Справа №495/1417/24
про залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради та просить:
- розірвати шлюб між ним та відповідачкою, який 30 червня 2009 року зареєстровано Залузькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, про що зроблено відповідний актовий запис за №6 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 червня 2009 року;
- позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідачки, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення даної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем не вказано ідентифікаційний код третьої особи - Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Крім того, у позовній заяві позивач не вказав відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Разом з тим, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), суди вирішуючи спори щодо позбавлення батьківських прав, мають з'ясовувати, які докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини і, як наслідок, вказують на необхідність застосувати до відповідача крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. З'ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.
Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, зважаючи на наведене, не долучено доказів та не зазначено таких доказів, які вказують на викладені у позовній заяві обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом та підтверджують свідоме, умисне нехтування відповідачкою своїми обов'язками щодо дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також варто зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем разом із сторонами зазначено іншого учасника справи, а саме третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради.
Разом з тим, згідно із ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Пунктом 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Проте, позивачем не залучений орган опіки та піклування до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки зазначена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради не виконує ті функції, які покладені саме на орган опіки та піклування.
Так, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результатів обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Таким чином, зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, що є вихідним та початковим заавданням, яке передує всім іншим етапам процесу, як позбавлення батьківських прав, так і визначення місця проживання дитини.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини разом із заявником.
Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі №211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька/матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Всупереч зазначеним вимогам закону, позивачем також не зазначено чи звертався він до відповідного органу опіки та піклування з питанням позбавлення відповідачки батьківських прав та визначення місця проживання дитини разом з ним та чи розглядались такі питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав та визначення місця проживання дитини з позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів визначено ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Проте, подані до суду докази не вказують на наявність спору між батьками щодо участі у вихованні, визначення місця проживання та утриманні дитини.
Отже, позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідачки батьківських прав, не надав докази на підтвердження факту умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, тобто винної поведінки, у позові, окрім слів позивача, відсутні також будь - які дані з приводу того, чи звертався позивач до відповідних уповноважених установ щодо неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків та чи вживалися до відповідачки відповідні заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідачки.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" визначено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Згідно п. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн.
Так, позивачем у позовній заяві об'єднано три вимоги немайнового характеру: про розірвання шлюбу, про позбавлення батьківських прав та про визначення місця проживання дитини, а також вимога про стягнення аліментів, за пред'явлення якої позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, позивачем до позовної заяви додано квитанцію №ПН2272 від 20 лютого 2024 року, про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., тобто за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Таким чином, позивачем судовий збір сплачено не в повному обсязі.
Тому, позивачу необхідно здійснити доплату судового збору, відповідно до ставок, визначених Законом України "Про судовий збір".
Отже, як підсумок, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого законодавства.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів, з дня вручення даної ухвали, для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.