12 серпня 2024 року справа № 580/5671/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 з 01.01.2024 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області з 01.01.2024 поновити нарахування та виплату пільг ОСОБА_1 на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги за статусом «учасник війни». Його статус підтверджено посвідченням, виданим Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради серії НОМЕР_1 від 20.07.2018. Позивач звернувся до відповідача про виплату пільг на оплату житлово-комунальних послуг за категорією «учасник війни» без урахування середньомісячного сукупного доходу. Листом від 15.05.2024 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки його середньомісячний дохід за ІІІ - ІV квартали 2023 року становить 9 886,51 грн, позивачу право на отримання пільг у 2024 році не надано. Із зазначеними доводами відповідача позивач не погоджується, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду від 18.12.2018 № 12-р/2018 положення частини 6 статті 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» втратили чинність і не підлягають застосуванню. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать Конституції України, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначив, що позивач 02.05.2024 звернувся до відповідача із заявою про поновлення пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Листом від 15.05.2024 № 7034-6554/С-03/8-2300/24 відповідач надав позивачу роз'яснення щодо підстав припинення надання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Відповідно до пункту 3 Порядку № 389 пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, надаються, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету, у разі якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга обчислюється як добуток місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень. Отже, з 01.01.2024 розмір податкової соціальної пільги становить 4 240,00 грн. Середньомісячний дохід позивача за ІІІ - ІV квартали 2023 року становить 9 886,51 грн, що перевищує розмір податкової соціальної пільги (4 240,00 грн), встановлений з 01.01.2024. Також відповідач звертає увагу на те, що заява позивача подана відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно із посвідченням від 20.07.2018 серії НОМЕР_1 , виданим Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою, в якій просив продовжити виплату пільг на оплату житлово-комунальних послуг згідно із Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які припинено виплачувати з 01.01.2024.
Відповідач листом від 15.05.2024 за № 7034-6554/С-03/8-2300/24 на звернення позивача щодо продовження виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг повідомив про те, що загальний середньомісячний дохід за ІІІ - ІV квартали 2023 року становить 9 886,51 грн, що перевищує розмір податкової соціальної пільги встановлений з 01.01.2024, а тому позивач не має права на отримання пільг у 2024 році.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 14 Закону № 3551-XII визначені пільги учасникам війни, зокрема пунктами 4, 5, 6 частини першої цієї статті, встановлено, що учасникам війни надаються такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Згідно із частиною 2 статті 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII) статтю 14 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 частину шосту статті 14 Закону № 3551-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною).
Так, Конституційний Суд України в Рішенні № 12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним Рішенням № 12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону № 3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону № 3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону № 3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту листа відповідача від 15.05.2024 за № 7034-6554/С-03/8-2300/24 вбачається, що рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення його права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Таким чином, враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII до статті 14 Закону № 3551-XII.
Посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова була прийнята на виконання положень Закону № 76-VIII, норми якого, як було зазначено вище, визнані неконституційними.
Крім того, застосування відповідачем положень підзаконного нормативного акту, прийнятого на виконання Закону, який визнано неконституційним, є протиправним по своїй суті.
Чинний Закон № 3551-XII не встановлює жодних обмежень для надання пільг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону № 3551-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2024 позивач має право на вказані пільги, а викладена у листі від 15.05.2024 за № 7034-6554/С-03/8-2300/24 відмова не відповідає вимогам закону.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 06.06.2024 в сумі 1 211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись статтями 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 з 01.01.2024 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) з 01.01.2024 поновити нарахування та виплату пільг ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