13 серпня 2024 року м. Рівне №460/6098/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №172050004961 від 24.05.2024 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, з 17.05.2024, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Стверджує, що в с. Колодії Маневицького (Камінь-Каширського) району Волинської області (зона гарантованого добровільного відселення) станом на 01.01.1993 року прожила 6 років 08 місяців. 17.05.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, однак рішенням від №172050004961 від 24.05.2024 в призначенні такої пенсії позивачу було відмовлено. Просить таке рішення визнати протиправним та скасувати, зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що 17.05.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Під час розгляду заяви управління встановлено, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 4 місяці 6 днів, тобто менше необхідних 3 років. Просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому також заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначив, що 17.05.2024 позивач звернулася із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та було прийнято рішення №172050004961 від 24.05.2024 про відмову в призначення пенсії. Відповідач 2 погоджується з таким рішенням відповідача 1, а також зазначив, що страховий стаж позивача становить 25 років 1 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в російській федерації з 01.01.1992 по 20.03.1992, оскільки дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинена 19.06.2023 року. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради №438 від 04.04.2023 року, позивач зареєстрована та проживала в с. Колодії, Маневицького району, Волинської області з 01.01.1986 по 01.09.1988, та з 08.05.1992 по 13.06.1994 роки, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2024 року по справі №556/56/24 встановлено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Колодії, Маневицького району, Волинської області з 01.09.1988 по 08.05.1992 роки. Зазначив, що Порядок № 22-1 передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у вказаному переліку відсутнє. З огляду на викладене, факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не може бути підтверджений судовим рішенням. Окрім того, згідно з даними диплому ТВ №360572 позивач з 01.09.1987 по 20.03.1992 навчалася в Брянському технічному інституті, м. Брянськ, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 04.05.1992 по 01.07.1998 роки працювала лаборантом-радіологом Рафалівського держлісгоспу, смт. Рафалівка належить до зони посиленого радіологічного контролю. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє. Просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 02.02.1994.
17.05.2024 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та 24.05.2024 прийнято рішення №172050004961 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 10 місяців, період проживання (роботи) заявника на території гарантованого добровільного відселення згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі закон № 796-ХІІ) станом на 01.01.1993 складає 1 рік 4 місяці 6 днів. Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Наявний страховий стаж особи становить 25 років 1 день.
Як встановлено судом з позовної заяви, відзиву та оскаржуваного рішення, спір у даній справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Спору між сторонами щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу немає, відповідач не заперечує обставин щодо того, що позивач має 25 років страхового стажу.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік знижується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки*) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Тобто, для зниження пенсійного віку слід перевірити дотримання умов: 1) чи є особа потерпілою від Чорнобильської катастрофи; 2) чи особа постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює в зоні гарантованого добровільного відселення; 3) чи станом на 1 січня 1993 року особа прожила або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років; а для розрахунку кількості років зниження пенсійного віку слід встановити, чи 4) чи проживала або постійно працювала особа в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року; та 5) загальну кількість років проживання особи в зазначеній зоні.
Згідно оскаржуваного рішення, позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 4 місяці 6 днів.
Щодо застосування початкової величини зниження пенсійного віку суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 02.02.1994.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради №438 від 04.04.2023 року, позивач зареєстрована та проживала в с. Колодії, Маневицького району, Волинської області з 01.01.1986 по 01.09.1988 роки, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Доказів того, що дана довідка є неправдивою або відкликаною відповідним органом місцевого самоврядування матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Таким чином, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 26.04.1986 по 31.08.1986 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення.
Щодо періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, то суд зазначає, що дійсно відповідно до довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради № 438 від 04.04.2023 року, позивач зареєстрована та проживала в с. Колодії, Маневицького району, Волинської області з 01.01.1986 по 01.09.1988, та з 08.05.1992 по 13.06.1994 роки, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2024 року по справі №556/56/24 встановлено факт проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Колодії, Маневицького району, Волинської області з 01.09.1988 по 08.05.1992 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судом встановлено, що позивач прожила та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Разом з цим варто зауважити, що позивач має посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 . Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи судами не встановлено.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Згідно з абз. 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51) передбачено, що Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №51 встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Відповідно до п. 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
На підставі зазначеного, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Щодо доводів відповідача, що згідно з даними диплому ТВ №360572 позивач з 01.09.1987 по 20.03.1992 навчалася в Брянському технічному інституті, м. Брянськ, що не належить до зони гарантованого добровільного відселення та відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 04.05.1992 по 01.07.1998 роки працювала лаборантом-радіологом Рафалівського держлісгоспу, смт. Рафалівка, що належить до зони посиленого радіологічного контролю, то суд зазначає, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивачки в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.
Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 по справі №460/2589/20.
Також суд зазначає, що в силу вимог п.7 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 №796-XII документами, що підтверджують факт проживання особи на територіях радіоактивного забруднення є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Позивач в подальшому також проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема у період з 1993 року по 13.06.1994.
А відтак, враховуючи загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та те, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку (3 роки), та станом на 01.01.1993 року прожила та відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки початкова величина та на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи).
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Водночас, відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж 25 років, необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Таким чином, в силу вимог Закону №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набула право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії є протиправним та порушує гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Отож, судом встановлено, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернігівській області. А відтак, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області позивачу слід відмовити.
Водночас, щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком суд зазначає, що в даному випадку дії територіального органу Пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії виразилися в рішенні від 24.05.2024, оцінку якому суд надав вище. А відтак, підстави для визнання протиправними саме дій суб'єкта владних повноважень відсутні.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачу 54 роки виповнилося 05.07.2023 року, а з заявою про призначення пенсії та необхідними документами позивач звернулася 17.05.2024, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна бути призначена позивачу з 17.05.2024.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи положення частини першої, третьої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, пропорційно до задоволених вимог.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, який прийняв спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.05.2024 №172050004961 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 травня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог та вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 серпня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл.,14005, ЄДРПОУ/РНОКПП 21390940)
Суддя С.М. Дуляницька