Справа № 569/13940/23
30 липня 2024 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .Сторони у справі, є спадкоємцями першої черги та у визначений Законом термін звернулись до державного нотаріуса Першої рівненської державної нотаріальної контори Пухової Н.Ю. з метою прийняття спадщини. Згідно Свідоцтва про право власності, що видане ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , , яка є пережившою дружиною ОСОБА_4 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається із квартири АДРЕСА_1 . Батько позивача на випадок своєї смерті залишив заповіт,яким заповів позивачу належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Спадщину за заповітом спадкоємець ОСОБА_1 прийняв, оформив свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/12 частки вищевказаної квартири. Відповідач у справі ОСОБА_2 , є спадкоємцем 1/6 частки вищезгаданої 1/2 квартири в порядку статті 1241 ЦК України, оскільки є особою з інвалідністю III групи. Спадщину син ОСОБА_2 прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, а саме на 1/6 частку від 1/2 частки вказаної квартири, тобто 1/12 частки вищевказаної квартири. Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є неподільною, частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, а таке припинення права власності на частку не завдасть істотної шкоди відповідачу позивач просить припинити право ОСОБА_2 на 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , шляхом стягнення на його користь з депозитного рахунку суду вартості 1/12 частки даної квартири. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 /12 частки спірної квартири.
Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04 жовтня 2023 року.
11 вересня 2023 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому він зазначає, що не заперечує проти припинення його права власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , проте не погоджується із оціночною вартістю квартири та просить провести розподіл судових витрати з урахуванням того, що позивач не дотримався досудового врегулювання спору.
Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 - задоволено. Призначено у справі інженерну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ПП «Експерт-Рівне-Консалт» ОСОБА_6 . На вирішення експерта поставлено питання:- яка ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 39,7 кв.м., загальною площею 90,7 кв. м. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .Провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 31 січня 2024 року поновлено провадження у справі, у зв'язку із надходженням висновку експерта.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, подавши заяви про озгляд справи без участі сторони відповідача, не заперечують проти задоволення позову та висновку експертизи, представник позивача просив витрати по оплаті правничої допомоги стягнути з позивача, оскільки останній не дотримався досудового порядку врегулювання спору, що потягнуло за собою надмірні витрати.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9880601 від 24.09.2013 р., що на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013 року ОСОБА_4 набуто у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане 27 липня 2020 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Рівне.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 04 березня 2021 року ОСОБА_3 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається із квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 березня 2021 року, ОСОБА_1 належить 5/12 частки квартири АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать витяги №246970022 від 04.03.2021 року та № 246970231 від 04.03.2021 року.
Із копії довідки №482/02-14 від 24.07.2023 року судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи №319/2020 у спадкодавця ОСОБА_4 є син ОСОБА_2 , який є спадкоємцем 1/6 частки від 1/2 частки квартири в порядку ст. 1241 ЦКУ, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи. Спадщину син ОСОБА_2 прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в Постановах від 16 січня 2012 року по справі №6-81 цс 11 та від 02 липня 2014 року по справі №6-68св14 - для припинення права співвласника на частку у праві спільної часткової власності достатньо будь-якої однієї із обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Варто також враховувати роз'яснення, які містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 січня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» де вказано, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Відповідно до п.14 Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що частка відповідача у спірній квартирі є незначеною, виділити її в натурі неможливо, добровільно врегулювати це питання відповідач не бажає.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що квартиру АДРЕСА_1 придбали вони з чоловіком. Після смерті чоловіка відповідач успадкував 1/12 частку квартири, сторони не змогли домовитись про добровільне врегулювання спору, відповідач ні на що не погоджувався.
Враховуючи розмір та площу спірного помешкання, а також розмір частки відповідача в спірній квартирі очевидно, що поділити її в натурі або переобладнати в окремі ізольовані жилі квартири з окремим входом (виходом) неможливо, оскільки виходячи з аналізу змісту норм ст. 183 ЦК України дана квартира є неподільною.
Припинення права власності ОСОБА_2 на належні йому 1/12 частки в спірній квартирі не завдасть йому істотної шкоди, оскільки, як стверджує позивач, відповідач має інше житло, отримане ним у дар від матері ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору дарування від 12 липня 2015 року.
Приписами ч.2 ст.365 ЦК України встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок суду 225186,50 гривень, що підтверджується копіями квитанції №0.0.3121661282.2 від 28.07.2023 року на суму 196125,00 гривень та квитанції №0.0.3499708524.2 від 28.02.2024 року на суму 29061,50 гривень.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 3 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року, при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті А) частини 12 Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Відповідно до висновку експерта №240119/1_ФМ судової інженерної експертизи по справі №569/13940/24 від 25.01.2024 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 39,7 кв.м., загальною площею 90,7 кв.м. становить 2702238 гривень.
Таким чином вартість 1/12 частки квартири, що належить ОСОБА_2 становить225186,50 гривень, які внесені позивачем на депозитний рахунок суду.
З огляду на встановлені судом обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, що підтверджені письмовими доказами, які визнаються судом належними, допустимими, достовірними та достатніми у їх сукупності, - суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, що підлягає до задоволення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Виходячи з викладеного, витрати по сплаті позивачем судового збору при зверненні до суду підлягаєть до стягнення з відповідача ОСОБА_2 та не підлягає до задоволення вимога відповідача про стягнення з позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, оскільки це суперечить вимогам с. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 .
Виплатити із депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/12 частки у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 225186 (двісті двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 50 копійок, що внесені ОСОБА_1 відповідно до квитанції №0.0.3121661282.2 від 28.07.2023 року на суму 196125,00 гривень та квитанції №0.0.3499708524.2 від 28.02.2024 року на суму 29061,50 гривень.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 вересня 2013 року ОСОБА_8 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрованого в реєстрі за №556.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3922 гривні 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .
Суддя -