Справа № 569/14368/24
1-кс/569/5289/24
05 серпня 2024 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 ,. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 за погодження із прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 12024180000000574 від 02.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З клопотання вбачається, що 02 серпня 2024 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, у темну пору доби, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Renault Mascott, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече зі сторони м. Кременець у напрямку м. Дубно, на 226 км + 850 м вищевказаної автодороги, що поблизу с. Судобичі, Дубенського району, Рівненської області, в порушення вимог підпункту б пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді попутного пішохода ОСОБА_8 , що рухався попереду у попутному напрямку ведучи велосипед праворуч від себе.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження та доставлений в КП «Дубенську центральну районну лікарню, де помер під час надання медичної допомоги, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Крім того, ОСОБА_5 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода ОСОБА_8 , не надав пішоходу першу медичну допомогу, свідомо залишив його без допомоги, зник з місця події та не повідомив про дану дорожньо-транспортну пригоду і наявність потерпілого до жодного державного органу.
03.08.2024 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий. Фактичний час затримання 03.08.2024 року о 03 год. 05 хв.
03.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, протоколом огляду місця ДТП та встановленими доказами з іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке виразилось в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінальних правопорушень, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують їх покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як вбачається з вищевикладеного, на цій стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх раніше здобутих доказів, у зв'язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, тому є необхідність застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти спробам:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також те, що даний злочин набрав суспільний резонанс серед суспільства.
У разі доведення вини ОСОБА_5 , загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду.
Окрім того, на даному етапі досудового розслідування встановлюється наявність у діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
2. Незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України є реальним зважаючи на те, що не застосування запобіжного заходу тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , призведе до можливих погроз та спонукань з метою зміни або відмови від показань свідка та потерпілих.
При з'ясуванні обставин, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до ОСОБА_5 , запобіжного заходу: наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним вищевказаних кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою (наприклад особисто порука, застава, домашній арешт, особисте зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
Слід також зауважити, що загальновідомим є факт відсутності в Національній поліції достатньої кількості електронних браслетів, а тому неможливо буде відслідкувати рух підозрюваного та перевіряти його наявність за місцем фактичного проживання, у разі застосування більш м'якшого запобіжного заходу.
Заразом, з метою забезпечення у повному обсязі вимог ст.ст. 2, 91-94 КПК України, а також інших положень цього Кодексу, суду за доцільно врахувати виняткову складність цього кримінального провадження, та на основі такої мотивації обрати підозрюваному ОСОБА_5 саме найсуворіший запобіжний захід, який зможе забезпечити найбільш повне, оперативне та ефективне досудове розслідування, та спроможне забезпечити належну процесуальну його поведінку, оскільки інші запобіжні заходи цього забезпечити не здатні.
Зокрема, у рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
До того ж, у рішенні по справі «W проти Швейцарії», Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистою свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи, а саме: характер, обставини і тяжкість кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Основною метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Обґрунтованість вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
При цьому, згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини. Тому просимо суд врахувати, що внаслідок вказаного кримінального правопорушення настала смерть потерпілої, вказана подія набула негативного розголосу у суспільстві.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі серед іншого: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Крім того, винятково таким заходом забезпечення можливо досягти також мети щодо запобігання рецидиву та він має превентивну мету і не розглядається як каральний захід через призму рішень Європейського суду з прав людини, зокрема « ОСОБА_9 та Поступкін проти Росії».
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини просили обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 серпня 2024 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, у темну пору доби, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Renault Mascott, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече зі сторони м. Кременець у напрямку м. Дубно, на 226 км + 850 м вищевказаної автодороги, що поблизу с. Судобичі, Дубенського району, Рівненської області, в порушення вимог підпункту б пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді попутного пішохода ОСОБА_8 , що рухався попереду у попутному напрямку ведучи велосипед праворуч від себе.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження та доставлений в КП «Дубенську центральну районну лікарню, де помер під час надання медичної допомоги, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Крім того, ОСОБА_5 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на пішохода ОСОБА_8 , не надав пішоходу першу медичну допомогу, свідомо залишив його без допомоги, зник з місця події та не повідомив про дану дорожньо-транспортну пригоду і наявність потерпілого до жодного державного органу.
03.08.2024 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затриманий. Фактичний час затримання 03.08.2024 року о 03 год. 05 хв.
03.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», який вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин провадження, слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, розуміючи реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого безальтернативно передбачає позбавлення волі, залишення місця події, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя прийшов до висновку, що до нього слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Разом з тим, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 спричинив загибель людини, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави на підставі п.2 ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,395 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з 03 год. 05 хв. 03 серпня 2024 року.
Визначити, що строк дії ухвали до 01 жовтня 2024 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_10