07 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32559/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 р. (суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі №160/32559/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради Галанової Вікторії Вікторівни, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради ОСОБА_2 від 07.06.2023 про відмову у прийнятті в експлуатацію належного, їй будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: житловий будинок літ. "А-2", майстерня літ. "Б", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", душ літ. "Д", навіс літ. "Н", навіс літ "З" (адреса: АДРЕСА_1 ); зобов'язати Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради ОСОБА_2 здійснити реєстрацію декларації про готовність до експлуатації будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: житловий будинок літ. "А-2", майстерня літ. "Б", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", душ літ. "Д", навіс літ. "Н", навіс літ "З" (адреса: АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач мав перевірити повному даних декларації, а не їх достовірність, яка перевіряється при здійсненні заходів контролю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у задоволенні позову відмовити повністю.
У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав правомірним використання відповідачем в якості підстави для відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації інформації з сервісу Googl Maps. Порядком № 158 визначені повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати перевірку декларації на предмет повноти даних, які в ній зазначені, а не їх достовірності. Натомість, суд першої інстанції своїми висновками підмінив правове регулювання щодо підстав та способу здійснення відповідачем своїх повноважень, що є порушенням статті 19 Конституції України та пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 158.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що у декларації позивачка зазначила дату закінчення будівництва - 2014 рік, що не відповідає дійсності даним, отриманим за допомогою сервісу Googl Maps. Станом на 2015 рік за адресою будівництва зафіксовано спорудження першого поверху без господарських споруд. Оскільки будівництво до 09 квітня 2015 не було закінчено, підстави для введення об'єкту в експлуатацію згідно Порядку № 158, відсутні.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2023 ОСОБА_1 подана Декларація про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт щодо об'єкту - будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами: Житловий будинок літ. "А-2", майстерня літ. "Б", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Г", душ літ. "Д", навіс літ. "Н", навіс літ "З"; виду будівництва - нове будівництво; місце розкошування - 1212100000:01:038:0086 розташована за адреса: АДРЕСА_1 ; дата початку будівництва - 31.05.1993; дата закінчення будівництва - 01.12.2014. Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 07.06.2023р. (реєстраційний номер ДП161230525219, статус документа - повернуто на доопрацювання, тип документа - Реєстрація декларації про готовність до експлуатації об'єкта за амністією), в графі «Причини відмови у видачі» зазначено, наступне: підстави відмови - виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; опис - в декларації в розділі «Інформація про об'єкт зазначені недостовірні дані про початок та закінчення будівництва. Супутниковою зйомкою картографічного веб-сервісу Google Maps від червня 2015 року зафіксовано початок будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 на рівні першого поверху, моніторингом самочинно збудованих об'єктів в м.Покров відділом архітектури та інспекції ДАБК виконавчого комітету Покровської міської ради зафіксовано будівництво житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 у 2019 році, тому об'єкт будівництва не підпадає під дію наказу Мінрегіону від 03.07.2018 №158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження та прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані не земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт»; роз'яснення підстав - встановлено факт, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності.
Не погоджуючись із рішенням Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради ОСОБА_2 від 07.06.2023 про відмову у прийнятті в експлуатацію належного садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність встановлення відповідачем обставин закінчення будівництвом об'єкту на земельній ділянці, кадастровий номер 1212100000:01:038:0086 ( АДРЕСА_1 ) після 9 квітня 2015 року, та, відповідно, встановлення недостовірності відомостей у поданих позивачкою документах для отримання адміністративних та інших послуг у сфері будівництва.
Колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об'єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.
Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 № 158 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.2018 за № 976/32428).
Прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації (п. 1).
Замовник (або уповноважена ним особа) подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням такого об'єкта через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія» або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву у вигляді заповненої декларації за формою, наведеною в додатку до цього Порядку до якої додаються: копія документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт; копія технічного паспорта, складеного до 01 грудня 2021 року, відомості про який внесені виконавцем до Реєстру будівельної діяльності. У разі подання замовником заяви через електронний кабінет документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 2 розділу III Порядку, не додаються. Відомості про такі документи зазначаються замовником у декларації під час її заповнення в електронній формі (п.2).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до Реєстру будівельної діяльності. У випадках, встановлених у Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у разі подання декларації через електронний кабінет внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у декларації, та проставлення відмітки про місцезнаходження об'єкта здійснюється в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (п.3).
Дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею. Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства (п.4).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням усіх причин та рекомендаціями щодо їх усунення у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах (п.5).
Таким чином, Порядок № 158 визначає спрощену процедуру прийняття певних об'єктів в експлуатацію (так звана «будівельна амністія»).
Як вбачається з наявних у справі письмових доказів, позивачкою разом із декларацією про готовність до експлуатації будинку садибного типу, було подано технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 195), виданий 01.02.2021 ТОВ «ДОМІНАР ПЛЮС 2016», тобто до 01.12.2021, як того вимагає Порядок № 158 (а.с.7), відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, на якій зведено об'єкт будівництва (а.с.11). Тобто, умови п. 2 Порядку № 158 позивачкою виконані.
Згідно п. 3 Порядку відповідач мав здійснити перевірку повноти даних, зазначених у декларації, тобто з'ясувати, чи усі відомості, які необхідні для здійснення реєстрації декларації, у ній заявником зазначені. При цьому, дані, зазначені в декларації, мають узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею, як того вимагає п. 4 Порядку № 158.
