Справа № 524/8605/24
Провадження №1-кс/524/2498/24
13.08.2024 року слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ст.слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170500001770 від 07.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,
Ст.слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170500001770 від 07.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, а саме: джинсові шорти синього кольору, кросівки тканеві (сірого кольору) та рюкзак коричневого кольору, вилучені 07.08.2024 під час затримання в порядку ст.. 208 КПК України у ОСОБА_4 , який згідно клопотання слідчого являється власником цього майна та павербанк з надписом МІ «20000 mAh» чорного кольору та 3 куп'юри номіналом по 5000 російських рублів, власником яких згідно клопотання являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області у судове засідання не прибув, подав разом із клопотанням заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив його задовольнити.
Власники та/або володільці майна у судове засідання не з'явились.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось, у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, відсутність у матеріалах клопотання відомостей про закінчення досудового розслідування, встановила наступне.
Ч.ч.1-4 ст.170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідні заходи з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому ч.2 статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п.п. 1-4 ч.1 ст.96-2 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої ст.170 цього Кодексу.
На обґрунтування клопотання слідчий посилався на необхідність накладення арешту, оскільки вилучене майно є речовим доказом та такий захід забезпечить схоронність майна, у тому числі від пошкодження, приховування або знищення. Крім того вказував на необхідність проведення ряду експертних досліджень та необхідних слідчих дій.
Згідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий суддя звертає увагу, що саме по собі обґрунтування клопотання носить формальний характер, старшим слідчим у клопотанні не вказано, для встановлення яких саме обставин кримінального провадження має значення майно, зазначене у клопотанні у контексті предмету доказування у кримінальному провадженні, чи майно є пов'язаним зі злочином, не вказано підстави і мету відповідно до положень ст.170 цього Кодексу, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
З витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні слідує, що 07.08.2024 до ЄРДР були внесені відомості нанесення тілесних ушкоджень та заволодіння мобільним телефоном «Хуавей» і грошовими коштами.
У протоколі затримання особи від 07.08.2024 зафіксовано, що джинсові шорти синього кольору, кросівки тканеві (сірого кольору), рюкзак коричневого кольору, павербанк з надписом МІ «20000 mAh» чорного кольору та 3 куп'юри номіналом по 5000 російських рублів видано ОСОБА_4 добровільно.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що старшим слідчим не доведено потреби досудового розслідування, які виправдовували б таке вручання у права особи, не встановлено перешкоди для продовження досудового розслідування. Мета досудового розслідування може бути досягнута без накладення арешту на вказані у клопотанні речі, як наслідок у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України,
Відмовити ст.слідчому СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170500001770 від 07.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 4 ст.186 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1