пр. № 1-кс/712/9079/24
ун. № 712/3761/24
01 серпня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , узгоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні за № 12023052230000061 від 09.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
До суду звернувся слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 з клопотанням про отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, яка містить охоронювану законом таємницю.
Клопотання мотивує тим, що Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №12023052230000061 від 09.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 16 год. 30 хв., 09.02.2023 по 09 год 15 хв. 10.02.2023, невстановлені особи представляючись працівниками служби безпеки АТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », використовуючи номера телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , ввели в оману ОСОБА_5 , 1973 р.н., отримали дані та доступ до його банківських рахунків № НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , здійснивши незаконні операції заволоділи грошовими коштами на суму 121 000 грн.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 , повідомив, що 09.02.2023 йому надійшло повідомлення на його номер телефону НОМЕР_8 зі змістом про приєднання іншого номеру телефону та відразу після відкриття повідомлення близько 10 год. ОСОБА_5 почали телефонувати з раніше невідомих йому номерів НОМЕР_9 , НОМЕР_10 на ОСОБА_5 номери НОМЕР_11 , НОМЕР_8 . Спочатку особа представилась менеджером банківської установи ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомив, що до ОСОБА_5 перетелефонує співробітник служби безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Останній повідомив, що на банківську картку ОСОБА_5 , відкриту в банківській установі № НОМЕР_6 намагаються взяти кредит та зробити онлайн покупку та невідомий запитав чи знає ОСОБА_5 когось з Херсонської області, на що останній відповів, що ні.
Після чого ОСОБА_5 повідомили, що для безпеки йому заблокують банківську картку № НОМЕР_6 на що він погодився. Через декілька хвилин почали приходити смс у чат боті ІНФОРМАЦІЯ_1 у Телеграм (Telegram), де ОСОБА_5 нібито ввів листування з онлайн ботом ІНФОРМАЦІЯ_1 , де потерпілий даних смс повідомлень не відправляв. Далі ОСОБА_5 зайшов у додаток ІНФОРМАЦІЯ_1 , де виявив, що з 120 000 грн. наявно лише 54 000 грн.
На наступний день, 10.02.2023 ОСОБА_5 попрямував до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у АДРЕСА_1 , де йому повідомили, що грошові кошти було переказано на рахунок який йому невідомий НОМЕР_12 , який зареєстрований на ОСОБА_6 .
Таким чином, вбачаються ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що невідомі особи у своїй злочинній діяльності використовують мобільний номер телефону НОМЕР_9 , НОМЕР_10 .
Підставами вважати, що вказані документи перебувають у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є той факт, що абонент отримував телекомунікаційні послуги від даного оператора мобільного зв'язку, в якого відповідно зберігається вся інформація про послуги надані абонентам.
У клопотанні слідчий посилався на те, що отримання тимчасового доступу до інформації про зв'язок, надання ним вхідних і вихідних телекомунікаційних послуг, їх тривалості, із прив'язкою до базових станцій, SMS (короткі текстові повідомлення), MMS (мультимедійні повідомлення), GPRS переадресації тощо, за період з 00 год. 00 хв. 01 лютого 2023 по 00 год. 00 хв. 01 березня 2023 року абонента мобільного зв'язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за номерами мобільних телефонів: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , необхідно для встановлення кола осіб з яким спілкується правопорушник, його спільників, а також осіб, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, що можливо виконати лише шляхом проведення моніторингу з'єднань її мобільного телефону, а іншим способом отримати ці дані неможливо.
В судове засіданні слідчий не з'явився, просив розглянути клопотання у його відсутність, клопотання підтримує в повному обсяз.
Представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, що відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023052230000061 від 09.02.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.
При цьому ч. 5 ст. 132 КПК України прямо передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 1 ст. 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
При цьому ч. 2 вказаної вище статті передбачено вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, серед яких (п. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; (п. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Згідно з ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, а саме що речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, в зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Отже, інформація, доступ до якої просить надати слідчий є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Частиною 5 ст. 132 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Між тим, до клопотання не надано доказів того, що потерпілий мав зв'язок з абонентами мобільних телефонів з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 .
Слідчий суддя звертає увагу на те, що чинний КПК України не передбачає повноваження слідчого судді при вирішенні питання про надання тимчасового доступу до речей і документів зобов'язання особи, у володіння якої знаходяться такі речі і документи, надати інформацію в певному вигляді чи на певних носіях.
Статтею 14 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.
Згідно з ст.15 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.
Отже, права, охоронювані через гарантування таємниці і невтручання в особисте життя та втілені в засадах кримінального провадження (ст. 14, 15 КПК України), вимагають реальних стримуючих та/або захисних механізмів при втручанні в нього.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 258 КПК України, спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до його змісту за умов, якщо учасники мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання у приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Відтак доказів того, що інформація, тимчасовий доступ до якої просить надати слідчий у даному клопотанні (звукові (аудіо) записи розмов) не належить до категорії кореспонденції, що коментується ст. 8 ЄКПЛ, і доступ до них можливий не лише на підставі ст. 261, 263 КПК України, слідчому судді прокурором та слідчим не названо та не надано.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з положенням ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положення ст. 26 КПК України наголошують на тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 в справі № 6-рп/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Частиною першою статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 159-166 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1