12 серпня 2024 року
м. Київ
справа №240/29150/22
адміністративне провадження №К/990/29089/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №240/29150/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
У 2022 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком в сумі 8179,00 гривень з урахуванням проведеної раніше виплати;
- стягнути з відповідача різницю разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої частини разової грошової допомоги в загальній сумі 8179,00 гривень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, позов задоволено.
26.07.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржник не додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України від 08.07.2011№ 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
В порядку передбаченому частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 - 2481,00 гривень.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 992,40 гривень (2481,00 гривень х 0,4), а відтак скаржник під час звернення до суду касаційної інстанції повинен сплатити судовий збір у розмірі 1587,84 гривень (992,40 гривні х 200% х 0,8).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
За приписами статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1587,84 гривень за такими реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024. У вказаному клопотанні скаржник зазначає, що механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду регулюється Порядком КМУ від 26.08.2021 №902. Та 28.05.2024 в зазначений порядок було внесено зміни, де Пенсійний фонд України та його територіальні органи було додано в перелік органів які вважаться боржником за рішеннями національних судів. Також вказує, що листами Пенсійного фонду України від 12.06.2024 №2800-0301102-9/35953, від 12.07.2024 №2800-030101-9/426843 до територіальних органів Пенсійного фонду доведено про статус боржників органів Пенсійного фонду України та територіальних органів в категоріях справ про стягнення коштів для виплати разової допомоги до 5 травня та рекомендації щодо порядку виконання судових рішень. Тому вважає, що саме з цього часу, територіальні органи Пенсійного фонду України здобули можливість реального визначення повноти покладених зобов'язань та опрацювання вказаної категорії справ.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, і, передовсім, щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена також й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення тільки задля повторного слухання справи й ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Верховний Суд підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Організація роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зокрема, супроводження справ у судах та підготовка процесуальних документів, не належить до поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки не є об'єктивно непереборними обставинами.
Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Негативні наслідки, які настали у зв'язку з організацією роботи державної установи є, певною мірою, відповідальністю за неналежне виконання таким суб'єктом владних повноважень своїх процесуальних обов'язків.
Водночас, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Щодо посилання скаржника на введений в Україні воєнний стан та пропуск у зв'язку з цим строку на подання касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги, а наведені скаржником обставини не є поважними, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб'єктивними, адже стосуються належної організації роботи в середині установи та залежать від волі керівника та працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на наведене, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження причини його пропуску, не є поважними в розумінні вимог процесуального закону, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, скаржнику необхідно зазначити поважні причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів та надати документ про сплату судового збору.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно залишити без руху.
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №240/29150/22 - відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №240/29150/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимоги ухвали в частині зазначення поважних причин пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання вимоги ухвали в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа