Справа №949/155/24
13 серпня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181110000295 від 29 вересня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крупове, Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти професійно-технічної, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України,
28 вересня 2023 року з невстановленого досудовим розслідуванням часу по 16 год., ОСОБА_4 , в лісовому масиві, що поблизу с. Крупове, Сарненського району Рівненської області, порушуючи вимоги статті 19 Кодексу України про надра, самовільно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничий відвід, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, за допомогою мотопомпи кустарного виробництва, призначеної для подачі води під тиском та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту, незаконно здійснив видобуток каміння бурштину, який відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 року та постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення", відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та є дорогоцінним камінням органогенного утворення. Так, в зазначений проміжок часу ОСОБА_4 незаконно видобував каміння бурштину, після чого о 16 год. на місці незаконного видобутку бурштину його було виявлено працівниками СКП ВП №1 Сарненського РВП та злочинна діяльніть була припинена.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному видобуванні бурштину, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив, що дійсно 28 вересня 2023 року він, в лісовому масиві, що поблизу с. Крупове, Сарненського району Рівненської області, за допомогою мотопомпи кустарного виробництва та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту, незаконно здійснював видобуток каміння бурштину.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 надав на підтвердження вини обвинуваченого письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання, передбачене санкцією даної статті, а саме у вигляді обмеження волі на строк два роки зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України зі встановленням іспитового строку один рік з покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України. Також просив суд до речових доказів у даному кримінальному провадженні застосувати спеціальну конфіскацю відповідно до вимог статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України, як незаконне видобування бурштину.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 незаконно видобував бурштин, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає те, що обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Також суд при винесенні покарання обвинуваченому враховує поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, що охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 96-1 Кримінального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно з пунктом 1 частини 9 статті 100 Кримінального кодексу України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи, що санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення за частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає за необхідне відповідно до статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації майна на користь держави.
Відповідно до частини 4 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 240-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень).
На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави: мотопомпу кустарного виробництва, 6 (шість) пожежних водозабірних шлангів розмірами 120 мм та довжиною 20 м кожен, 3 (три) підсаки (сачки) з металевими тримачами, 3 (три) металеві жердини (тички) довжиною близько 2 м кожна, металевий шрайбер, які знаходиться на відповідальному зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1