13 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/17018/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., дослідивши у письмовому провадженні матеріали заяви представника Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимоги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4626-51/3095У від 14.05.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев'ятсот вісім гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.
09 серпня 2022 року судом видано виконавчий лист.
12 січня 2023 року до суду надійшла заява представника Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 з доказами направлення іншому учаснику справи.
Станом на 12 січня 2023 року дані автоматизованої системи документообігу суду свідчили про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 30 липня 2024 року заяву призначено до судового розгляду.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце судового розгляду.
Представник боржника у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд заяви без його участі.
Відповідно до положень частини третьої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати заву в порядку письмового провадження.
Ознайомившись із поданим зверненням та доданими до нього матеріалами, суд дійшов такого висновку.
Згідно з підпунктом 18.2 пункту 18 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Частинами 4, 5 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що підставами визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є: 1) видання виконавчого листа помилково; 2) відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою чи з інших причин.
Згідно із частиною 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як вже зазначалося вище, Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4626-51/3095У від 14.05.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев'ятсот вісім гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.
09 серпня 2022 року судом видано виконавчий лист стосовно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев'ятсот вісім гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.
Боржник вважає, що вказаний вище виконавчий лист виданий помилково, оскільки на момент його видачі рішення суду у справі №440/5470/22 не набрало законної сили.
Також зазначено, що відповідачем 19.04.2022 Головним управлінням ДПС у Полтавській області поштовим зв'язком направлено апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №440/131/22 до суду апеляційної інстанції /а.с. 82/.
Суд зауважує, що така апеляційна скарга містить відмітки про її одержання Другим апеляційним адміністративним судом від 22.08.2022 та 19.10.2022 /а.с. 78/.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
За приписами частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В той же час, станом на дату видачі виконавчого листа від 09.08.2022 у справі №440/17018/21 у Полтавського окружного адміністративного суду була відсутня інформація про направлення Головним управління ДПС у Полтавській області апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №440/17018/21 та про судові рішення Другого апеляційного адміністративного суду за наслідками отриманої апеляційної скарги.
Станом на дату розгляду судом заяви представника Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 сторонами не надано інформації, що стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково.
Згідно пунктом 1 частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в межах тридцятиденного строку з для вручення його копії є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, не свідчить про наявність підстав вважати рішення таким, що на момент його оскарження не набрало законної сили.
Тому виконавчий лист №440/17018/21, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 09.08.2022, не вважається таким, що виданий помилково.
Отже, передбачені частиною 2 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для визнання виконавчого листа №440/17018/21 таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції має право, встановлене частиною 3 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, зупинити виконання судового рішення у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
В той же час, суд зауважує, що за результатами апеляційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у даній справі залишено в силі на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду, відтак рішення залишається обов'язковим до виконання у тому числі в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев'ятсот вісім гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.
Натомість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню призведе лише до необхідності отримання позивачем на підставі нової заяви іншого ідентичного виконавчого документа про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн /дев'ятсот вісім гривень/ та на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча гривень/.
Однак, суд звертає увагу заявника, що відповідно до статті статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, ст. 2, ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги лише з тих підстав, що станом на дату видачі такого виконавчого листа відповідачем було оскаржено рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист, однак в той же час постановою апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відповідачу відмовлено та рішення суду першої інстанції залишено в силі, - буде надмірним формалізмом, через який стягувач буде змушений звертатися із повторною заявою про видачу виконавчого листа в такій справі та повторного пред'явлення до виконання, що призведе лише до затягування часу щодо виконання такого виконавчого листа боржником, та що жодним чином не відповідає принципу правової визначеності з огляду на те, що станом на час розгляду заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року на підставі якого видано виконавчий лист, набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Відтак, заява представника Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії підлягає не задоволенню.
Керуючись статтями 167, 248, 256, 294, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву представника Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №440/17018/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії залишити без задоводення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський