13 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 602/18/24 пров. № А/857/15223/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В. Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року у справі № 602/18/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,
суддя в 1-й інстанції - Холява Л.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ланівці,
дата складання повного тексту рішення - 19 квітня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Лановецького районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі також ГУ НП в Тернопільській області, відповідач) та просив скасувати постанову серії ЕНА № 1163494 від 26 грудня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 26 грудня 2023 року інспектор ВП № 2 Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітан поліції Остапчук P.C. склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26 грудня 2023 року серії ЕНА № 1163494, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Вказує, що накладення адміністративного стягнення обгрунтоване тим, що 26 грудня 2023 року о 11.00 год. він керував транспортним засобом КІА SORENTO GDA 0733 по вул.Незалежності, 38 в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області, начебто, будучи позбавлений права керування транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.
Зазначену постанову вважає протиправною, винесену всупереч вимогам законодавства України та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, до постанови ніяких матеріалів відеофіксації не додано. Також, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена інспектором ВП № 2 Кременецького районного відділу поліції відносно нього на вулиці, що суттєво порушило право на захист, а також унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Так, на момент складання постанови він не погоджувався, що в його діях існують ознаки порушення ПДР, проте інспектор всупереч ст.258 КУпАП розглянув справу з порушенням норм чинного законодавства, при цьому не склав протокол про адміністративне правопорушення, який є в даному випадку обов'язковим додатком до постанови. Оскаржувана постанова не містить жодного посилання на технічний запис за допомогою якого здійснено відеозапис, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених ч.3 ст.283 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. У свою чергу, він намагався пояснити інспектору що не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про порушення правил дорожнього руху, більше того, вважав, що обмеження його у праві керування транспортним засобом пройшли, оскільки минув рік з часу винесення постанови про позбавлення його права керування. Окрім того, він, як військовослужбовець ЗСУ, після отриманих в минулому контузій та травм, на сьогоднішній день має незадовільний стан здоров'я і нещодавно переніс операцію на колінному суглобі внаслідок якої його турбують болі в коліні і самостійно пересуватися він не в змозі.
Зазначає, що 26 грудня 2023 року він вимушений був прямувати до ІНФОРМАЦІЯ_1 задля отримання направлення для проходження, після операції, подальшого огляду в Лановецькій міській лікарні, будучи переконаний в тому, що вже має право на керування. Вказане він намагався пояснити працівнику поліції проте безрезультатно.
На підставі наведеного просить постанову серії ЕНА № 1163494 від 26 грудня 2023 року скасувати.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Також вказує про те, що йому не було відомо про позбавлення його водійського посвідчення на права керування транспортними засобами, так як він перебував на сході країни, а мама йому про це не повідомила, хвилюючись за його здоров'я. Просить звернути увагу, що саме поліцейськими було повідомлено про те, що він позбавлений прав керування транспортними засобами та вже сплатив штраф, тобто позивач не знав про те, що його позбавили права керування.
Просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року без змін.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №1163494 від 26 грудня 2023 року, винесеної інспектором ВП №2 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Остапчук Р.С., встановлено, що 26 грудня 2023 року о 11 год. 00 хв. в м.Ланівці по вул.Незалежності,38, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки КІА SORENTO GDA 0733, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.21а ПДР України.
Не погоджуючись з вищезазначеною посновою, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час винесення оскаржуваної постанови позивач у встановленому законом порядку, судовим рішенням, яке є обов'язковим для виконання на всій території України, був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем, відтак його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР).
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
П.1.3.ПДР України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.1.9.ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2022 року (дата набрання законної сили 05.01.2023) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до частини 4 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
26 грудня 2023 року інспектором відділення №2 (м.Ланівці) Кременецького районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Остапчуком Р.С. винесено постанову серії ЕНА № 1163494 від 26 грудня 2023 на позивача ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що він в м.Ланівці по вул.Незалежності, 38 керував транспортним засобом КІА SORENTO GDA 0733 будучи позбавлений права керування, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України та норм ч.4 ст. 126 КУпАП.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Нормами Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII передбачено, що до повноважень Національної поліції відповідно до покладених на неї обов'язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції..
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, апеляційний суд встановив, що позивач на момент зупинки працівниками поліції був позбавлений права керування транспортним засобом відповідно до постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 26.12.2022, а, отже, не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, що свідчить про порушення позивачем пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Щодо посилань скаржника про те, що йому не було відомо про позбавлення його права керування транспортними засобами, колегія суддів звертає увагу, що із досліджених колегією суддів відеозаписів з портативного відеореєстратора, долучених до матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу, на вимогу працівника поліції посвідчення водія не пред'явив. Коли поліцейський, перевіривши дані в базі, його повідомив про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами постановою суду, штраф за якою сплачений, позивач вказав, що дійсно штраф сплатила його мати за постановою суду. Отже, можна зробити висновок, що про наявність такої постанови позивачу було відомо.
Суд апеляційної інстанції враховує, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушень, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог закону, стягнення накладено в межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності; доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 126 КУпАП суду не надано.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №576099 від 06 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст.126 КУпАП не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року у справі № 602/18/24- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 13.08.24