Відповідачем жодних невідповідностей даних декларації документам, доданим до неї, виявлено не було.
Разом з цим, відповідач, використовуючи картографічний вебсервіс від компанії Google- Google,Maps, дійшов до висновку, до заявлений до прийняття в експлуатацію об'єкт ще не був побудований станом на червень 2015 рік, а відтак, дані, які внесені позивачкою до декларації щодо закінчення будівництва у 2014 році не відповідає дійсності, тобто є недостовірними.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для повернення декларацію, які зазначені у п. 5 Порядку № 158, є виявлення недостовірних відомостей у поданих документах (а не у декларації), невідповідність поданих документів (а не декларації) вимогам законодавства. Крім того, Порядок № 158 не визначає жодної іншої процедури (окрім повноти даних декларації та відповідності їх даним доданих документів) перевірки даних декларації, у тому числі, із застосуванням додаткової інформації з будь-яких джерел. Не зобов'язує він і заявника підтверджувати документально або доводити в будь-який інший спосіб достовірність зазначеної ним дати закінчення будівництва. Визначений Порядком № 158 механізм прийняття об'єкта в експлуатацію має декларативний (тобто інформативний) характер. Ним же визначено, що замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції, про правомірне використання ним інформації вебсервісу Google Maps, оскільки, як зазначено вище, Порядок № 158 не визначає процедуру перевірки заявлених у декларації даних на підставі такої інформації. У зв'язку із чим слушними є доводи позивачки про те, що застосуванню підлягають приписи статті 19 Конституції України, відповідно до яких відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має діяти виключно з використанням повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 19 серпня 2022 р. у справі № 160/4933/20, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо правового висновку Верховного Суду у справі №420/4540/22, який застосований судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
У наведеній справі касаційний суд досліджував питання можливості прийняття в якості належних та допустимих доказів в адміністративному судочинстві даних з Google Maps. Такі дані у зазначеній справі були надані суду позивачем - юридичною особою на підтвердження протиправності притягнення його до відповідальності за самочинне будівництво.
Колегія суддів звертає увагу, що, реалізуючі принцип змагальності сторін, який закріплений у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, фізична та юридична особа має право на власний розсуд подавати до адміністративного суду будь-які докази та доводити перед судом їх переконливість, що і було здійснено позивачем у справі №420/4540/22. Натомість суб'єкт владних повноважень зобов'язаний доводити правомірність прийнятого ним спірного рішення тими доказами, які стали підставами для його прийнятті.
Тобто, процесуальна дія суду, яка полягає в оцінці ним доказів на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності не тотожна діям суб'єкта владних повноважень при реалізації своїх владних управлінських функцій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про правомірне повернення відповідачем декларації про готовність до експлуатації, поданою позивачкою 25.05.2023, ґрунтується на невірному тлумаченні норм матеріального права, що є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи позовні вимоги, колегія суддів дійшла до висновку, що спірне рішення відповідача є протиправним з наведених у цій постанові підстав, тому підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права.
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Захист прав позивачки має бути здійснений шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути зазначену декларацію та додані до неї документи та прийняти рішення у відповідності до Порядку № 158 з урахуванням висновків суду, у зв'язку із чим позовні вимоги задовольняються частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи, позивачкою понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 1073,60 грн. (а.с.28) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 1610,40 грн., всього на суму 2684 грн., які підлягають відшкодуванню.
Також, позивачкою понесені витрати на послуги, пов'язані з правничою допомогою.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 р. у справі № 120/13778/21-а, здійснивши аналіз положень статті 134 КАС України, дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Позивачкою заявлені до відшкодування наступні витрати: 5000 грн. - за послуги по складанню та підписанню договору, виписування ордеру (30 хв.), надання правової інформації, консультації (30 хв.), написання позовної заяви (4 год.); 5000 грн. - за написання і відправку апеляційної скарги. На підтвердження витрат позивачкою надано договір про надання правової допомоги № 35 від 19.06.2023, укладений з адвокатським об'єднанням «Яремчук, Сафонікова і партнери» (а.с.14), акт прийому виконаних послуг від 05.12.2023 (а.с.15), платіжна інструкція від 21.06.2023 про сплату 5000 грн. (а.с.16), акт виконаних послуг від 16.05.2024, платіжна інструкція від 17.05.2024 про сплату 5000 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує, що складання договору, виписування ордеру та направлення позовної заяви до суду не є послугами, які охоплюються поняттям «правова допомога», тому вони не підлягають відшкодуванню. Виходячи із заявленої вартості однієї години роботи адвоката - 1000 грн., витрати на правову допомогу складають 8000 грн. (написання позовної заяви (4 год.), написання апеляційної скарги (4 год.). Зважаючи на те, що відзив на позовну заяву та відзив на апеляційну скаргу не містять жодних заперечень відповідача з приводу заявлених позивачкою до відшкодування витрат, на її користь підлягає стягненню 8000 грн.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 р. в адміністративній справі №160/32559/23 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради Галанової Вікторії Вікторівни від 07 червня 2023 р. № ДП16123052519 про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об'єкта за амністією.
Зобов'язати Головного архітектора-начальника відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради повторно розглянути подану 25.05.2023 ОСОБА_1 декларацію про готовність до експлуатації будинку садибного типу з господарськими будівлями спорудами (реєстраційний № 712 від 25.05.2023).
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу архітектури та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Покровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору на суму 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. та судові витрати на правничу допомогу на суму 8000 (вісім тисяч) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 07 серпня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя С.В. Чабаненко