справа № 361/3029/23
провадження № 1-кп/361/551/24
13.08.2024 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника адвоката ОСОБА_8 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_9 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120231111300000249 від 26.01.2023, який надійшов з Київської обласної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бровари Київської області, громадянки України, зареєстрованої : АДРЕСА_1 , та проживаючої : АДРЕСА_2 , освіта середня, має трьох малолітніх дітей, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 126-1, ст. 129, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ст. 166 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Роздольне, Каховського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого : АДРЕСА_3 , та проживаючого : АДРЕСА_4 , освіта середня, неодруженого, утриманців не має, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 149, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,
В судовому засіданні прокурор просить задовольнити подане через канцелярію суду 13.08.2024 клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду), про що вказує те, що як і ОСОБА_4 так і ОСОБА_7 усвідомлюють міру покарання, яка їм загрожує - від від 10 до 15 років позбавлення волі, що може спонукати їх переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 проживали зі свідками в одному населеному пункті, володіють даними щодо місця їх проживання, іншими контактними даними, тому, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть можливість незаконно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від наданих показань; наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що як і ОСОБА_4 так і ОСОБА_7 можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, в зв'язку з чим порушуватимуться права інших учасників кримінального провадження; не зменшився та продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зібрані в ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати їх поведінку антисоціальною, схильною до систематичного порушення етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві.
Посилаючись на те, що застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, так як ні домашній арешт, ні застава, ні особисте зобов'язання не здатні забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків з огляду на високий ступінь ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків та, особливо, на малолітніх потерпілих, а також запобігти вказаним ризикам, тому прокурор просить заявлені клопотання задовольнити.
Законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_9 клопотання прокурора підтримала.
Представник потерпілих адвокат ОСОБА_10 підтримала клопотання прокурора, вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не убезпечить від наявних ризиків, які не зменшилися і не втратили своєї актуальності.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечив, вважає ризики нічим не підтверджені, тому можливо застосувати цілодобовий домашній арешт, який нівелює всі заявлені прокурором ризики, адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого колеги, обвинувачена ОСОБА_4 підтримала доводи захисників.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені, обвинувачені вже досить тривалий час знаходиться під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши доводи сторін, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , суд враховує вимоги п.п. 3.4.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За тлумаченням мети тримання під вартою Європейською Комісією з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 14.03.1984 у справі «Ферарі-Браво проти Італії» (заява № 9627/81) застосування цього заходу виправдане не лише тоді, коли факт вчинення і характер злочину безспірно доведені та встановлені, що складає завдання судового розгляду, але й для сприяння судовому розглядові в цьому.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ухвалою суду від 25.06.2024 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на 60 днів по 23.08.2024 включно, однак, враховуючи стадію судового розгляду даного кримінального провадження, складність справи та об'єм обвинувачення, до спливу цього строку судове провадження з об'єктивних причин не може бути завершене.
Досліджуючи питання наявності ризиків для продовження строку дії запобіжного заходу, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_7 суд зазначає, що наразі не втратили своєї актуальності ризики, існування яких було встановлено в попередніх ухвалах суду, якими обвинуваченим був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені прокурором в клопотанні.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушення, за які КК України передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду, при цьому відсутні відомості про наявність стійких соціальних зв'язків, які б утримували останніх від спроби втечі, отже суд має ґрунтовні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання судом їх винними, можуть переховуватись від суду, намагаючись таким чином уникнути кримінальної відповідальності, перешкоджати судовому провадженню шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, що вказує також на наявність ризиків, передбачених п. 1 та 4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об'єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому судом враховуються дані про особу обвинувачених, те, що ОСОБА_4 раніше не судима, заміжня, має трьох малолітніх дітей, які визнані потерпілими в даному кримінальному провадженні, не працевлаштована, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів відносно своїх малолітніх дітей. ОСОБА_7 також не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, зареєстроване місце проживання останнього знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутні будь-які докази щодо прив'язки його до якоїсь адреси на території Броварського району Київської області.
Суд також враховує ймовірність того, що в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із подальшими змінами, який діє до теперішнього часу, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 можуть виїхати за кордон України або покинути контрольовану територію України незаконним шляхом в напрямку російської федерації чи на тимчасово окуповану територію України, унеможлививши таким чином розгляд кримінального провадження.
Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, так як обвинуваченим відомі їх анкетні дані, а отже перебуваючи на волі вони може шляхом погроз, вмовлянь, чи іншим способом незаконно вплинути на них з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, при цьому ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Беручи до уваги викладені в обвинувальному акті обставини скоєння кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а саме те, що останні обвинувачуються в скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканості відносно трьох малолітніх дітей, у вчиненні до них особливо жорстоких, аморальних протиправних дій, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і ставлять під загрозу здоров'я малолітніх потерпілих, розуміючи при цьому, що їх дії є кримінально караними, продовжували це робити протягом тривалого часу, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою, здатні повторити такі ж кримінальні дії.
Вказані обставини свідчать про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час існують, суду не надані будь-які дані стосовно того, що ці ризики зменшилися чи втратили свою актуальність, що виключає об'єктивну можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як стороною обвинувачення доведено, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде достатнім для запобігання передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання сторони захисту на тривалий час перебування обвинувачених під вартою суд враховує, при цьому бере до уваги рішення в справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, в якому зазначено, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Вказані стороною захисту доводи на переконання суду не є суттєвими і не можуть слугувати підставою для застосування судом до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а факт перебування обвинувачених в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про таку їх зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинувачених та є приводом до такої істотної зміни обстановки, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я, а будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.
Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам, отже, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 197-199, 331, 371, 372 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 11.10.2024 включно.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів по 11.10.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1