13 серпня 2024 року
м. Київ
справа №360/167/24
адміністративне провадження № К/990/29922/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №360/167/24 за адміністративним позовом адвоката Кашуби Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
8 лютого 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову адвоката Кашуби Миколи Олексійовича (далі представник позивача або Кашуба М.О.) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач або ГУНП в Київській області), в якому позивач, відповідно до уточнення від 16 лютого 2023 року, просив суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2023 року до дати фактичного розрахунку - 13 січня 2024 року у сумі: 28114,52 грн;
зобов'язати ГУНП в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 грудня 2023 року до дати фактичного розрахунку - 13 січня 2024 року, в сумі: 28 114,52 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13 грудня 2023 року до 12 січня 2024 року у розмірі: 28 114,52 грн (двадцять вісім тисяч сто чотирнадцять гривень 52 коп).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 1 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №520/19680/23 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі №360/167/24 за адміністративним позовом адвоката Кашуби Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
С.А. Уханенко,
Судді Верховного Суду