Справа № 761/9160/22 Номер провадження 22-ц/814/1558/24Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
12 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар:Кириченко В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гальченко Наталії Григорівни на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування якого зазначав , що ОСОБА_1 31.08.2021 звернувся до ДБР із заявою про вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінальної справи № 04580007, які всупереч ст. 214 КПК України не були внесені до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року за скаргою ОСОБА_1 було зобов'язано ДБР внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. На адвокатський запит до ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про вчинення кримінального правопорушення надано відповідь, що ухвала направлена до виконання до ТУ ДБР у м. Полтаві для розгляду у межах чинного законодавства. Станом на 04.05.2022 року жодної інформації про виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року не надано.
У зв'язку із вказаним , позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду, у сумі 650 000,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 07 грудня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві, Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гальченко Н.Г. Скарга мотивована тим , що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом невірно встановлено обставини справи та не надано належної оцінки доказам по справі.
Апелянт зазначає , що судом першої інстанції не враховано що бездіяльність ТУ ДБР у м.Полтаві , унеможливила встановлення непричетності скаржника до інкримінованих йому злочинів, через що ОСОБА_1 перебуває у напруженому психологічному стані , що впливає на його здоров'я.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Від ТУ ДБР у м.Полтаві надійшов відзив на апеляційну скаргу . У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , рішення районного суду без змін.
Від Державного бюро розслідувань також надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як зазначено в позові, 31.08.2021 звернувся, у порядку ст. 214 КПК України, до ДБР з заявою про кримінальне правопорушення.
Заява ОСОБА_1 від 31.08.2021 року про вчинення кримінального правопорушення надійшла до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві та за результатами її розгляду слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, надана відповідь 27.09.2021 за 3 П-8354/п-8355/п-8356/п-8357/п-8358/15-02-1 про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за цією заявою.
11.11.2021 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва зобов'язано компетентних осіб ДБР внести відомості до ЄРДР , викладені в заяві ОСОБА_1 від 31.08.2021.
ТУ ДБР, розташованим у м. Полтаві, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2021 у справі №761/33484/21 відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 31.08.2021, внесені до ЄРДР 23.02.2022 за ч. 1 ст. 365 КК України, 23.02.2022 року внесені до ЄРДР та приєднані до об'єднаного кримінального провадження № 62022170010000055 за ч. 1 ст. 367 КК України, що підтверджується витягом із ЄРДР. Кримінальне провадження за№№ 62022170010000055 перебувало в провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та 22.11.2022 року закрите на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позивач вказує, що внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування йому спричинено моральну шкоду, та посилаючись на цю обставину просив стягнути на його користь 650 000 грн. моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню , оскільки позивач реалізував свої права передбачені нормами КПК України , шляхом оскарження дії та бездіяльності органів досудового розслідування, проте вказані обставини не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань, та без належних доказів не можуть потягнути за собою компенсацію моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на слідуюче.
Так, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріал справи та встановивши , що позивач не надав доказів на підтвердження завдання відповідачами йому моральної шкоди та не довів наявність такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останнього в її завданні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді, якою зобов'язано компетентних посадових осіб ДБР внести відповідні відомості до ЄРДР свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження бездіяльності слідчого і не є безумовним доказом неправомірності дій чи бездіяльності , та не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності .
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо задоволення його скарги ухвалою слідчого судді , варто враховувати висновок Верховного Суду від 27 січня 2021 року по справі №345/4225/18 в подібних правовідносинах , де зазначено , що за ч.6 ст. 82 ЦПК України , лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення , які набрали законної сили , є обов'язковими для суду , що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи , стосовно якої ухвалений вирок , ухвала або постанова суду , лише в питанні , чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже , при розгляді цивільної справи ухвала слідчого судді ( про зобовязання уповноважених осіб (слідчого) Державного бюро розслідувань не належить до преюдиційних судових рішень , передбачених частиною шостою ст.82 ЦПК України.
З огляду на що, суд вважає, що у справі яка переглядається ухвала слідчого судді на яку посилається ОСОБА_1 не належать до преюдиційних судових рішень і не може виступати , у якості засобів доказування , та бути доказом факту доведеності завдання ОСОБА_1 моральної шкоди та підставою для її відшкодування, так само як не можуть бути такими засобами доказування і посилання ОСОБА_1 на ненадання йому інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР за його заявою.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, що є його процесуальним обов'язком.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гальченко Наталії Григорівни - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2024 року.
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А.Лобов