09 серпня 2024 рокуСправа №200/3969/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, -
16.07.2024 року за підсудністю з Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі- відповідач), в якому позивач просив:
- зупинити виконавче провадження за ВП №747781423 до закінчення розгляду справи по суті;
- скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тараш І.А. про накладання штрафу від 07.06.2024 року в рамках виконавчого провадження за ВП №747781423.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 09.08.2024 року, відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 747781423.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, що на примусовому виконанні у головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції Тараш І.А. перебуває виконавче провадження № 74778142, відкрите на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/18686/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Постановою головного державного виконавця від 17.04.2024 року було відкрито виконавче провадження, 02.05.2024 року позивач повідомив, що рішення виконано в повному обсязі, але 07.06.2024 року головним державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Позивач, вважаючи постанову протиправною, звернувся в суд за захистом порушених прав та законних інтересів.
08.08.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника та прийняти рішення на розсуд суду.
На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного чуду від 01.08.2024 року надані матеріали виконавчого провадження.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виплати в день виключення зі списків особового складу компенсації за неотримане речове майно за період служби у загоні, зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби у загоні.
Постановою головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції Тараш І.А. від 17.04.2024р. було відкрито виконавче провадження № 74778142. Листом від 02.05.2024р. № 09/4281-24-Вих НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив головного державного виконавця про те, що рішення суду було виконано з урахуванням податків позивачу перерахована сума 25грн.65коп., на підтвердження чого надана платіжна інструкція № 4891 від 27.07.2023р.
07.05.2024р. головним державним виконавцем Тараш І. була направлена вимога виконавця, в якій зазначено про необхідність надання довідки-розрахунку стосовно проведеної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період служби у загоні.
Згідно довідки № 20 від 12.07.2023р. про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_2 , яка звільнилася в лютому 2022 року, становить 31грн. 86коп., а з відрахуванням податків та зборів 25грн. 65коп. (найменування речового майна - шкарпетки літні).
17.05.2024р. головним державним виконавцем на адресу позивача надіслана вимога виконавця, в якій зазначено про необхідність надати інформацію та підтверджуючі документи щодо речового майна, яке підлягало до видачі ОСОБА_1 за період проходження військової служби. Зазначити, яке майно їй було видано, а також підтвердити, що саме шкарпетки є компенсацією, яку було виплачено стягувачу на виконання рішення суду, і що це майно є єдиним, яке не було видано їй за період проходження військової служби.
Листом від 28.05.2024р. № 06.1.4/5281-24-Вх/382 позивач повідомив відповідача про наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МВС України від 31.10.2016 № 1132, за неотримане речове майно згідно із встановленими нормами речового забезпечення, виплачується грошова компенсація. Облік предметів речового майна ведеться в арматурній картці військовослужбовця, в яку вносяться зміни щодо отримання майна військовослужбовцем.
Державна прикордонна служба України є військовим формуванням, на яке, відповідно до п. 4 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», покладаються завдання у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави, а також участь у виконанні заходів територіальної оборони та заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан (який діє по теперішній час на всій території України).
З початку введення на території України воєнного стану, персонал НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану.
Зазначені заходи з відбиття вторгнення та нападу збройних сил російської федерації НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби виконувались безпосередньо в АДРЕСА_1 (де знаходилось управління загону) та його прилеглих територіях, перебуваючи в оточенні.
При цьому, в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення, втрачена ( знищена) службова документація.
Встановити яке саме речове майно було видано ОСОБА_1 не можливо, у зв'язку з тим, що арматурна картка та інші документи втрачені в місті Маріуполь.
07.06.2024р. головним державним виконавцем Тараш І. на адресу позивача була надіслана вимога виконавця, в якій зазначено про необхідність надати відомості, на підставі якої документації та яким чином нараховано та сплачено грошові кошти у розмірі 25грн.65коп., що є єдиним речовим майном, яке не було видано стягувачу за період проходження військової служби та зазначено про необхідність нарахувати та виплатити у повному обсязі належну стягувачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період служби у загоні відповідно до виконавчого листа № 160/18686/22.
Отже спір виник між сторонами з приводу неправомірного винесення головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 1,2 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до положень ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, підставою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
При цьому, визначення поважних причин в Законі України «Про виконавче провадження» не міститься, а тому поважними причинами слід вважати об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 160/18686/22 вбачається, що питання саме розміру грошової компенсації вартості неотриманого речового майна судом не досліджувалося.
Суд поклав обов'язок нарахувати та виплатити вартість компенсації неотриманого речового майна на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В процесі виконання рішення суду, боржником у виконавчому провадженні були вчинені дії щодо виконання рішення, проведена виплата ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 4891 від 27.07.2023р., та надана головному державному виконавцю довідка про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 та пояснення неможливості надання витребуваних 17.05.2024р. документів.
Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 у постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.
За ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Постанова про накладення штрафу від 07.06.2024р. не містить переліку вчинених боржником дій, не зазначено, на підставі яких доказів головний державний виконавець дійшов висновку про невиконання боржником рішення.
Також, під час ухвалення оскаржуваної постанови головним державним виконавцем не враховано, що причини, з яких боржник не має можливості надати витребувану у нього інформацію є поважними з огляду на Лист ТПП № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 року, оскільки в ході бойових дій, які відбувалися у зв'язку з вторгненням та нападом збройних сил російської федерації, НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби перебував безпосередньо в м. Маріуполь Донецької області та його прилеглих територіях, та в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення та втрачена (знищена) службова документація.
Окрім того, надані матеріали виконавчого провадження не містять будь-яких заяв стягувача про невиконання боржником в повному обсязі рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року по справі № 160/18686/22 і за інформацією, яка міститься в системі документообігу суду, станом на 12.08.2024 року ОСОБА_1 не зверталася із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Таким чином, суд вважає, що ухвалена головним державним виконавцем 07.06.2024р. постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо зупинення виконавчого провадження до розгляду справи, враховуючи задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тараш І.А. про накладання штрафу від 07.06.2024 року в рамках виконавчого провадження за ВП №747781423.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи представника позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3 149 грн. 12коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 4618 від 25.07.2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, ЄДРПОУ 34908792) про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тараш І.А. про накладання штрафу від 07.06.2024 року в рамках виконавчого провадження за ВП №747781423.
Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, 15, ЄДРПОУ 34908792) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 3 149грн. 12коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець