), маючого постійне місце реєстрації та проживання, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, повне визнання обвинуваченим своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальної шкоди, у зв'язку із поверненням раніше викраденого майна та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України).
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15,ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_4 обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Речові докази: стелаж, вважати повернутим за належністю представнику КНП «ООДКЛ» ОСОБА_6 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2024р. на вказаний стелаж - скасувати; диск із відеозаписом - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя ОСОБА_1