печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29310/24-к
пр. 1-кс-26071/24
09 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2024 року в рамках кримінального провадження № 62024000000000018 від 22.04.2021,-
28.06.2024 до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2024 року в рамках кримінального провадження № 62024000000000018 від 22.04.2021.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024000000000018 від 08.01.2024 р.
05.02.2024 ОСОБА_4 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 19.02.2024 р. було, серед іншого, накладено арешт на автомобіль марки «Audi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на автомобіль, слідчий суддя зазначив: «Враховуючи викладене, у зв'язку з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, а не накладення може призвести до незворотніх наслідків».
Зазначене вище свідчить про безпідставність накладення арешту на майно ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2024 № 757/6842/24-к.
Належний ОСОБА_4 транспортний засіб було вилучено майже 5 місяців назад, за цей час органи досудового розслідування мали можливість провести всі необхідні слідчі (розшукові) дії та експертизи для відшукання інформації, що містить значення для кримінального провадження.
Крім того, за весь час арешту транспортного засобу жодна особа не звернулась з цивільним позовом в кримінальному провадженні №62024000000000018 від 08.01.2024 р., а отже даний автомобіль не може бути відчуженим задля відшкодування матеріальної чи моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Позбавлення ОСОБА_4 права користуватись та розпоряджатись його власністю лише з підстави уявної вини обвинуваченого та його можливого подальшого покарання є абсолютно не пропорційним, оскільки таке втручання державного органу ще до винесення обвинувального вироку у справі суттєво порушує основоположне право власника на мирне володіння своїм майном.
Представник особи, що подав клопотання в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином. Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав заперечення на клопотання про скасування арешту майна, в яких просив відмовити в повному обсязі.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024000000000018 від 08.01.2024 р.
05.02.2024 ОСОБА_4 здійснено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 19.02.2024 р. було, серед іншого, накладено арешт на автомобіль марки «Audi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_2
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
За викладених обставин, слідчий суддя враховує процесуальну позицію учасників кримінального провадження, виходячи з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та скасування арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2024 року в рамках кримінального провадження № 62024000000000018 від 22.04.2021- задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 19.02.2024 р. на автомобіль марки «Audi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1