Справа № 645/4722/24
Провадження № 1-кп/645/464/24
13 серпня 2024 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №22023220000001524 від 16.11.2023, обвинуваченій
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Укрїани, уродженці м.Харкова, одруженій, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», раніше не судима,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України,
В провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова 09.08.2024 року надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою суду від 09.08.2024 року кримінальне провадження призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
У відношенні ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2024 продовжено ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк 60 днів, тобто до 15.08.2024р., без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обставини встановлені під час досудового розслідування та на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що обвинувачена, розуміючи складність проведення судового розгляду, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою України кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, а також передбачене станцією статті покарання, може переховуватись від органів суду, в тому числі на території російської федерації чи тимчасово окупованих частинах території України, а застосування під час збору та передачі інформації про розташування ЗСУ заходів конспірації та приховування своєї діяльності свідчить про наявність у обвинуваченої наміру ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєні діяння.
Також до суду від захисника - адвоката ОСОБА_4 , надійшли письмові заперечення на клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких він просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі та застосувати до обвинуваченої запобіжних захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло на певний період доби з 22:00 до 06:00 наступного дня. Вказував, що прокурором не надано до суду жодного доказу, що ризики, передбачені у пунктах 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують. Зазначив, що в обвинуваченої немає злочинного минулого, є постійне місце проживання в м. Харкові, наявний усталений спосіб життя, вона одружена та має двох дітей, чоловік обвинуваченої знаходиться в тяжкому стані, адже має серйозне захворювання серцево-судинної системи та потребує постійного догляду, а мати обвинуваченої, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є жінкою похилого віку та на даний час потребує оперативного лікування з приводу катаракти обох очей, що зумовлює необхідність присутності обвинуваченої поруч з матір?ю. За цих обставин, сторона захисту наполягає, що наявність небезпеки того, що обвинувачена ОСОБА_5 буде переховуватися від суду, відсутня. Також вказав, що відповідно до матеріалів досудового розслідування відносно обвинуваченої ОСОБА_5 протягом січня-лютого 2024 року проводилися негласні слідчі (розшукові) дії: зняття інформації з електронної інформаційної системи, проте жодного доказу на підтвердження існування вищезазначених ризиків не було встановлено та зазначено в протоколах за результатами проведення НС(Р)Д.
Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання, з підстав викладених вище та просив його задовольнити.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби з 22:00 до 06:00 наступного дня.
Обвинувачена підтримала клопотання свого захисника.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього документи, клопотання захисника, суд приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. ст. 114-2, ч.2 ст. 436-2 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та нетяжкого злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від суду на сьогодні на думку суду продовжує існувати, оскільки ймовірна можливість переховування обвинуваченої від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Крім того, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченій, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії проведення підготовчого судового засідання, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину може вдатися до відповідних дій.
Разом з тим, наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків та відсутність судимостей, враховуючи обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованого злочину, не є підставою для змінення обвинуваченій запобіжного заходу на більш м'який.
Доводи захисника, наведені у запереченні на клопотання прокурора не спростовують зазначених вище висновків суду.
Разом з цим, прокурором не обґрунтовано та не доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується), оскільки згідно відомостям наданим суду на стадії підготовчого судового засідання, обвинувачена раніше за вчинення кримінальних правопорушень не засуджувалася. Доказів, які б свідчили про наявність ризиків вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, прокурором не надано.
Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому продовжений та діє на час постановлення ухвали.
В даному випадку, враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну норму ч.6 ст. 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ст. 114-2 КК України, оскільки наявний встановлений ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене, оскільки обвинувачена підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ст. 114-2 КК України, суд не визначає розмір застави.
Виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про продовження застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту на певний період доби - суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 201, 314, 315, 372 КПКУкраїни, суд, -
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт на певний період доби - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 11 жовтня 2024 року включно.
Встановити строк дії ухвали до 11 жовтня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 13.08.2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1