м. Вінниця
13 серпня 2024 р. Справа № 120/4809/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваною постановою від 08.01.2024 №ПШ001216 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідач наклав на позивача стягнення за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Разом з тим, як зазначив позивач у позовній заяві, транспортний засіб, на якому він здійснював перевезення пасажирів 15.12.2023 того ж дня пройшов перевірку технічного стану та відповідний протокол був внесений в електронну базу даних, а паперовий примірник він ще не встиг забрати.
Також, позивач наголосив на тому, що відповідного фото протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, яке зберігалось в нього на телефоні, було пред'явлено представнику відповідача, однак останній від його огляду відмовився.
Додатково в обґрунтування протиправності прийнятої відповідачем постанови, позивач покликався на те, що за нормами чинного законодавства у водія відсутній обов'язок мати при собі та пред'являти на місці перевірки паперовий примірник протоколу технічного огляду автомобіля.
Ухвалою суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
02.05.2024 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначив, що листом від 19.12.2023 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, яке останній отримав 27.12.2023, що підтверджується трекінг-роздруківкою №0600071006945. Однак на розгляд справи, яка була призначена 08.01.2024 об 08:50 год. позивач не з'явився, жодних документів на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області не надав, про що свідчить доданий до відзиву відеозапис.
Також, представник відповідача зазначив, що з відеозапису проведено 15.12.2023 рейдової перевірки транспортного засобу марки Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 , слідує, що в останнього на момент перевірки був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, як в паперовому так і в цифровому вигляді. З метою встановлення наявності в позивача електронного протоколу, посадовою особою відповідача було здійснено онлайн перевірку протоколу ОТК та встановлено його відсутність. При цьому на уточнене запитання інспектора щодо наявності в позивача протоколу ОТК, ОСОБА_1 о 13:34 год. 15.12.2024 відповів: "Немає в мене протоколу ОТК".
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.
21.09.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу Volkswagen, марки "LT35", номерний знак " НОМЕР_1 ", під керування водія ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу НОМЕР_3 , марки "LT35", номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих працівників, про що останній зазначив в позовній заяві та підтверджено наявною в матеріалах справи копією Ліцензії Серії АГ №593026.
За наслідками рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 000872 від 15.12.2023, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог ст.ст. 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", що полягає у наступному: під час перевезення пасажирів на таксі за маршрутом Вінниця-Липовець, на момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
19.12.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 08.01.2024. Повідомлення адресоване ОСОБА_1 , яке позивач отримав 27.12.2023, що підтверджується трекінг-роздруківкою №0600071006945.
На розгляд справи 08.01.2024 позивач не з'явився, клопотань про відкладення не подав, що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву відеозаписом та не заперечується позивачем у позовній заяві.
08.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № ПШ 001216, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами, внесеними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2021 року № 1047), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1 , сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.
Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасниками правовідносин з перевезення.
Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:
- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);
- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);
- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19). Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 (далі - Порядок № 137) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов'язкового технічного контролю для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації становить щороку.
Згідно з п. 16 Порядку № 137 обов'язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Міністерства Інфраструктури України від 15.02.2012 № 106, і Вимогами до перевірки.
Відповідно до абзацу 1 пункту 18 Порядку № 137 у разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу виконавець складає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу видається замовнику (водію). На вимогу замовника (водія) паперова копія виготовляється та видається на бланку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Частиною 1 статті 20 Закону № 2344-III визначено, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати: безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі; відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля; запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування; ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів; захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів; збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації; відповідність іншим вимогам законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1166 визначено єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються.
З урахуванням вищевикладеного, положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку технічного стану транспортного засобу, передбачено Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 137.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі якого виконуються пасажирські перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Як вже зазначалось судом, під час перевірки 15.12.2024 виявлено порушення: перевезення пасажирів на таксі за відсутності на момент перевірки документів, а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу Volkswagen, марки "LT35", номерний знак " НОМЕР_1 ".
До позову долучено Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01071-00189-23 від 15.12.2023 (далі - Протокол). Відповідно до вказаного Протоколу транспортний засіб Volkswagen, марки "LT35", номерний знак " НОМЕР_1 " після технічного контролю визнано технічно справним.
Натомість, з Акту №000872 від 15.12.2024 слідує, що 15.12.2024 був зупинений транспортний засіб Volkswagen, марки "LT35", номерний знак " НОМЕР_1 ", під керуванням ОСОБА_1 , який не зміг пред'явити інспектору Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів та реалізацію принципу правової визначеності.
Як стверджує в позовній заяві позивач, на час проведення перевірки, належний йому транспортний засіб пройшов перевірку технічного стану, проте в його розпорядження був відсутній паперовий примірник відповідного Протоколу.
Поряд із цим, позивач також в позовній заяві стверджує, що працівник Укртрансбезпеки, яки проводив перевірку відмовився оглянути наявного в мобільному телефоні позивача фото зазначеного Протоколу.
Втім, такі аргументи позивача суд оцінює критично, адже, як слідує з долученого до відзиву на позовну заяву відеозапису проведеної 15.12.2023 перевірки транспортного засобу Volkswagen, марки "LT35", номерний знак " НОМЕР_1 ", водій не зміг пред'явити перевіряючим відповідний Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу як в паперовому так і в цифровому вигляді.
Більш того, на відповідному відеозаписі позивач голосно повідомив інспекторам: "не має в мене протоколу", що в сукупності із датою формування долученого до матеріалів позовної заяви Протоколу, яка співпадає з датою проведення рейдової перевірки належного йому транспортного засобу, не дає підстав для формування висновку про необґрунтованість відображених в Акті №000872 від 15.12.2023 порушень.
Крім того суд враховує й те, що позивач не був позбавлений можливості надати відповідний паперовий примірник Протоколу відповідачу під час розгляду його справи 08.01.2024. Разом з тим, з відеозапису засідання від 08.01.2024 слідує, що позивач не скористався наданим йому право щодо надання доказів під час розгляду його справи, ба більше, не з'явився на такий розгляд.
За наведеного, слідує, що долучений позивачем до позову Протокол, під час здійснення перевірки не був у нього в наявності та не надавався відповідачу.
За наведеного, суд дійшов висновку, постанова №ПШ001216 від 08.01.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є правомірною та не підлягає скасуванню.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанви про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності спірного рішення належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідачем доведено факт вчинення ФОП ОСОБА_1 правопорушення - надання послуг з перевезення пасажирів за відстуності документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ001216 від 08.01.2024 відповідає критеріям наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, 3 поверх, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна