Справа № 515/971/24
Провадження № 3/513/1087/24
Саратський районний суд Одеської області
14 серпня 2024 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, які надійшли з Одеського апеляційного суду після визначення підсудності, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 21 січня 2008 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційного номеру не надано, -
09 червня 2024 року о 00 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме виражався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Зі складеним з приводу виявленого адміністративного правопорушення протоколом про адміністративне правопорушення порушник ознайомився, йому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що зроблено відмітка та поставлено підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У своїй заяві від 14 серпня 2024 року про слухання справи у його відсутність вину визнав та просив звільнити його від адміністративної відповідності за малозначністю вчиненого правопорушення, оскільки його діями не завдано шкоди потерпілій.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з'явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП домашнім насильством визначається насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 165181 від 13 червня 2024 року, яким зафіксовано факт правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зауважень щодо викладених у ньому обставин правопорушник не зазначив, з протоколом згоден;
- рапортом про реєстрацію повідомлення, що надійшло на службу 102 про вчинення домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_1 , який побив, швидка медична допомога не потрібна, розлучені, але мешкають разом, заявник: ОСОБА_2 ;
- заявою ОСОБА_2 від 10 червня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив щодо неї неправомірні дії;
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , згідно з якими 09 червня 2024 року близько 00 години 15 хвилин колишній чоловік, з яким після розлучення проживають разом, 09 червня 2024 року близько 00 години 15 хвилин попросив її мобільний телефон, на що вона йому відмовила та останній накинувся на неї, почав душити, при цьому, виражаючись на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. У час коли він відвернуся, вона забрала мобільний телефон та пішла своїх батьків;
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 13 червня 2024 року, в яких останній вину свою визнав та які повністю узгоджуються з поясненнями потерпілої;
- формою оцінки ризиків домашнього насильства, згідно з якою рівень вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства визначено як середній.
Обираючи вид адміністративного стягнення суд, відповідно до ст.33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу правопорушника, ступінь його вини, його майновий стан обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
ОСОБА_1 протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за однорідне правопорушення, вину визнав.
Щире розкаяння ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, відповідно до ст.34 КУпАП є обставиною, що пом'якшує відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.
Обставин, які б відповідно до ст.35 КУпАП обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
ЄСПЛ в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 року суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставіст.22 КУпАП. При цьому, необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
В кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, а також особу ОСОБА_1 , визнання ним вини та щире розкаяння, те, що його діяння суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди і така шкода фактично не була заподіяна, відсутність будь-яких доведених негативних наслідків внаслідок його діяння, з урахуванням ставлення правопорушниці до вчиненого, яка у своїй заяві просила не притягувати чоловіка до адміністративної відповідальності, беручи до уваги те, що накладення стягнення може позбавити його сім'ю засобів для існування, поставить його у скрутне матеріальне становище, вважаю за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосувати ст.22 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням.
На думку суду, застосування такого виховного заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення, визначеної ст. 22 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення нових.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст. ст. 22, 256, 280, 283 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У відповідності до ст.22 КУпАП, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням по відношенню до нього.
Провадження по справі закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП та ч.1 ст. 287 КУпАП.
В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. С. Миргород